Розмова з ним розпочалася з відповіді на запитання: «Чому виникла потреба в законодавчому забезпеченні сімейних фермерських господарств?»
— Ця потреба виникла з багатьох причин. Перша і найголовніша полягає в тому, що основну частку трудомісткої сільськогосподарської продукції — овочів, фруктів, яєць, молока — виробляють не фермери. Вони її виробляють у межах чотирьох-п’яти відсотків. А основний обсяг надходить від особистих селянських господарств.
Водночас, особисті селянські господарства не є повноправними учасниками аграрного ринку. Вони є фізичними особами. Це зумовлює проблеми з податком на додану вартість, податком на доходи фізичних осіб. Також особисті селянські господарства мають проблеми з виходом на ринок, бо з ними ніхто не хоче, та й не має можливості укладати повноцінні договори. Маю на увазі компанії, трейдерів. Останні не можуть ці договори документально оформити, адже Податковим кодексом передбачено, що вони можуть купувати продукцію лише на основі актів закупок у фізичних осіб.
Особисті селянські господарства, не будучи повноправними учасниками аграрного ринку, не маючи статусу виробника сільськогосподарської продукції, мають складніше та більше податкове навантаження, до того ж залишаються без соціального захисту. Вони живуть на свій розсуд. І взагалі, складається таке враження, що вони опинилися поза межами нашої державної аграрної політики.
Багато закордонних експертів кажуть: це український феномен, оскільки чотири-п’ять млн особистих селянських господарств і дотепер залишаються неструктурованими, не мають власних професійних об’єднань. Тому виникло питання, як раціонально розпорядитися таким потужним економічним ресурсом, котрий називається «особисті селянські господарства». Зараз ми намагаємося дати на нього відповідь.
— Чим сімейні ферми будуть принципово відрізнятися від нинішніх?
— Сімейне фермерське господарство створюють і ведуть винятково члени сім’ї, які спільно проживають і спільно господарюють. Це — базова річ.
У чинному Законі «Про фермерське господарство» написано, що фермерське господарство формується на базі членів сім’ї та родичів. А до родичів можна все село записати, бо там мешкають тітки, брати-сестри, двоюрідні, троюрідні...
Інша важлива річ — у сімейному фермерському господарстві мають працювати тільки члени сім’ї. У чинному фермерському законі немає обмежень щодо найму робочої сили. Тобто створили фермерське господарство, найняли 200–300 людей, взяли в оренду 5–30 тис. гектарів землі і господарюють.
Це, по суті, сільськогосподарське підприємство. Сімейне фермерське господарство має право залучати найманих працівників лише для виконання сезонних та специфічних робіт. У світі навіть є обмеження щодо їх кількості. Це може бути три— п’ять осіб.
Триває дискусія, чи обмежувати кількість сезонних працівників, адже сімейне фермерське господарство може займатися, приміром, ягідництвом. Є потреба терміново зібрати полуницю. Самостійно воно не впорається з цією роботою. Це очевидно. Тому виникає необхідність на тиждень-другий найняти сезонних працівників.
— Чи можуть сімейні ферми орендувати землю?
— Сімейні фермерські господарства створюються і діють на базі земельних ділянок, виділених для ведення особистого селянського господарства, але оренда землі не виключається. Навпаки, вона навіть передбачається. Без неї не обійдуться успішно працюючі фермерські господарства сімейного типу.
Інша справа — скільки землі вони можуть орендувати? У різних країнах до цього підходять по-різному. В окремих є обмеження за площею. У нас із цього питання триває дискусія — запроваджувати чи не запроваджувати подібні обмеження?
Земельне питання досить непросте, тому що сімейне фермерське господарство, наприклад, у степовій зоні, може мати 500 гектарів, вирощувати зернові або технічні культури. В іншому ж регіоні таке саме господарство може мати два гектари під теплицю або ягідники.
У Європейському Союзі є обмеження нижньої межі. Там домогосподарство має зареєструватися фермерським товаровиробником, коли у нього, наприклад, понад гектар землі, більш ніж три корови, п’ятеро свиней або перевищує певний обсяг обороту в сумарному вираженні. Верхніх обмежень щодо земельних площ, скажімо, до 100 чи 200 гектарів, немає.
