Фахівці говорять про оптимізацію тарифів на житлово-комунальні послуги, але прості громадяни розуміють справу по-своєму: подібна оптимізація завжди пов’язана зі зростанням ціни і практично ніколи — з поліпшенням якості наданих послуг.
Житлові будинки в Україні старішають, на тлі подорожчання енергоресурсів явною стає їх енерговитратність, мешканці майже без надії очікують, що влада нарешті візьметься за ремонт та модернізацію. Але влада розводить руками — у бідній країні достатніх коштів на це годі відшукати.
Надія на докорінні зміни в згаданій сфері зажевріла торік: Верховна Рада ухвалила Закон України № 417 «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», який запропонував нові підходи до житлового реформування. Жителям багатоповерхівок запропоновано самим стати до управління будинками і повернути собі відповідальність за їх функціонування.
І особливий акцент зробити на створення комфортних умов проживання в них за рахунок запровадження енергозберігаючих технологій та обладнання. Якщо мешканці економитимуть енергоресурси, то навіть при зростаючих тарифах на них вони платитимуть за житлово-комунальні послуги менше.
На доцільності такого вибору наголосив керівник проекту Групи Світового банку «Енергоефективність у житловому секторі України» Гжегож Гайда. І додав, що це не теорія, а практика, апробована країнами Центральної Європи. Багато з них стали до реформування власного житлового сектора на початку 90-х.
Але якщо Україна на той момент переважно обмежилася приватизацією житла, центральноєвропейські країни пішли значно далі і, зокрема, вдалися до термомодернізації будинків. Тож тепер їх енергоефективність у 3–4 рази перевершує український показник. Особливо успішно ця робота була здійснена в Польщі, Угорщині, Чехії, Словаччині.
Україні тепер доводиться надолужувати згаяний час. І щоб успішно впоратися з роботою, зауважив Гжегож Гайда, треба максимально використовувати європейський досвід. Таку можливість надає, зокрема, проект Групи Світового банку «Енергоефективність у житловому секторі України», який працює з 2010 року за фінансової підтримки Швейцарської Конфедерації.
Енергетична складова
Згідно з даними Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України вітчизняний житловий сектор споживає на опалення 18 млрд куб. м газу. 2014 року це становило 45% загального споживання блакитного палива в країні.
Щонайменше 80% усіх потреб у ремонті житлового фонду пов’язані з економією енергії або з її розподілом. За відсутності теплоізоляції будівлі втрачають 30–50% тепла.
За інформацією Міністерства палива та енергетики України, середнє щорічне споживання з розрахунку на 1 кв. м енергетичного функціонування будинку в нашій країні становить 260 кВт. Цей показник визначає, скільки енергії з різних джерел потрібно використати для створення комфортного проживання. В країнах Європейського Союзу він коливається між 90 і 120 кВт. А до 2030 року, як повідомив керівник європейської ініціативи «Угода Мерів-Схід» Святослав Павлюк, ЄС має знизити цей показник до 40 кВт. Це ще один аргумент на користь того, що Україна повинна активно взятися за вирішення питань енергоефективності житлового сектора.
Очевидність такого підходу диктується й вітчизняними реаліями. За останні 10 років споживання газу в усіх секторах національної економіки скоротилося практично наполовину. Виняток становило тільки споживання газу населенням: тут скорочення обмежилося лише 1%. І тільки 2014 року, коли ціна на газ почала зростати, обсяги його споживання зменшилися на 11%. «Таким чином, ми створили ситуацію, за якої проекти енергоефективності починають ставати конкурентними, а їх окупність — очевидною», — зауважив Святослав Павлюк.
Державна підтримка термомодернізації будинків
Реальна ситуація, що склалася в тарифній політиці, почала спонукати населення до активних дій з енергозаощадження. Люди масово стали відмовлятися від споживання дорогого газу, встановлювати твердопаливні котли, лічильники тепла, дбати про утеплення будинків. І всі ці дії потребували значних коштів.
Фахівці Держенергоефективності визначають, що для проведення термомодернізації та встановлення індивідуальних теплових пунктів (ІТП) у багатоповерхівках та заміни котлів в індивідуальному секторі знадобиться 700 млрд грн.
На жаль, в умовах економічної кризи нестача коштів набула особливої гостроти. І тут державна допомога виявилася доречною. Уряд запровадив програму з утеплення житла, котра поширюється як на фізичних осіб, так і на юридичних — на об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) та житлово-будівельні кооперативи (ЖБК). Вона також охоплює індивідуальний та багатоквартирний сектори. В разі успішної реалізації програми щорічне споживання газу в житловому секторі скоротиться на 11,5 млрд куб. м. (Реклама – нужны мнения о магазине цифробум кто покупал здесь?)
