МІСЦЯ НЕСВОБОДИ — ПІД ЦІЛОДОБОВИМ НАГЛЯДОМ
Нещодавно виповнився рік відтоді, як у нашій країні створено Національний превентивний механізм (НПМ), який покликаний запобігати катуванню, жорстокому та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню. Він діє при офісі Уповноваженого Верховної Ради з прав людини і передбачає систему постійних відвідувань місць несвободи. За цей час механізм змусив державу зробити деякі кроки, спрямовані на запобігання порушенням прав людини.
Чотириста візитів із попередженням і без
Нині в Україні налічується понад шість тисяч місць несвободи (їх розподіляють на 36 типів), в яких перебуває більш ніж мільйон наших співвітчизників. Місця несвободи — це не тільки слідчі ізолятори і в'язниці, а всі ті, де людина не може самостійно приймати рішення про переміщення. Це, зокрема, дитячі будинки та геріатричні пансіонати, школи-інтернати, дисциплінарні батальйони, пункти утримання нелегальних мігрантів, заклади примусового лікування тощо (вони підпорядковані 11 органам влади). Візити до них відбуваються за широкої участі громадськості. Кількість експертів, яких може залучити Омбудсман, необмежена, так само, як і кількість перевірок. Під час них законом гарантована конфіденційність спілкування.
Працівники Департаменту з питань реалізації НПМ — це фахівці, які мають досвід роботи в установах, що підлягають моніторингу, та експерти, котрі мають досвід такого моніторингу. Спільно із співробітниками Харківського інституту соціальних досліджень вони провели низку тренінгів для візитерів з усіх регіонів України, під час яких навчали виявляти порушення в місцях несвободи, враховуючи їхню специфіку.
Якщо оцінювати діяльність НПМ у цифрах, то варто сказати, що за цей час проведено 400 візитів, частина з них із попередженням. До таких відвідин дехто ставиться зі скептицизмом, проте користь від них теж немала. Зокрема, адміністрація відповідних закладів, готуючись до прибуття моніторів, попри хронічні скарги на брак коштів, якимось дивом все ж знаходить можливість для хоча б часткового ремонту приміщень — таким чином поліпшуються умови перебування.
Також під час розмов віч-на-віч з особами, які перебувають у місці несвободи, чи його персоналом монітори можуть отримати чимало інформації про порушення прав людини.
Безперечно, візити без попередження набагато ефективніші, та й сама перспектива того, що до установи будь-якої пори доби можуть нагрянути перевіряючі, має дисциплінувати її адміністрацію і стати важливим запобіжником.
Нині за результатами відвідин можна систематизувати типові порушення, характерні для закладів, що перебувають у підпорядкуванні того чи іншого відомства. Так, в установах Державної пенітенціарної служби до них належать недотримання норми житлової площі, відсутність вентиляції або її недостатність, зношеність систем теплопостачання та освітлення. Порушуються також права утримуваних на безпечне середовище, доступ до свіжого повітря, на приватність, честь і гідність.
«Зазвичай працівники кримінально-виконавчої системи схильні виправдовувати свої негаразди браком фінансування. Однак скільки коштів потрібно для того, щоб встановити двері в кабінках туалетів?» — зауважує голова спілки «Рівність для всіх» Олександр Старожитенко. — «Інша традиційна «відмазка» — значна кількість СІЗО і в'язниць розташована в будівлях, яким понад сто років, тому забезпечити в них належні умови вкрай важко. Тут вважаю доречним навести як приклад споруду Національного банку України. Її здали в експлуатацію 1905 року, проте ніхто з банкірів, що працюють там нині, не скаржиться на дискомфорт. Тож слід змінювати не будинки, а підходи до відбування покарання. А саме на це й спрямована діяльність НПМ».
Окреме питання — рабська праця на підприємствах виправно-трудових колоній. На багатьох із них умови не відповідають елементарним нормам техніки безпеки, наголошує координатор програм Харківської правозахисної групи Андрій Діденко. Найцікавіше ж те, що там ув'язненим не нараховують кошти на особовий рахунок, а розплачуються цигарками або чаєм. Тобто, ці підприємства перебувають у тіні і не сплачують податків.
