Людина i право
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Субота Липень 24, 2021

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 08 Серпень 2014 03:00

Як вижити «ЗОНІ»?

Rate this item
(1 Vote)

Напевне, далеко не всі з нас замислюються над тим, що державі, одночасно зі Збройними Силами, на які хронічно бракує грошей, доводиться утримувати власним коштом ще одну армію — багатотисячний загін засуджених у місцях позбавлення волі. В Україні бранців, які нині марнують час за колючим дротом, не набагато менше, ніж війська, — 108 тисяч. І хоча держава їхнє утримання фінансує всього на 30% від потрібної суми, і ці гроші доводиться виділяти на шкоду іншим статтям бюджету. 

Останнім часом керівництво виправних колоній, де щодня сушать голови над тим, як прожити наступний день — одягти, нагодувати, а в разі потреби й пролікувати засуджених, сплатити за комунальні послуги тощо, шукає шляхів збільшення фінансування поза державним бюджетом. Варіантів для маневру небагато. Єдиний шлях нині — забезпечити працею засуджених, аби ті самі заробляли на своє утримання та ще й приробляли якусь копійку для потреб виправної установи.

Але не секрет, що ринок праці нині й без засуджених заповнений по вінця «нормальними» безробітними спеціалістами, котрі чекають працевлаштування. Підприємства, котрі ще тримаються на плаву, фактично не мають потреб в організації виробництва продукції некваліфікованими робітничими кадрами, якими є бранці колоній. Тож отримати замовлення на продукцію для керівництва колоній, наче витягти щасливий лотерейний квиток.


