ОБЕРЕЖНО, МЕГАБАЗА!
Минув рік з часу набуття чинності Законом «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Його ухвалення супроводжувалося різкою критикою з боку правозахисників, релігійних громад, неурядових організацій. Проблеми, які породжує цей нормативний акт, нещодавно розглядали під час засідання за круглим столом.
Можливості для зловживань зростуть у рази
Закон про демреєстр передбачає створення мегабази, в якій зберігатимуть значний обсяг даних про кожного громадянина нашої країни. Це відбуватиметься шляхом об’єднання всіх існуючих реєстрів. Документи, що посвідчують особу, видаватимуть тільки на підставі даних ЄДДР. У кожен із них буде вмонтовано мікрочіп з біометричними даними.
Це створює величезні ризики, адже ніхто не може стовідсотково гарантувати збереження від втручання, пошкодження чи викрадення такої величезної бази. За умови корупції та слабкості правової системи реєстр може бути використаний політиками для тиску на опонентів, криміналітетом — для тиску на бізнес, недоброчесними «правоохоронцями» — для «підбору злочинців». Цей закон збільшує існуючі можливості для зловживань у рази.
Симптоматично, що автором цього закону є не державні органи, а один народний депутат. Хоча Міністерство юстиції розробило свій варіант відповідного закону, однак Верховна Рада ухвалила саме лобістський проект. До речі, в пояснювальній записці до нього вказано, що його запровадження не вимагає додаткового фінансування з держбюджету, однак уряд уже виділив на цю забаганку 300 млн грн, ще 500 мільйонів передбачено виділити протягом наступних двох років. І все це за базу, котру, як емоційно висловися учасник одного з юридичних форумів, можна буде отримати на блошиному ринку в обмін на прикрасу з брязкалець.
Аналізуючи закон про демреєстр, варто звернути увагу на вкрай критичну ситуацію з біометричними даними, адже документи мають не лише чіп, а й радіочастотну рамку, зазначив голова Комітету сприяння боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Олексій Міленін. Це дає можливість визначити місцеперебування людини з точністю до одного метра. Запровадження таких документів — справжня знахідка, приміром, для чорних трансплантологів, тому що дає можливість підібрати будь-якого донора органів, не полишаючи йому жодних шансів на порятунок.
Відцифрований образ обличчя особи (саме таке формулювання міститься в згаданому законі), який буде внесений на чіп, — це не цифрове фото. Апаратура для зняття образу має лазерне просторове 3-D сканування. Її настроюють не на очі, як це зазвичай роблять при фотографуванні, а на лоб. На людину наносять маркування, яке саме — не відомо. При цьому людину зводять до рівня номера. Якщо ж це номер, а не вільна особистість, то про які права людини можна вести мову? Наскільки ж такі технології шкодять здоров’ю, нехай скажуть медики.
Лобісти закону спекулювали на тому, що запровадження документів з біометричними даними — це нібито вимога Євросоюзу для лібералізації візового режиму. Однак насправді йшлося лише про закордонний паспорт із біометричними даними, а не півтора десятка документів, що посвідчують особу, як записано в законі.
Ціна питання
Скільки це коштуватиме державі і громадянам? Наявність чіпа автоматично здорожчує виготовлення документа. Варто нагадати, що багато з цих посвідчень особи чинні протягом 10—15 років, потім їх необхідно обмінювати і знову витрачати на це кошти. Та й 300 млн грн, які надали для запровадження того, що експерти і правозахисники вже охрестили цифровим фашизмом, і 500 млн, які планують надати, виймають з кишень платників податків. Чи може небагата країна дозволити собі такий дорогий реєстр?
Найвагомішим аргументом влади на користь ЄДДР є спрощення системи видачі документів і надання адміністративних послуг. Утім, щодо комп’ютеризації останнього процесу є популярний анекдот: із запровадженням електронних адмінпослуг штат чиновників збільшився втричі, безлад у цій системі — вп’ятеро, а самі послуги не надають, тому що комп’ютер зламався...
Демократичні країни кілька разів зважували, що важливіше: мати захист персональних даних чи зручності з отриманням адмінпослуг. Великобританія ще 1953 року визнала створення мегареєстру даних про особу незаконною, зазначила голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук. Адже роздрібненість таких баз є гарантією захисту приватності.
Закон про демреєстр не відповідає вимогам якості, наголосив незалежний експерт, екс-заступник міністра юстиції Дмитро Котляр. У ньому безліч нечітких формулювань і норм. Коли йдеться про відцифровані відбитки пальців на чіпі, не вказано, яких саме, скількох, якої руки. Що робити, якщо в особи немає пальців від народження або вона втратила їх через травму?
У законі не вказана мета обробки персональних даних. У відомчих системах їх збирали з конкретною метою. А з якою метою їх об’єднають? Та й особа не знає, що її дані вносять у реєстр — її про це не інформують. Не вказано, де містяться ці бази, хто має до них доступ.
Що станеться, якщо дані реєстру будуть знищені чи пошкоджені? Якщо біометричні параметри особи змінилися? У такому разі вона буде позбавлена можливості реалізувати свої права, адже в законі вказано, що її ідентифікують за даними реєстру, а не за фізичними характеристиками.
Зрештою, сам факт такого збирання даних є порушенням права на приватність, закріпленого в Конституції України (ст. 32) та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ст. 8).
Чи поліпшилася ситуація із видачею документів після набуття чинності законом про ЄДДР? Це протестували на собі ті, хто отримував паспорт. Працівники Державної міграційної служби замість законних 170 гривень примудряються стягнути 400 і більше. І не дивно, адже закон не містить положень про розмір плати за видачу документів. Це породжує непрозорість і свавілля, заплутані схеми. З громадян стягують необґрунтовані платежі: за бланк, за оформлення і видачу документа, їм нав’язують послуги різних підприємств (з консультування, підготовки пакету документів, представництво).
Учасники засідання за круглим столом (його організовано Центром політико-правових реформ, Центром громадянських свобод, Центром інформації про права людини за сприяння представника Уповноваженого з питань захисту персональних даних та за підтримки Комітету Верховної Ради з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин) дійшли висновку: з таким законом жити не можна. Його потрібно або переглянути, або підготувати й ухвалити новий.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ЗАПИТУВАЛИ — ВІДПОВІДАЄМО
- ЗА КОНВЕНЦІЮ ПРО ЦИФРОВІ ПРАВА
назад »»»