Але, як кажуть, овчинка варта вичинки. Нелегальну працю, попри обіцяну кару, й надалі активно використовують у всьому світі, бо це дуже прибуткова справа для роботодавців. Не виняток і Україна, де нелегально працюють майже у всіх сферах виробництва, і боротися з цим, здається, як слід, не хочуть...
Принаймні, такий висновок можна зробити з досвіду боротьби з нелегальним працевлаштуванням на Полтавщині. Про те, що це явище є не тільки в регіоні, а й досить поширене скрізь, говорять в обласному Центрі зайнятості, де буквально б’ються за кожне легальне робоче місце. І визнають, що нелегальна праця дуже шкодить як регіону, так і персонально тим, хто погоджується працювати в «тіні».
За офіційними даними, нині на Полтавщині кількість працездатного населення становить 647,6 тисячі осіб, з яких — 563 тисячі працевлаштовані. Директор обласного центру зайнятості Катерина Клавдієва каже, що формальний сектор економіки охоплює майже 70% зайнятого населення при середньому показнику в Україні 63,3%.
Тобто рівень офіційної зайнятості на Полтавщині доволі високий. Але, за іншими даними, зокрема Пенсійного фонду, в області перебувають в офіційних трудових відносинах і сплачують єдиний соціальний внесок усього 330,6 тис. осіб. Отож, каже директор Центру зайнятості, є ще і неформальний сектор зайнятості, де працюють майже 170 тисяч полтавців.
Щоправда, неформальна зайнятість — це ще не нелегальна праця у загальноприйнятому розумінні. «Неформали» — це робітники, зайняті, приміром, в особистих сільських господарствах та так звані фрілансери — люди, які самостійно шукають собі роботу тощо. Але, констатує К. Клавдієва, існує і нелегальна праця.
За висновками спеціалістів обласного Центру зайнятості, загрозливими секторами економіки для поширення нелегальної зайнятості є сільське господарство, де існує невелике товарне виробництво, не легалізовані особисті господарства, праця у сфері торгівлі, побуту, транспорту тощо.
Влада регіону розуміє, що нелегальна праця шкодить наповненню бюджету і намагається боротися з цим явищем. Утім, боротьба триває з перемінним успіхом, адже нечесні роботодавці, котрі офіційно не оформлюють своїх працівників, не дуже зважають на ризик бути викритими. Вони добре розуміють, що незграбний державний механізм залишає їм чимало шпаринок для того, аби вийти сухими з води у разі, якщо їх таки заскочать на використанні нелегальної праці.
Сьогодні найголовнішим інструментом на Полтавщині для боротьби з нелегальним працевлаштуванням є так звані робочі групи при райдержадміністраціях. До їхнього складу включають представників районних центрів зайнятості, інспекторів Держпраці, профільних чиновників тощо. У разі потреби навіть залучають працівників поліції.
Робочі групи, за задумом ініціаторів їхнього створення, мають перевіряти підприємців на предмет того, чи всі їхні робітники працевлаштовані офіційно, а ще й заслуховують на своїх засіданнях роботодавців, на підприємствах яких виявили нелегально працюючих.
Приміром, інформує К. Клавдієва, 2016 року уже проведено 233 засідання робочих груп, на яких заслухано майже тисячу роботодавців. Крім того, проведено близько двох тисяч обстежень ведення підприємницької діяльності, після чого в добровільному порядку роботодавці легалізували 886 робочих місць.
Але далеко не все виходить гладко в діяльності цих робочих груп: чимало підприємців не зважають на них і навіть не допускають на свої підприємства, через що не вдалося легалізувати жодного робочого місця в Полтаві, Гадяцькому, Гребінківському, Шишацькому районах. Хоча, як підозрюють чиновники, на тамтешніх підприємствах можуть також працювати без офіційного оформлення.
Дивно, але нині місцева влада практично не має реальних повноважень, аби покласти край нелегальному працевлаштуванню у своїх вотчинах. Боротьба з тими, хто приймає на роботу працівників і не оформлює їх офіційно — без трудових договорів — нагадує художню самодіяльність.
«Робочі групи організовані на добровільних засадах і не мають законодавчого підґрунтя, — зізнається К. Клавдієва. — Вони працюють у двох напрямах: інформаційно-роз’яснювальному та проведенні обстежень. Причому, обстеження проводять лише за згодою роботодавця. На сьогодні це питання законодавчо не врегульоване і є болючою проблемою».