Механізм державної програми доволі простий і доступний для сприйняття. Він передбачає відшкодування частини суми кредитів, залучених на придбання енергоефективного обладнання та матеріалів. Для фізичних осіб це становить 20% на придбання негазових котлів та 30% — на здійснення енергоефективних заходів, а для проведення енергоефективних заходів у багатоквартирних будинках (для ОСББ та ЖБК) — 40%.
2015 року уряд також пішов на радикальний крок — він збільшив частку компенсації енергоощадних кредитів для отримувачів субсидій до 70%.
Заступник директора Департаменту — начальник управління державної експертизи Департаменту технічного регулювання енергоефективності Держенергоефективності Роман Марецький зазначив, що «попит на державну програму з боку фізичних осіб, ОСББ та ЖБК постійно зростає». Її фінансування в 2015 році мало становити 343,5 млн грн. Станом на 11 грудня 2015 року Держенергоефективності перерахував кошти для банків на здійснення відшкодування у розмірі 202,8 млн грн.
Програма продовжена на поточний рік. При цьому її фінансування суттєво збільшилося: на компенсацію частини суми «теплих» кредитів виділяється 893,9 млн грн.
Механізм реалізації кредитного запозичення
Роман Марецький детально пояснив, як позичальники можуть скористатися енергоощадними кредитами.
Позичальник повинен звернутися до банківської установи з відповідною заявою. У разі її схвалення він одержує кредитні кошти. Завдяки ним позичальник закуповує необхідне обладнання та здійснює термомодернізаційні роботи. Після їх завершення фізособи надають банкам рахунок-фактуру, а ОСББ чи ЖБК — акт виконаних робіт. Потому інформація передається до Зведеного реєстру позичальників, а звідти — до Держенергоефективності. Відтак Агентство здійснює відповідне перерахування компенсаційних коштів банкам, які надали ці кредити.
Термін виплати допомоги становить від одного до двох місяців. Усе залежить від того, як швидко отримуються необхідні документи банком і як швидко він вносить позичальника до Зведеного реєстру.
Роман Марецький також дав перелік матеріалів, на які поширюється державна підтримка. Це — матеріали для проведення робіт із термомодернізації зовнішніх стін житлового будинку, підвальних приміщень, горищ, покрівель та фундаменту. Також ідеться про вікна та балконні двері з енергозберігаючим склом, прилади обліку теплової енергії та води, багатотарифні лічильники теплової енергії, електричної енергії, теплові насоси, сонячні колектори, радіатори опалення, негазові та неелектричні котли тощо. Повний перелік обладнання та матеріалів містить постанова Кабінету Міністрів № 1056 від 17 жовтня 2011 року «Деякі питання використання коштів у сфері енергоефективності та енергозбереження».
Але при цьому завжди слід пам’ятати, що в рамках державної програми компенсується частина вартості будівельних матеріалів та обладнання, а не робіт, пов’язаних із термомодернізацію будинку.
До яких банків звертатися за «теплими» кредитами
Учасниками реалізації державної програми з термомодернізації житла є три державних банки — «Ощадбанк», «Укргазбанк» та «Укрексімбанк».
Заступник голови правління АТ «Ощадбанк» Андрій Стецевич зазначив, що на середину грудня 2015 року його установою юрособам було вже видано 93 енергоощадних кредити. «Фізичні особи, які напряму брали кредити через установи «Ощадбанку», отримали вже 1 млрд грн. Ідеться про понад 70 тис. фізичних осіб. Це дуже великий портфель. І якість обслуговування цього боргу дуже висока».
Андрій Стецевич зазначив, що минулий рік був визначальним у цьому плані для банків, адже перед ними відкрився ринок житлово-комунальних послуг. «Ми зараз маємо справу з відкритим ринком», — констатував він.
Він також привернув увагу й до іншого важливого нюансу. Сьогодні комерційні банки мають надлишкову ліквідність, перед ними стоїть проблема, куди вкладати кошти. «Енергоефективність — один із ринків, куди можна, на наш погляд, сміливо вкладати кошти. І ті, хто зайде на цей ринок, матимуть достатньо роботи в найближчі кілька років, а то й десятків років».
Середній кредит, який беруть ОСББ в «Ощадбанку», становить 45–50 тис. грн. «Та ми вважаємо, що це — проба пера: ОСББ визначають, як працює механізм кредитування. Ми можемо сміливо стверджувати, що всі ОСББ, які взяли згадані 93 кредити, звернуться за додатковим фінансуванням», — сказав Андрій Стецевич. Оскільки комплексна термомодернізація — справа досить вартісна, для утеплення 100-квартирного будинку необхідно витратити 2–3 млн грн.
Начальник управління малого та середнього бізнесу Київської обласної дирекції ПАТ «Укргазбанк» Андрій Гордієнко також зупинився на кредитній програмі «Тепла оселя», з якою працює його фінансова установа. Вона теж поширюється на фізичних осіб, ОСББ та ЖБК.