Така ситуація і у виправних колоніях Полтавщини, де на сьогодні утримуються понад п’ять тисяч засуджених. Виправні установи в області неофіційно поділяються на «робочі» і «не робочі». У перших, переважно колоніях-поселеннях, більшість засуджених працевлаштовані. У других бранці нудяться без роботи і, відповідно, без будь-якого приробітку, за рахунок якого можна було б бодай частково компенсувати витрати держави на їхнє утримання.
Начальник управління Державної пенітенціарної служби в Полтавській області генерал-майор Микола Ісаєв розповів кореспонденту «ДУ» про те, що місячне утримання одного в’язня на Полтавщині обходиться державному бюджету в 500 гривень. Але виправні установи фінансують лише на 30% від необхідного. Де брати решту? У безвихідній ситуації, здавалося б, керівництво колоній відшукує будь-які можливості для додаткового фінансування. А саме — забезпечення засуджених роботою.
І це вдається. За словами М. Ісаєва, лише впродовж семи місяців 2014 року в колоніях Полтавщини вироблено продукції на понад три мільйони гривень. Колонії працюють переважно на давальницькій сировині. Тобто підприємства, з якими «колоністи» укладають контракти, надають матеріали для виробництва потрібної їм продукції, засуджені її виготовляють, передають замовникові і той розраховується з виправною установою. Асортимент продукції, яку виробляють руками бранців, невеликий — металоконструкції, ємності під бітум, сітка-рабиця або швейні вироби.
«Шукати замовлення для виправних установ справді нелегко,— зазначає генерал М. Ісаєв. — Керівники підприємств, зазвичай, відповідають, що їхнє виробництво — високотехнічне, і тому немає потреби залучати малокваліфікованих засуджених. Але я нагадую в таких випадках, що і високотехнічні, приміром, верстати, необхідно обслуговувати, робити в цехах прибирання. А для цього потрібні віники, відра, швабри тощо. Тож замовляйте все це в нас, а не купуйте втричі дорожче на ринках».
В обласному управлінні Державної пенітенціарної служби не приховують, що саме для розширення партнерських зв’язків із роботодавцями 30 липня на базі Полтавської виправної колонії № 64 проводили виїзне засідання міжвідомчої робочої комісії з питань залучення промислового потенціалу установ виконання покарань області в економіку регіону. Комісія діє при Полтавській ОДА з 2002 року. На захід запросили керівників провідних підприємств обласного центру та регіону, галузевих департаментів облдержадміністрації, заклади яких фінансуються з місцевих бюджетів. Основним питанням, що розглядалося на нараді, було виконання Програми регіональних замовлень установами виконання покарань області та перспективи співпраці установ пенітенціарної служби з підприємствами та організаціями області. Гостям демонстрували можливості виробничих потужностей колонії, вироблену руками бранців продукцію, обговорювали шляхи більш тісної співпраці місцевих підприємств з виправними установами.
Генерал М. Ісаєв розповів учасникам наради, що 2011 року вперше в Україні на Полтавщині затвердили обласну програму створення нових робочих місць для засуджених на 2011–2015 рр. У рамках цього проекту тісна співпраця налагоджена з Полтавським гірничо-збагачувальним комбінатом, заводом «Електромотор» та ТОВ «Ампер».
«Переваги забезпечення роботою засуджених полягають у специфіці діяльності виправних колоній на відміну від підприємств народного господарства, адже засуджені, котрі працюють, не можуть бути скорочені або звільнені з установи раніше, ніж це дозволяє кримінально-виконавче законодавство, — зазначив головний пенітенціарій Полтавщини. — Крім того, залучення засуджених до суспільно корисної праці допоможе компенсувати витрати на їхнє утримання, відшкодування державі і громадянам збитків, заподіяних скоєними злочинами. Іншого шляху просто немає».
М. Ісаєв, виходячи з власного досвіду та необхідності постійних пошуків додаткового фінансування виправних установ, запропонував учасникам наради розглянути пропозицію, яка, на перший погляд, видається суперечливою. А саме — перевести виправні установи на фінансування з обласного бюджету. На думку генерала, в такому разі і чиновники, і керівники підприємств повернуться обличчям до потреб колоній. Адже коли на їхнє фінансування виділятимуть гроші з обласного бюджету, всі почнуть шукати додаткові джерела фінансування і будуть зацікавлені в тому, щоб колонії заробляли гроші на своє утримання. А зробити це можна лише надавши роботу засудженим та розмістивши замовлення на підприємствах виправних установ. Утім, ця пропозиція не отримала подальшого розвитку і була взята до уваги як інформація.
По завершенню виїзного засідання заступник голови Полтавської ОДА Роман Товстий, який разом «зводив» керівників колоній і підприємств, розповів «ДУ», що нарада дала обнадійливі результати. Зокрема, керівники підприємств Полтавщини на власні очі побачили виробництво за колючим дротом і змогли оцінити вигоду від розміщення там своїх замовлень. У багатьох випадках для підприємств це вигідніше, ніж шукати партнерів серед рівних, чия продукція дуже дорога. Тим більше, зазначив Р. Товстий, у колоніях оперативно реагують на запити ринку і пропонують підприємствам саме те, що користується найбільшим попитом.
Приміром, у швейних майстернях виправних колоній Полтавщини вже шиють чохли для бронежилетів, які постачають у зону АТО. Вартість одного чохла — в межах 100 гривень. І це за умов високої якості вкрай потрібного зараз нашій армії виробу. До речі, вже після наради в колоніях з деякими їхніми керівниками зустрівся голова Полтавської ОДА Віктор Бугайчук і обговорив перспективи налагодження масового випуску бронежилетів для української армії.
За розрахунками, що їх зробили в облдержадміністрації, вартість одного бронежилета четвертого класу, зробленого в колоніях, не перевищуватиме 1200–1500 гривень. Такі бронежилети доводиться купувати «на стороні» щонайменше за 1900 гривень. Правда, випуск засобів захисту в колоніях масово можна буде налагодити тільки після проведення сертифікації. За словами очільника області, він домовився з одним із підприємств Запоріжжя про постачання броньованих листів, які на одному з підприємств Полтави можуть різати на пластини за розмірами бронежилетів і передавати в колонії, де й виготовлятимуть недорогий, але надійний засіб захисту для наших воїнів.
Учасники наради схилялися до думки щодо розміщення замовлень на підприємствах колоній — це вигідно ще й тому, що вартість робочої сили засуджених значно нижча, ніж зарплата робітників підприємств на волі. Так, середня зарплата бранців у «неробочих» колоніях області, де епізодично розміщують замовлення, зараз становить всього 200 гривень на місяць.
«Це так, бо там немає постійних замовлень, — погоджується генерал М. Ісаєв. — А от у колоніях-поселеннях, де налагоджено сільгоспвиробництво, зарплата в засуджених — понад тисяча гривень на місяць. Це дає змогу покривати витрати на утримання засуджених та залишати гроші тим, хто працює».
Організатори наради за колючим дротом погодилися в головному: виправні установи на території Полтавщини необхідно підтримувати. Іншого шляху просто немає. Крім інших, у тому числі економічних чинників, праця в установах виконання покарань надає можливість засудженим набути, а декому не втратити трудові навички, що певним чином збільшить їхні шанси на працевлаштування після звільнення. Отже, матимемо надію, що саме це дозволить повернути суспільству не потенційного злочинця, а кваліфікованого робітника.

Олександр БРУСЕНСЬКИЙ, м. Полтава 

 

 

 

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».