Справді, склалася дивна ситуація, коли представники влади з перевіркою потрапити на підприємство можуть тільки за згодою його власника. А що стосується робочих груп протидії нелегальній праці при РДА, то ті взагалі не мають права проводити перевірки, а лише так звані «обстеження». І то з великими труднощами, якщо роботодавець не хоче контактувати з членами групи. Так, ділиться К. Клавдієва, днями учасники робочої групи дізналися, що в одному з районів на молокозаводі працюють неоформлені офіційно водії молоковозів.
«Як ми можемо виявити такого водія? Підійти і запитати — хто він? А він скаже, що це не наша справа, — каже директор обласного Центру зайнятості. — Тож доводиться кликати на допомогу поліцію. На виїзді із заводу працівник поліції зупиняє молоковоз і починає перевірку водія: хто він такий, куди їде, на якій підставі перебуває за кермом тощо. Лише так вдається дізнатися про нелегально працюючих. Однак результат таки є: лише з травня 2016 легалізували 756 осіб».
Розуміючи дуже малу ефективність зусиль місцевої влади у боротьбі з нелегальним працевлаштуванням, у червні 2016 року між Державною фіскальною службою України, Пенсійним фондом України та Держслужбою України з питань праці було затверджено план заходів щодо координації спільних дій по виявленню фактів праці неоформлених працівників. Ним передбачено забезпечення моніторингу та його опрацювання.
На виконання цього плану робочими групами, які утворено при РДА на Полтавщині, досягнуто деяких позитивних результатів. Зокрема, з 2435 найманими працівниками були оформлені трудові відносини, що забезпечило 855 тис. грн додаткових надходжень до податків. А люди тепер можуть розраховувати, що їхній трудовий стаж буде зараховано.
Але не лише «самодіяльні» робочі групи з протидії нелегальній праці на Полтавщині стикаються зі спротивом з боку нечесних роботодавців, які не оформлюють офіційно своїх працівників і не укладають з ними трудових угод.
Важко реалізувати свої повноваження і державним інспекторам праці — законним представникам управління Державної праці у Полтавській області. Його начальник Сергій Щербак поділився з журналістами своїм досвідом боротьби в регіоні з нелегальним працевлаштуванням.
«Легалізація праці — дуже копітка робота. Ми не можемо, згідно із законодавством, просто так прийти на підприємство і перевірити, чи легально працює там людина, чи оформлені з нею трудові відносини тощо, — визнає С. Щербак. — Для такої перевірки нам потрібна підстава — звернення фізичної або юридичної особи. Анонімні звернення не розглядаємо, але на підприємство, яке було згадане в анонімній заяві, у подальшому звертаємо увагу. У нас уже є понад тисячу звернень полтавців з питань праці. Переважно — від фізичних осіб, трудові права яких порушені».
Начальник обласного управління Держпраці переконаний, що створення таких робочих груп при РДА — дієвий інструмент у боротьбі за легалізацію трудових відносин. За його словами, це унікальна методика, «напрацьована» на Полтавщині вперше в Україні.
«Вона працює так: у кожному районі при райдержадміністраціях створені так звані групи з легалізації праці, члени яких виходять на різні підприємства, де є ризики того, що там працюють нелегальні працівники, — пояснює начальник управління, — приміром, сфера торгівлі, сфера обслуговування, будівельні майданчики, сезонні працівники в сільських господарствах тощо. Переважно — у фермерських. Якщо у великих сільгосппідприємствах все більш-менш легалізовано, то найчастіше нелегальні робітники працюють у фермерських господарствах. Отже, група виходить і перевіряє тих людей, які перебувають на робочих місцях. Проводять їхнє опитування — оформлені вони офіційно чи ні».
Але, зізнається С. Щербак, ця «методика» дає збій, адже офіційні перевірки можуть проводити лише державні інспектори праці. А члени нештатних робочих груп, як уже зазначалося, лише обстеження, результати якого занотовують і передають до обласного управління Держпраці. Далі у справу включається неповороткий державно-чиновницький механізм.
