Під час гайдамацького повстання у 1768 році (на теренах нинішньої Черкащини) жінки містечка Лисянка допомогли гайдамакам здобути Лисянську фортецю.
Воювали жінки і в армії Української Народної Республіки. Наприклад, Настя Гудимович та Марійка Тарасенко протягом двох років добровільно виконували обов’язки сестер-жалібниць, зв’язкових і розвідниць при українській дивізії так званих сірожупанників. Після того, як дивізія зазнала поразки, замучені холодом і голодом, вони добилися до рідних хат. Але одужавши, знову взялися до ще небезпечнішої роботи — підпільної. У 1922 році їхні життя обірвалися в катівнях ГПУ...
Багато українок брало участь у селянських повстаннях, чинячи збройний опір червоноармійцям та чекістам. Про це, зокрема, пише у своєму романі «Маруся» письменник Василь Шкляр, розповідаючи про події, що відбувалися на початку 20-х років у Холодному Яру. А таких Марусь було багато!
У часи Другої світової війни в рядах Червоної армії, партизанських загонах воювали тисячі жінок. Підполковник Тетяна Казарінова командувала 586-м винищувальним авіаційним полком, а майори Марина Раскова і Євдокія Бершанська — 587-м полком пікіруючих бомбардувальників і 588-м нічним бомбардувальним полком. До них входили виключно жінки: 29 льотчиць і штурманів були удостоєні звання Героя Радянського Союзу.
Жінки, серед яких, до речі, було і чимало українок, наводили на німців жах — вони називали їх нічними відьмами. А були ще жінки зв’язківці, танкісти, снайпери. Увесь світ знає про українку Людмилу Павлюченко, яка знищила 309 ворогів, серед них — 36 снайперів.
Чимало жінок було і в лавах Української повстанської армії. І не лише як медпрацівниці, а й зв’язкові, які, щодня наражаючись на смертельну небезпеку, виконували завдання провідників.
У пам’яті українців назавжди залишаться імена Катрусі Зарицької, Богдани Світлик, Галини Дідик, Олександри Паєвської та багатьох інших їхніх бойових подруг.
Чи будуть в українському війську жінки-генерали?..
Жінки служать в Українській армії з перших днів її існування. І не лише як військовослужбовці-контрактники, а й офіцери. Наприклад, ще у 2012 році кожен п’ятий військовослужбовець ЗС — це були жінки, а наша армія, на думку експертів НАТО, вважалася однією з найбільш фемінізованих у Європі. Яка ж ситуація зараз?
За інформацією прес-служби МО, у Збройних Силах України проходять службу понад 15 тисяч жінок-військовослужбовців, із них майже дві тисячі — офіцери. Є наказ міністра оборони, який визначає посади, на які дозволяється призначати жінок-військовослужбовців. Це, приміром, ті, які пов’язані з виховною і кадровою роботою, медициною, фінансами, юриспруденцією, організацією харчування особового складу та його речовим забезпеченням тощо. Втім, є серед військовиків і снайпери, і диверсанти, але про них мало що знаємо: бойовики за такими спецами особливо полюють.
Якщо порівнювати чисельність жінок в Українській армії та інших, то їх, звісно, значно менше, ніж у арміях провідних західних країн. Зокрема, у збройних силах США служать понад 200 тисяч жінок. Сотні американок-військовослужбовців носять генеральські погони. Одна з них — Діана Холанд — очолює військову академію Вест Пойнт. До навчання у цьому виші жінок допустили лише в 1976 році, а до цього часу ним керували виключно чоловіки. Є генерали — представниці прекрасної статі — і в арміях Великобританії, Італії, Франції. А в Німеччині жінка обіймає посаду міністра оборони!
Українок серед генералів та адміралів не помічено. Поки що. Але чимало з них все ж отримали звання старших офіцерів, зокрема і полковника. Особливо у військовій медицині. Це полковник медичної служби Галина Осьодло, яка має звання доктора медичних наук і очолює кафедру військової терапії в Українській військово-медичній академії, а полковник медичної служби Людмила Антипенко керує однією з клінік Національного військово-медичного клінічного центру МО України.
Загалом найбільше українок-військовослужбовців знайшли себе саме у цій сфері: у військово-медичних закладах проходять службу сотні лікарів і медсестер, які мають військові звання.
«За мужність і героїзм...»
Жінки-військовослужбовці приймають присягу на вірність українському народу. А це означає, що мають бути готовими до захисту України. Разом з колегами-чоловіками і зі зброєю в руках.
Грошове забезпечення українок-військовиків до недавнього часу коливалось у межах двох-трьох тисяч гривень. А ось навантаження — принаймні у багатьох — було колосальним. Особливо, коли командири частин не вирізнялися людяним ставленням до підлеглих (є чимало таких прикладів). Траплялися й випадки сексуальних домагань, але у нас, на відміну від армії США чи інших західних країн, широкого розголосу вони не набували.
— Хай там як, а довести, що винен твій начальник, а не ти сама, практично неможливо, — розповідала мені Надія, — сержант-контрактник однієї зі столичних частин. — А якщо і доведеш, то нічого це не дасть. Хіба ще матимеш купу неприємностей, бо той, хто вище тебе за званням і посадою, завжди знайде причини для оголошення доган і службової невідповідності, за якими постає питання про звільнення.
З початком антитерористичної операції десятки жінок-військовослужбовців вирушили разом із танкістами і десантниками на Донбас. Переважно вони обіймають посади, не пов’язані з безпосередньою участю у бойових зіткненнях.
Згідно з українським законодавством, під час так званих мобілізаційних хвиль до війська всіх підряд військовозобов’язаних жінок не призивали. Приміром, тих, які заброньовані за органами державної влади і місцевого самоврядування, визнані тимчасово непридатними до служби за станом здоров’я на термін до 6 місяців, у кого на утриманні перебувають діти-сироти та діти, позбавлені батьківської опіки віком до 18 років. А також жінки, на утриманні яких перебувають діти до 16 років (вони можуть бути призвані лише у разі їх згоди і лише за місцем проживання), котрі постійно доглядають за недієздатними особами, народні депутати України, студенти та аспіранти, які навчаються на денній формі.
Жінка на війні...
Звучить, погодьтеся, дещо незвично, адже її призначення, дане Господом Богом, кохати і бути коханою, народжувати і виховувати дітей, бути символом злагоди і сімейного добробуту та родинного затишку. Та коли над Україною нависла смертельна небезпека, вони разом із чоловіками пішли боронити рідну землю.
На сьогодні більш як тисяча жінок — учасників антитерористичної операції — отримали статус учасника бойових дій, а понад 600 із них нагороджені відзнаками Міністерства оборони, а також орденами і медалями України.
Напередодні Міжнародного жіночого дня редакція «Демократичної України» вітає вас, дорогі наші жінки, зі святом! Зичимо усім вам здоров’я, благополуччя і миру! Повертайтесь якомога скоріше до своїх осель, де на вас чекають рідні і близькі!
Сергій ЗЯТЬЄВ