— На базі яких господарств переважно будуть створювати сімейні ферми?
— Працюючі фермерські господарства не потрібно чіпати. Вони вже сформувалися. Багато з них налагодили технологію виробництва, вклали у закупівлю техніки значні кошти, знайшли своє місце на ринку збуту продукції тощо.
Зараз ідеться про те, що сімейні фермерські господарства, насамперед, будуть створювати на базі особистих селянських господарств. Тому що частина з них (за різними оцінками, це десь до 20%) вже є потенційно сімейними фермерськими господарствами, і вони готові трансформуватися за умови формування сприятливого законодавчого середовища.
Не виключено, що окремі базові фермерські господарства захочуть перереєструватися у сімейні фермерські. Але це станеться за умови, якщо фермерським господарствам сімейного типу будуть створені сприятливіші законодавчі та економічні умови.
— За якою процедурою будуть реєструвати сімейні ферми?
— Проаналізувавши європейське, канадійське, російське, казахське законодавства, скажу: в цих країнах для реєстрації сімейних ферм надані суттєві преференції. Ми пішли подібним шляхом. У Законі «Про фермерське господарство» передбачаємо два можливих варіанти реєстрації.
Перший: сімейне фермерське господарство, за бажання, можна реєструвати на загальних підставах, як і будь-яке фермерське господарство. Це — у формі приватного підприємства зі створенням юридичної особи. Тут немає нічого складного. Хто бажає, може це робити.
Але ми передбачаємо спеціальний розділ — особливості створення сімейного фермерського господарства без створення юридичної особи. Якщо сказати простіше, йдеться про форму, що є аналогом приватного підприємця — фізичної особи. Такий варіант є і в інших країнах. І ми показуємо, як це можна зробити в наших умовах.
По суті, основа наших пропозицій полягає в тому, щоб внести зміни в суміжні законодавчі акти, в тому числі — в Господарський кодекс, Податковий кодекс із тим, аби сімейне фермерське господарство можна було реєструвати у формі приватного або сімейного підприємництва.
Передбачається також, що сімейне фермерське господарство можна реєструвати за заявочним принципом. Подали документи — і працюйте собі на здоров’я. Звісно, якщо до документів немає жодних претензій з боку реєстраторів.
— Основою для ведення сімейного фермерського господарства має бути договір про його створення між членами сім’ї. Що це за документ і навіщо він потрібен?
— Це прототип договору про спільну діяльність. Члени сім’ї його підписують. У документі передбачено умови їх спільної роботи, окремо окреслюється відповідальність кожного, вирішуються питання, котрі можуть виникати згодом. Наприклад, що робити, якщо хтось із членів сім’ї виходить зі складу фермерського господарства.
Звісно, такий договір має бути розроблений як зразок. Це для того, аби спростити його підготовку. Договір завіряють у встановленому законом порядку у нотаріуса. Але ми хочемо прописати, щоб і сільський голова міг затвердити цей документ своїм підписом.
— Чи можуть державні службовці брати участь у сімейному фермерському господарстві, адже на них, відповідно до чинного законодавства, поширюються суттєві обмеження?
— У першу чергу, це може торкнутися сільського голови. Він — член сім’ї. Сім’я створила фермерське господарство. За теперішніми положеннями Закону «Про державного службовця», він має для себе вирішити: або залишається на державній службі, або йде у бізнес. Третього не дано. Але ж він член сім’ї. Не залишати ж її заради державної служби.
Тому пропонуємо внести до чинного законодавства зміни, які виключать можливість появи подібних ситуацій. Якщо наші законодавчі новації знайдуть підтримку з боку Міністерства аграрної політики та продовольства, а згодом і з боку народних депутатів, сільські держслужбовці можуть офіційно бути членами сімейних фермерських господарств, але не їх керівниками.
— Який механізм оподаткування застосовуватиметься до сімейних ферм?