«На підставі звернення робочих груп, ми звертаємося до центрального апарату на предмет того, щоб нам дали погодження на проведення позапланової перевірки. Тут уже включається механізм наших перевірок. Отримуємо через день-два таке погодження, і потім державний інспектор уже законно виходить на це підприємство і проводить перевірку», — розкриває секрет виявлення тих, хто працює нелегально, С. Щербак.
Звісно, роботодавець, підприємство якого «обстежили», не чекатиме, поки до нього навідаються вже не учасники «художньої самодіяльності», а державні інспектори з конкретними повноваженнями. Тож коли на підприємство після кількох днів, що збігли після обстеження робочою групою, приходить інспектор Держпраці, там, як правило, вже все «підчищено». Нелегальних робітників, яких виявили члени робочої групи, немає, а на їхніх місцях працюють законно оформлені інші люди. І щось довести на підставі «папірця», який склала робоча група після обстеження, дуже важко...
«Інший механізм, який застосовують роботодавці для приховування нелегальних працівників — оформлення цивільно-правових угод, — викриває далі нечесних роботодавців С. Щербак. — Відбувається підміна понять, адже цивільно-правова угода не передбачає всього пакету соціального захисту. Вона визначається не Кодексом України про працю, а цивільним Кодексом України. І ми не маємо права притягнути за це до відповідальності. Але в кожній цивільно-правовій угоді можна виявити елементи трудового договору. Якщо ми таке виявляємо, то притягуємо роботодавця до відповідальності».
З травня 2016 року в Україні посилили відповідальність за нелегальну працю. Зокрема, з’явилася дієва форма впливу на роботодавця, закріплена у ст. 265 Кодексу законів про працю. Вона передбачає накладення штрафу у сумі 43 тисячі гривень за кожного не оформленого робітника. Звісно, якщо інспектори Держпраці оформили порушення документально.
Це нелегко, зізнається начальник обласного управління Держпраці, бо справжньою проблемою для його інспекторів є навіть встановлення особи, яку побачили на робочому місці і підозрюють, що вона працює нелегально. У такому разі доводиться прислуговуватися допомогою або поліції, або фіскальної служби. Лише після приходу їхніх представників на підприємство його власник починає «розмовляти».
За інформацією С. Щербака, за підсумками десяти місяців 2016 року обласним управлінням Держпраці на Полтавщині виявлено 108 підприємств, де використовують найману працю без належного оформлення трудових відносин. При перевірках встановлено 39 робітників, які працювали взагалі без оформлення трудових відносин, і ще 155 працювали без повідомлення органів Державної фіскальної служби.
* * *
Як бачимо, питання нелегальної праці на прикладі Полтавщини, де один із найвищих показників офіційного працевлаштування в Україні, демонструє, наскільки поширена ця проблема у масштабах країни. Очевидно, що ніхто нині не може точно підрахувати кількість працівників, котрі вимушені погоджуватися на роботу без оформлення трудових договорів.
Тобто, готових добровільно поставити себе поза законом, свідомо відмовитися від захисту держави, втрачати трудовий стаж, соціальний захист, право на пристойну пенсію тощо. Часто іншого виходу в них немає, адже в умовах безробіття, яке тримає у своїх міцних обіймах усі регіони, людям доводиться погоджуватися на всі умови роботодавців, інакше доведеться й надалі перебиватися з хліба на воду...
На жаль, і сама держава часто лише імітує активну боротьбу з нелегальною працею, відбуваючись створенням «нелегальних» робочих груп при райдержадміністраціях, які не наділені жодними повноваженнями. А лише, як зізнаються самі чиновники, покликані попереджати нечесних роботодавців про те, що ними зацікавилися.
І невдовзі на їхні підприємства можуть прийти з перевіркою вже ті, хто має законні повноваження. Правда, і вони далеко не скрізь займають принципову позицію і готові безкомпромісно боротися з тими, хто нелегально експлуатує своїх найманих працівників.
Так, на нараді у глави Полтавської ОДА Валерія Головка, де обговорювали шляхи протидії нелегальній праці, один із керівників РДА попросив главу регіону «забрати» з району державного інспектора праці. За словами посадовця, той «нічого не робить» для того, аби допомогти районному керівництву покласти край нелегальному працевлаштуванню...
Олександр БРУСЕНСЬКИЙ, м. Полтава