«ХТО НЕ НАРОДИТЬСЯ ВІД ДУХА, НЕ УВІЙДЕ В ЦАРСТВО БОЖЕ»
Велике свято Різдва Христового католицький світ, а також західні православні церкви відзначають в ніч на 25 грудня за нині діючим григоріанським календарем. Східні православні святкуватимуть цю подію за старим юліанським календарем, що відповідає — 7 січня.
25 ГРУДНЯ – РІЗДВО ХРИСТОВЕ ЗА ГРИГОРІАНСЬКИМ КАЛЕНДАРЕМ
Коли ж насправді народився Христос і чому точна дата цієї події достеменно невідома? Справа в тому, що у давньоєврейській традиції, якої дотримувалась і перша християнська церква, святкувати дні народження не було заведено. Саме тому нам невідомі й дати народження біблійних пророків та стародавніх царів. Тільки внаслідок впливу на християнську церкву греко-римських традицій приблизно у ІІІ—ІV ст. літописці почали фіксувати точні дати подій.
Більшість дослідників погоджується з тим, що датою народження Ісуса Христа може вважатися 25 грудня. Але за яким календарем? Через невеличку різницю астрономічного і календарного років за два тисячоліття набігло вже додаткових 13 днів. Західний світ вніс корективи, а східний від цього відмовився. Хоча, в принципі, точна дата — справа відносна. Головною ж незручністю юліанського (старого) календаря є те, що східні православні святкують спочатку Новий рік за новим стилем, а потім Різдво Христове — за старим. На новорічні свята припадає різдвяний піст, який забороняє святкові веселощі та розваги, що для віруючих є неабиякою спокусою.
Утім, головне, що християни святкують не дату, а подію, яка відбулася більш як дві тисячі років тому. Час народження Спасителя світу був не випадковим, адже на той момент людство досягло певного рівня розвитку і вже було готове для сприйняття нового вчення, в основі якого — любов і рівність усіх перед Богом. Прийшла повнота часів: «Багато разів і багатьма способами в давнину промовляв був Бог до отців через пророків, а в останні ці дні промовляв Він до нас через Сина, що Його настановив за Наслідника всього, що Ним і віки Він створив».
Про один із багатьох аспектів значення приходу Спасителя в цей світ з нагоди свята розповів ординарій Київсько-Житомирський архієпископ Римсько-Католицької церкви Петро Мальчук.
Подія народження Спасителя не може залишити кожну віруючу людину байдужою. Саме тому це свято — одне з найрадісніших у християнському світі незалежно від конфесії. Сам факт народження Месії у фізичному значенні від Діви Марії і Духа Святого свідчить про те, що й ми, учні Його, маємо народитися від Духа — переродитися, стати новими духовними творіннями. Про це дуже гарно написано євангелістом апостолом Іоанном Богословом у третьому розділі його Євангелії, де йдеться про спілкування Ісуса з фарисеєм Никодимом.
Никодим, начальник юдейський, приходив до Месії таємно вночі. Він шукав істину, але водночас боявся фарисеїв. Христос відкрив йому таємницю, що для спасіння кожному необхідно народитися згори: «Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства. Никодим Йому каже: Як може людина родитися, бувши старою? Хіба може вона ввійти до утроби своїй матері знову й родитись? Ісус відповів: Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже. Що вродилося з тіла є тіло, що ж уродилося з Духа є дух. Не дивуйся тому, що сказав Я тобі: вам необхідно родитися згори».
Никодим був дуже здивований. Він був уже у віці літньої людини, і каже: як народитися вдруге, невже можна зробитися немовлям і знову увійти в лоно матері? І тоді Ісус каже йому: «Ти — учитель ізраїльський, то чи ж цього не знаєш?.. Коли Я говорив вам про земне, та не вірите ви, то як же повірите ви, коли Я говоритиму вам про небесне?»
Отже, ці слова слід сприймати духовно. Для кожного християнина існує друге народження. Одна справа — народитися фізично від жінки, а інша — народитися ще й від Духа. Євангеліст Іоан, говорячи про Христа, пише, що Слово стало тілом. Слово, яке було у Бога-Отця на початку, прийшло до свого творіння — до нас. І той, хто його сприйняв, зробив своєю внутрішньою сутністю, той народився не від крові і плоті, не від пожадливості людської, а від Самого Господа Бога.
Такий процес відбувається через віру й усвідомлення необхідності каяття. Людина, котра розуміє, що погрузла в гріхах і самотужки вже не може вирватися зі свого гріховного стану, котра не тільки вірить у це, а й усвідомлює свою безсилість без Бога, починає серйозно ставитися до Месії і вже сама шукає спасіння — звільнення від залежності від гріха — прагне свободи — того духовного стану любові, до якого її покликано, щоб жити так, як належить дитині Божій.
Саме тоді, коли людина кається у своїх гріхах свідомо, просить пробачення у Бога, вірить, що Господь, помираючи на хресті, пожертвував Собою заради її звільнення, даруючи любов, зцілюючи її, відбувається цей акт віри — людина народжується вдруге. Вона може відчути в собі це народження в Дусі, відчути власне ту силу духовну, яку не відняти вже нікому. Навіть якщо людину ув'язнити, то і тоді її внутрішньої свободи, гідності людської ніхто вже не зможе забрати. Людина стає повністю суцільною — єдиною духом, душею і тілом, котра переживає повноту, гармонію і єдність всередині себе.
Це і є відкрита таємниця, про яку ми щороку проповідуємо, особливо в період приготування до Різдва Христового. Для усвідомлення цієї таємниці нам допомагають підійти і церковні таїнства. І якщо людина щиро вірить у народження Спасителя від Духа Святого, приготовляє своє серце до святкування цієї події, освячується, очищаючи себе від гріха постом і молитвою, вона тим самим готує себе до свого другого духовного народження, про яке Господь говорив як про народження згори. Така людина знаходить Месію у своєму серці.
Тож, користуючись нагодою святкування Різдва Христового, хочу побажати всім віруючим — тим, котрі прагнуть бути християнами не лише номінально, а дійсно, цього другого народження згори, яке є обов'язковою умовою нашого спасіння. З другим народженням у серці людини відбуваються не тільки реальні духовні зміни, а й приходить справжня внутрішня свобода. Тоді ми переживаємо радість, незважаючи на будь-які ситуації: чи то в особистому житті, чи то з причини якоїсь політичної ситуації, чи то будь-яких побутових негараздів.
Для цього ми маємо за приклад багатьох сподвижників Христових, які, незважаючи навіть на гоніння і переслідування, були щасливі, бо мали переконання і впевненість у тому, що, виконуючи ту чи іншу Божу справу, були на своєму місці, здійснювали свою місію, реалізовувалися у своєму покликанні.
А щодо труднощів, то в цьому світі легкого життя немає ні в кого. Але є суттєва різниця: одні, переживаючи труднощі, проходять їх зі своєю внутрішньою втіхою, а інші, не відчуваючи цієї радості, шукають її в чомусь порожньому.
Тож бажаю кожному віруючому духовної повноти, яка походить від народженого Месії! Тим же, в кого віра слабка, бажаю її зміцнення на шляху до тієї повноти і досконалості, яку дарував нам Господь!
Веселих свят Різдва Христового!
Підготував Олександр КОЗЛОВСЬКИЙ, Укрінформ
також у паперовій версії читайте:
- КРАЩІ САЛАТИ ДО СВЯТКОВОГО СТОЛУ
- ВІГІЛІЙНА (СВЯТА) ВЕЧЕРЯ
назад »»»