Станом на кінець 2015 року фізичним особам «Укргазбанк» уже надав понад 13 тис. кредитів на суму понад 221 млн грн. На цей час юрособи отримали 78 кредитів на суму понад 10,8 млн грн. З цієї кількості кредитів 67 припали на ОСББ, а 11 — на ЖБК.
А в цілому станом на січень 2016 року за державною програмою банками було видано 196 кредитів ОСББ та ЖБК на суму понад 16,5 млн грн.
На думку представників банківського сектора, умови кредитування за програмою термомодернізації будинків є прийнятними навіть у нинішніх непростих умовах. А витрати, спрямовані на енергоефективність, окуповуються вже за кілька років.
Регіональний аспект
Дуже важливо, що урядова ініціатива щодо підвищення енергоефективності житлового сектора підтримується на місцевому рівні. За інформацією Держенергоефективності, 2015 року ухвалено 81 місцеву програму з відшкодування частини енергоощадних кредитів. Ідеться про 18 обласних програм, 32 — районні і 31 — міську. Також розробляються ще понад 120 програм.
«Є місцеві програми, які передбачають компенсацію частини тіла кредиту, є й такі, що компенсують саме відсоткову ставку, а деякі запроваджують власні умови», — сказав представник Держенергоефективності Роман Марецький. Але в будь-якому випадку всі вони заохочують власників приватних осель та співвласників багатоквартирних будинків активніше долучатися до державної програми термомодернізації житла.
Про особливості місцевих програм можна дізнатися в Агентстві. При ньому працює Центр, який здійснює зв’язок з регіонами й окремими містами.
«Львівська область у цьому питанні суттєво випереджає інші, — зазначив Роман Марецький. — Тут фактично відшкодування здійснюється найактивніше і тому дуже багато ОСББ і фізосіб користуються нашою державною програмою. Але я сподіваюся, що 2016 року активніше почнуть діяти й інші регіони».
За даними Зведеного реєстру позичальників, найбільш популярним заходом для ОСББ та ЖБК нині є заміна вікон у місцях спільного користування. В загальній кількості заходів, спрямованих на підвищення енергоефективності будівель, на них припадає 48%. Великого значення співвласники багатоквартирних будинків також надають роботам, пов’язаним із термоізоляцією та встановленням вузлів обліку. На кожен із таких заходів припадає по 12%.
Облік і контроль
За інформацією учасників київського медіадня, 78% усієї енергії в Україні споживається в містах. Лише близько 10% із них мають структури, які займаються енергоменеджментом. А за їх відсутності навіть годі говорити про розробку та реалізацію місцевих енергоощадних програм.
Інше важливе питання, яке не можна обійти стороною, стосується спроможності вимірювати обсяги споживання енергії. Святослав Павлюк зауважив, що на сьогодні рівень обліку в нашій країні залишається досить низьким і коливається в межах 30% і щодо тепла, і щодо води. «Я вважаю, що ситуація у нас не зміниться, поки не буде ухвалено закон про облік»,— сказав він.
І нагадав, що втрати в українських тепломережах становлять 25–40%. В малих містах цей показник сягає 70%. Надавачі послуг від цього не потерпають, бо всі ці втрати вони закладають у тарифи.
«Але якщо ми знатимемо, скільки реально споживаємо енергії, то розумітимемо, скільки й на чому можемо економити. А відтак знатимемо, які заходи маємо здійснювати, яке обладнання і які технології для цього використовувати», — пояснив Святослав Павлюк.
І навів приклад щодо ситуації, яка склалася в Миргороді Полтавської області. Тут в опалювальний сезон 2014/2015 року було поставлено лічильники в 5 типових будинках. 4 із них скоротили споживання тепла.
У Черкасах минулої зими було поставлено 109 ІТП. За сезон вони дали економію тепла, яка дорівнювала 15–45% у різні місяці. Чиста економія становила майже 6,5 млн грн.
Який шлях оберемо?
За словами Гжегожа Гайди, перетворення в житловому секторі можуть відбуватися двома шляхами. Перший передбачає, що головну ініціативу беруть на себе самі мешканці багатоквартирних будинків, які використовують усі доступні механізми для створення комфортного житла, зокрема за рахунок термомодернізації. Інший шлях — коли механізми реформування залишаються в руках чиновників, ЖЕКів або муніципальних структур. Проте останні скоріше мають заохочувати зміни, ніж цілком забезпечувати процес, бо глибину та ефективність модернізації житла може гарантувати лише його власник.
Інша принципова відмінність між двома підходами полягає в тому, що перший відстоює інтереси споживачів комунальних послуг, тобто співвласників багатоквартирних будинків, а другий — інтереси надавачів цих послуг. Останній підхід не виключає корупційної складової і не гарантує повноти та якості самих послуг.
На думку Гжегожа Гайди, саме перший шлях є більш перспективним і прийнятним для України, яка відстоює європейські цінності та європейське майбутнє.
Артем САДОВИЙ,
Національний прес-клуб
«Українська перспектива»
