Нині найбільше проблем виникає з ринками збуту плодоовочевої і м’ясо-молочної продукції. Це пов’язано з тим, що здебільшого її реалізують у країнах СНД, зокрема в Росії. Тому, з огляду на теперішні реалії, потрібно подумати про те, як диверсифікувати ринки збуту.
Варіанти можуть бути різними. Та, як на мене, найбільш привабливими для нас можуть бути європейські та азійські ринки.
— На цих ринках панує жорстка конкуренція, та чи витримають її наші аграрії?
— Ми вивчаємо рух плодоовочевої продукції на цих ринках. Водночас розуміємо, що вони зайняті. Тому нам потрібно докласти багато зусиль, аби відвоювати на них собі місце під сонцем.
Усі фахівці відзначають, що наша плодоовочева продукція — якісна. Вона не містить надміру хімічних речовин, і тому є здоровою. Отож не варто боятися посиленої конкуренції.
— Які країни, понад усе, підпадають під поняття «азійські ринки»?
— На моє глибоке переконання, насамперед, потрібно розширювати торговельні контакти з Казахстаном. Це велика за розмірами країна. Вона потребує багато плодоовочевої та молочної продукції. Ми могли б значно задовольнити попит на неї.
— Як виглядають наші можливості поставок сільськогосподарської продукції до Китаю?
— Це доволі складний ринок. Для того, щоб торгувати на ньому, треба вивчити менталітет китайців. Це дозволить ліпше розуміти їх, прогнозувати їхню можливу поведінку.
Китайці зацікавлені у співпраці з нами, але виставляють свої вимоги. Вони в усьому прагнуть мати зиск. І це завжди треба мати на увазі.
Я це до того, що китайці не віддадуть нам свій ринок просто так. З ними доведеться довго домовлятися. А ми маємо ситуацію, за якої треба діяти рішуче, терміново ухвалювати вигідні для нас рішення.
— Багато експертів збігаються на думці, що з огляду на нинішні події, які відбуваються на півдні та сході України, ми втрачаємо російський ринок. Що Ви думаєте з цього приводу?
— Тут відповідь очевидна. Ми ще минулого року стикалися з торговими війнами. Тоді їх нам оголошувала Росія. Ті протистояння, зокрема, поширювалися на плодоовочеву та молочну продукцію.
Основна частина плодоовочевої продукції з півдня України йшла до сусідньої країни. Тепер аграрії цього регіону відчувають, що втрачають російський ринок. Більше того, вони не знають, чи він узагалі відновиться.
— Як на цьому тлі виглядає позиція Євросоюзу, який в односторонньому порядку погодився відкрити нашим аграріям свій ринок?
— Рішення Європейського Союзу вельми важливе. Воно дасть нам змогу оговтатися. Для пошуку нових ринків потрібен час, і ЄС дає його нам.
Маю сказати, що це широкий жест з боку Євросоюзу щодо України. Тим більше, що на європейських ринках панує і без того жорстка конкуренція.
Євросоюз також дає змогу зберегти наше виробництво плодоовочевої продукції. Бо якщо ми втратимо закордонні ринки збуту, відпаде потреба її вирощувати у нинішніх обсягах. А це робочі місця, прибутки, податки, соціальні виплати...
— Чи відповідає наша аграрна продукція тим вимогам, які до неї висувають європейські країни?
— Наша плодоовочева продукція відповідає вищим вимогам Європейського Союзу. У нас тільки одна проблема — це якість пакування, фасування та передпродажної підготовки.
Можливо, на перших порах Європейський Союз надасть якісь пільги, але він змусить нас вирішувати ті проблеми, про які я щойно сказав.
Якщо говорити про м’ясо-молочну продукцію, то там питань набагато більше. Особливо, якщо брати до уваги структуру її виробництва.
Маю сказати, що основна частина м’ясо-молочної продукції виробляється в особистих селянських господарствах. Там здебільшого застосовуються примітивні технології. І будемо відверті — в цих господарствах не завжди дотримуються санітарних, ветеринарних норм. А ще є проблема подвірного забою худоби, яка не вирішується вже тривалий час.
Моя думка: та м’ясо-молочна продукція, яка виробляється в особистих селянських господарствах, ще не скоро вийде на європейський ринок, якщо це взагалі відбудеться.
— А яка наша продукція може знайти в Євросоюзі свого споживача?
— Птахівництвом в Україні вже переважно займаються птахокомбінати. А це є гарантією безпеки, якості цієї продукції.
Подібне може статися і з молочною. Звісно, якщо сільськогосподарські підприємства активніше візьмуться за її виробництво. Саме вони здатні забезпечити належний контроль за якістю молока.
Якщо говорити про плодоовочеву продукцію, то її можуть виробляти і дрібні виробники. Головне, щоб вони дотримувалися відповідних технологій, використовували високопродуктивні сорти. Це забезпечить їм вихід на закордонні ринки. Навіть якщо ці ринки — європейські.
— Якщо є проблема передпродажної підготовки аграрної продукції, то, може, варто прискорити створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів?
— Коли я говорю про те, що варто створювати умови і формувати інфраструктуру для належної передпродажної підготовки, то, понад усе, маю на увазі об’єднання дрібних сільгоспвиробників у сільськогосподарські обслуговуючі, заготівельно-збутові кооперативи. Вони працюють не лише на етапі формування товарних партій. Ми вже маємо досвід, коли ці кооперативи спрямовують виробників у відповідне русло ще на етапі обробітку землі, придбання насіннєвого матеріалу, засобів захисту рослин і виробництва сільськогосподарської продукції.
— Чи не спонукатимуть складні проблеми, пов’язані з вирощуванням та реалізацією плодоовочевої та м’ясо-молочної продукції, до того, що сільгоспвиробники змушені будуть надавати перевагу виробництву зернових та технічних культур?
— Я не думаю, що так станеться, тому що ринок сільськогосподарської продукції вже сформований. І ми знаємо, що виробництвом зернових і технічних культур, зазвичай, займаються великі компанії.
Дрібні виробники не зможуть вижити, якщо займатимуться тільки виробництвом зернових культур, тому що їх рентабельність не надто висока. У цьому сенсі вона суттєво поступається рентабельності виробництва плодоовочевих культур. Великі компанії виживають лише за рахунок значно більших площ, які вони обробляють.
На двох-трьох або на 20–30 гектарах дрібний виробник за рахунок зернових ніколи не виживе. А за рахунок плодоовочевої продукції здатен зводити кінці з кінцями.
Нині ми маємо думати не лише про збут свіжої плодоовочевої продукції, а й про її первинну переробку. Це може бути соління, квашення, консервування тощо. Приміром, зараз ринок України у сухофруктах на 90% завантажений імпортною продукцією.
Тож є потреба освоювати не лише закордонні, а й внутрішні ринки. Ми маємо дбати не тільки про доходи, валютні надходження, а й про продовольчу безпеку країни.

Максим НАЗАРЕНКО, Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань