Це цікаво
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
П'ятниця Серпень 14, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 04 Березень 2016 06:02

Квітка краси, любові й...утаємниченості

Rate this item
(0 votes)

На­бли­жає­ть­ся жі­но­че свя­то. Вам, жі­ноч­ки, да­ру­ва­ти­муть кві­ти, в то­му чис­лі й тро­ян­ди. А чи зна­єте ви іс­то­рію і влас­ти­во­сті цієї квіт­ки, яка да­рує не тіль­ки ра­дість кра­си, аро­ма­ту, а й здо­ров’я?

Культурні сорти троянд мають махрові квіти з великою кількістю пелюсток. Розмножують троянди шляхом щеплень на ту ж шипшину. З пелюсток троянд видобувається цінна трояндова олія — її використовують для виготовлення трояндової води, запашного мила, помади тощо. До речі, трояндова олія видобувається, в основному, з пелюсток казанликської троянди, виведеної в Болгарії.
Перші відомості про троянду зустрічаються в давньоіндуських джерелах. Троянда там користувалася настільки великою повагою, що існував закон, згідно з яким кожний, хто принесе цареві троянду, міг звертатися до нього з будь-яким проханням.

В індуських пуранах ідеться про те, що найчарівніша у світі жінка Лакшмі народилася з бутона троянди, квітка якої складається зі ста восьми великих і восьми дрібних пелюсток. Хранитель світу Вішну, побачивши сплячу в трояндовій квітці Лакшмі, розбудив її своїми поцілунками. Вона стала його дружиною. Також Лакшмі є богинею краси. А троянда, що ховала її, стала символом божественної таємниці й у всіх східних народів священна.
У народів, що сповідують іслам, існує легенда про те, як одного разу до Аллаха прийшли всі діти богині Флори з проханням призначити над ними нового владику замість завжди сонного лотоса, який, хоч і був дуже красивим, але вночі забував про свої обов’язки правителя. Вислухавши її, Аллах призначив правителькою квітів білу непорочну троянду з оберігаючими її гострими колючками.
Коли нову царицю квітів побачив соловейко, він покохав її і притис до грудей велику білу квітку. Але колючки, як кинджали, вп’ялися йому в груди і серце. Кров бризнула з його грудей і окропила край пелюсток. Тому багато зовнішніх пелюсток троянди й досі зберігають рожевий відтінок.
У Кашмірі відзначають свято квітучої троянди. Цього дня молоді люди кидають у перехожих троянди. Той, у кого потрапить квітка, вважається щасливим і зобов’язаний у відповідь зробити якийсь подарунок. Усе це робиться із задоволенням, бо вважається, що рожевий дощ, котрий упав на них, приносить щастя.
Турки та інші народи, котрі сповідують іслам, вважають, що біла троянда виросла з крапель поту Магомета під час його нічного сходження на небо. Тому вони приписують білій троянді очищувальну силу. Жоден турок не тільки не дозволить собі наступити на троянду, а й, побачивши на дорозі пелюстку, обережно підніме її і покладе на безпечне місце.
У Туреччині, до речі, й нині новонароджених посипають пелюстками рожевого кольору. Вважалося, що це принесе дитині щастя. Саме тому султан Саладін, відвоювавши у християн у 1189 році Ієрусалим, перш ніж увійти в колишню мечеть Омара, перетворену християнами на церкву, наказав вимити її згори до низу трояндовою водою. Так само вчинив султан Магомет ІІ у 1453 році із Софійським собором у Константинополі, коли це місто впало під тиском османських військ.
Великою повагою користувалася троянда в Давньому Китаї. За часів Конфуція в імператорській бібліотеці було 18000 рукописів, з яких 500 присвячено троянді.
Цариця Єгипту Клеопатра наказала всипати підлогу залу, де мав відбутися бал на честь римського імператора Марка Антонія, шаром пелюсток троянди в один лікоть (близько 40 см).
Щоб остаточно переконати Антонія в щирості свого кохання, Клеопатра провела такий експеримент. Відомо, що Антоній був вельми підозрілий, боявся, що його отруять. Тому примушував свого невільника пробувати все першим — вина, страви. Клеопатра наказала виготовити їй вінок із пелюсток троянд, а потім окропила їх сильнодіючою отрутою. Антоній, клянучись Клеопатрі в коханні до неї, взяв у неї вінок, всипав у чашу з вином пелюстки і хотів випити. Клеопатра вихопила з його рук чашу і сказала: «Бачиш, як легко я могла б позбутися тебе? Але як би я могла жити без тебе?» Потому вона звеліла привести засудженого на смерть невільника і дала йому випити вміст чаші. Невільник, випивши вино з пелюстками, одразу впав мертвий.
Це ніби остаточно переконало Антонія в щирості любові Клеопатри. Греки увінчували трояндами статуї богів. Особливо вони любили прикрашати ними статую Венери. Вважалося, що троянди, які в’януть на обличчі Венери, мають чудодійні властивості.
Розповідають, що в першої куртизанки і красуні Греції Аспазії з дитинства на щоці був невеликий наріст. Вона багато разів прагнула позбутися його, але все дарма. Одного разу уві сні вона побачила улюбленого Венерою птаха — голуба. Він запропонував їй узяти з обличчя статуї Венери троянди, що зів’яли, приготувати з них мазь і намазати нею наріст, який відтак зник, а Аспазія стала найкрасивішою жінкою Греції.