— Сімейні ферми мусять мати такий самий режим спрощеного оподаткування і спецрежим податку на додану вартість, як і всі сільгоспвиробники. Також відпрацьовуємо спеціальний варіант. За ним сімейні ферми можуть оподатковуватися як підприємці — фізичні особи. Звісно, якщо перед тим зареєструються у такому статусі.
У Верховній Раді нині зареєстровано проект закону «Про сімейне підприємництво». Він у чомусь корелює з нашим сімейним фермерським. Там також передбачені пільги. І дається обґрунтування, що сімейне підприємництво можливе за умови, якщо в сім’ї є хоча б один підприємець і він на легальних засадах залучає членів родини до ведення власного бізнесу.
— Чи матимуть сімейні ферми державну допомогу і в якому вигляді вона їм надаватиметься?
— Зараз відповісти на це запитання досить складно, проте всі учасники цього процесу погоджуються, що у фермерському законі, який зараз виписується, мають бути передбачені спеціальні механізми державної підтримки розвитку сімейних ферм. Але це станеться у разі, якщо державна підтримка взагалі збережеться.
Міністерство фінансів планує докорінно змінити систему оподаткування сільгоспвиробників. Однією з його пропозицій передбачено ліквідувати всі преференції на ПДВ і податок на прибуток для великих сільгосппідприємств, але залишити їх для малих.
Ми вважаємо, що за будь-яких обставин за сімейними фермерськими господарствами треба залишити податкові пільги, тому що сімейні ферми є найнижчою ланкою бізнесу у сільській місцевості, де багато робочих рук і обмаль робочих місць.
— На якому етапі нині перебуває підготовча робота?
— На сьогодні «АгроІнвест» спільно з Міністерством аграрної політики та продовольства, Національною асоціацією сільськогосподарських дорадчих служб, експертами ще кількох організацій уже розробив пропозиції щодо внесення змін і доповнень до Закону «Про фермерське господарство» в частині врегулювання і законодавчого забезпечення створення та діяльності сімейних фермерських господарств. Коли все це було зроблено, за участі Міністерства аграрної політики та продовольства був проведений круглий стіл з обговорення самих підходів — як зробити так, щоб цей закон був необтяжливий для охочих створити фермерські господарства сімейного типу.
Після круглого столу на першому етапі була створена експертна група. Зараз вона після кількох засідань виробила більш-менш чітку позицію і бачення того, як у рамках чинного законодавства врегулювати діяльність сімейних фермерських господарств.
— Хто входить до складу експертної групи?
— До її складу входять експерти проекту «АгроІнвест», керівник Національної асоціації сільськогосподарських дорадчих служб, юрист Міжнародної благодійної організації «Добробут громад», представники Міністерства аграрної політики та продовольства, зокрема Департаменту науково-технічного забезпечення та розвитку сільських територій. Це — ключові особи.
— Як до ідеї створення сімейних фермерських господарств поставилися громадські організації сільгоспвиробників, Міністерство аграрної політики та продовольства?
— Почнімо з Міністерства аграрної політики та продовольства. Воно є головним ініціатором створення фермерських господарств сімейного типу. Тому міністерство всіляко підтримує цю ідею. Його представники впевнені, що проблему з особистими селянськими господарствами треба якомога скоріше вирішувати.
Що стосується громадських організацій, передусім — Асоціації фермерів та приватних землевласників, то на початковому етапі до ідеї, яку ми зараз обговорюємо, вони поставилися доволі скептично. Але вони визнають — це досить важлива річ, і внесені пропозиції є дуже актуальними.
— Ваш прогноз — коли будуть готові до розгляду у Верховній Раді пропозиції, спрямовані на вдосконалення Закону «Про фермерське господарство»?
— Плануємо, що невдовзі буде завершена вся підготовча робота. Передбачається, що законодавча ініціатива належатиме Міністерству аграрної політики та продовольства. Коли воно подасть наші пропозиції? Думаю, що це станеться вже цього місяця.
Та­рас ТЕР­НІВ­СЬКИЙ,
На­ціо­наль­ний прес-клуб 
з аг­рар­них та зе­мель­них пи­тань