Кожен помічав, що краплини роси надають невимовної краси пелюсткам будь-яких квітів. Але на пелюстках троянд вони надзвичайно чарівні. В античному світі пояснювали це тим, що богиня зорі Аврора щоранку, зустрічаючись на небі зі своїм батьком-сонцем, плаче від радості, а сльози богині виблискують діамантами на пелюстках її улюблених квітів — троянд. Відтоді троянда символізує також прихильність дітей до батьків.
У древніх греків троянда вважалася символом мовчання. Вона присвячувалася богові мовчання Гарпократу, якого зображували молодим чоловіком з притиснутим до вуст пальцем. У Давньому Римі, в залі урочистих засідань, висіла майстерно виготовлена троянда, яка ніби радила, коли на неї дивилися римляни, що необхідно утримуватися від висловлювання своїх щирих думок. Звідси й виникло у римлян прислів’я «Сказане під трояндою», тобто по секрету. Католики вважали троянду райською квіткою і присвячували її Пресвятій Богородиці.
В одній із легенд ідеться про махрову червону троянду, що виросла з крапель крові Ісуса Христа коло хреста, на якому він був розіп’ятий.
Папи римські нагороджували європейських монархів за заслуги перед християнством штучними квітами троянд. Стебло такої троянди було виготовлене з чистого золота, на численних пелюстках троянди було написане ім’я відповідного Папи Римського, а також заслуги того, кому підносили квітку. На кожній пелюстці було вміщено по кілька алмазів, блиск яких зображував небесну росу.
Існує легенда про колючки троянди. Коли Господь прогнав сатану з неба, останній захотів знову туди вознестися. Він вибрав для цієї мети шипшину, по колючках якої, як по драбині, хотів зійти на небо. Господь розгадав цей задум і загнув униз стебла цієї рослини. Розгніваний сатана загнув і колючки. Тим-то вони тепер чіпляються за все, що торкається шипшини.
У середні віки троянда стає символом низки таємних братств.
Таємне братство Розенкрейцерів своїм символом обрало Андрійський хрест із чотирма трояндами по боках. Під гербом напис латиною: «Хрест Хрестовий — вінець християн». Троянда входила до складу гербів товариства «Розана», заснованого герцогом Шартраським у 1780 р., «Ордена троянд», заснованого бразильським імператором Дон Педро І, зображення троянди було на особистій печатці Мартіна Лютера.
Як магічну рослину, гречанки використовували троянду для причаровування молодого чоловіка. Волхви для цієї мети давали дівчатам таку пораду: «Візьми три троянди — темно-червону, рожеву і білу і носи три дні, три ночі, три години на серці, але так, щоб цього ніхто не бачив. Потім тричі прочитай молитви «Отче наш» і «Богородиця», супроводжуючи їх хресним знаменням. Після цього поклади три троянди на три дні, три ночі і три години в пляшку вина і дай випити цей настій тому, кого кохаєш, але так, щоб він не знав, що було у вині. Тоді він покохає тебе всією душею і буде вірним до кінця свого життя.
Пелюстки троянди прикладають до обличчя, щоб надати йому юної свіжості, настій із зварених у трояндовій олії бджіл застосовується як засіб для росту волосся, а зібрана з квіток роса вважалася кращим засобом проти запалення очей. Троянду називали милосердною квіткою завдяки цілющим властивостям вироблених із неї настоянок, трояндової олії та води.
Народна медицина рекомендує пелюстки троянд як слабов’яжучий та протипроносний засіб. Вживають його при захворюванні легень, при кашлі. Щоправда, дикі прародичі пишної красуні, котра вже налічує понад 20 тисяч сортів, ніби є компенсацією скромного вигляду, мають більше корисних властивостей (маємо на увазі шипшину). Але й від трояндових ліків не слід відмовлятися.
«Русальна седьмиця», що святкується українцями і білорусами, походить від римських «розалій». Це свято збігається з християнською Трійцею, походить із дохристиянських часів.
У магів і чарівників троянда — це символ посвячення. Вона символізує любов, терпіння і мученичество Богородиці.
З трояндової води готують напої, що застосовують для підготовки інтелектуальної (розвиненої духовно) душі. Насіння троянди разом із зернами гірчиці і лапкою ласки здатні викликати галюцинації.
Троянда має аромат, що діє на людину заспокійливо, освіжає, зміцнює, поліпшує діяльність нервової системи і допомагає (особливо темно-червона) від головного болю та перевтоми.
Троянда, як уже зазначалося, — головна квітка Розенкрейцерів, одна з 12-ти чарівних рослин цього таємного братства. Вона також улюблениця всіх часів і народів, бо заслуговує на це своєю красою.
...Напевне, в День 8-го Березня багатьом жінкам подарують красиві букети троянд. Помилуйтеся ними, порадійте. А потім розпорядіться так, як сказано в наведених у статті рецептах. Як знати? Може подарована троянда, краса якої вже вичерпана, принесе вам ще й користь?
А може просто висадіть пагони на дачі й матимете власну плантацію троянд.
Лідія РУТА

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».