Проте не можна стверджувати, що всі пенітенціарні заклади однакові. Є такі, де в засуджених бачать людей (нехай навіть і таких, які відбувають покарання). Там вони отримують хоча невелику, але стабільну зарплату. Це залежить від «хазяїна» — керівника установи.
Що чинить така посадова особа не завжди по-хазяйськи, засвідчив хоча б моніторинговий візит 14 листопада до Бердичівської виправної колонії № 70. Там на той час і не думали розпочинати опалювальний сезон. Засуджені змушені були спати у верхньому одязі. Поскаржилися на холод і громадяни, які прибули туди на тривалі побачення. Як тут не згадати цитату зі скандально відомої книги Андрія Кудіна «Як вижити в тюрмі»: «Чим більше у зека проблем, тим більше грошей обертається у тіньовому обігу», хоча стверджувати, що це однозначно стосується також згаданої колонії, було б некоректно.
За нормами 1989 року
Серед об'єктів моніторингу — дитячі та психоневрологічні інтернати, в багатьох з яких люди перебувають значну частину свого життя. Там із дотриманням прав людини ще складніше, ніж у СІЗО та в'язницях. Справа в тому, що для цих закладів у законодавстві чітко визначені стандарти утримання, а для установ соціального захисту їх немає або ж вони застарілі. Так, норми витрат на придбання медикаментів у таких установах — 29 копійок на день (вони діють ще з 1989 року). Отож про підтримувальну терапію в такому разі не йдеться. У багатьох інтернатних закладах немає ні прогулянкових ходунків, ні спеціальних тростин з квадратними опорами, а про сучасне реабілітаційне обладнання там і мріяти не можуть.
Проблему фінансування в таких закладах могли б частково або повністю вирішити за рахунок грантів чи спонсорських коштів, браку персоналу — за рахунок волонтерів, однак для цього потрібна їхня більша відкритість. Хоча б навіть для того, щоб привернути до цих проблем увагу громадськості. Це теж стає можливим завдяки діяльності НПМ.
А чи опікується хтось проблемами дозвілля в згаданих інтернатах? За кордоном організація заходів для людей з особливими потребами та людей похилого віку, що перебувають у них, звична справа. Річ у тім, що там усвідомлюють: люди, котрі відрізняються від інших станом здоров'я, мають такі ж права, їх сприймають як «компонент людської різноманітності», а не як неповноцінних. Тож для них створюють вокальні, музичні та артистичні гуртки, їх навчають вишиванню, ліпленню. Усе це — на додаток до реабілітаційних та адаптаційних заходів.
У нас будь-які спроби організувати дозвілля підопічних згаданих інтернатів упираються у відсутність коштів. Однак представники громадських організацій вказують на таке заняття, яке не потребує великих затрат, — плетіння з бісеру. Воно має терапевтичний результат — заспокоює не гірше, ніж деякі ліки, розвиває дрібну моторику м'язів рук, тож може бути не тільки розважальним, а й реабілітаційним засобом. Щоб запровадити таке заняття, потрібно лише з повним усвідомленням поставитися до міжнародних стандартів прав людини.
Оцінюючи діяльність НПМ, деякі правозахисники вказували на те, що монітори під час перевірок занадто багато уваги приділяли умовам перебування і недостатньо переймалися іншими видами жорстокого поводження, проте згодом цей перекос вирівнявся.
Крім звітів та рекомендацій органам влади, алгоритм відвідувань місць несвободи передбачає, що через деякий час спостерігачі приїжджають до них повторно і перевіряють, як їх виконано. Адже не секрет, що серед керівників установ багато охочих відрапортувати, що вказані недоліки усунуто, хоча насправді все залишається, як і було.
Під час деяких відвідувань монітори звертають увагу на те, чи реалізовано рекомендації, винесені Уповноваженим ВР з прав людини за результатами попередніх візитів до аналогічних місць в інших регіонах. Зокрема, так сталося під час візиту до Чигиринського райвідділу управління МВС у Черкаській області. Там виявили стандартний набір порушень: інформацію про осіб, яких затримано, або тих, що перебувають у райвідділі з інших причин, до відповідних журналів не внесено, відсутня частина документації з обліку затриманих або доставлених до органів внутрішніх справ, непоодинокі випадки тривалого тримання таких осіб у непередбачених для цього місцях (у тому числі і в нічну пору), має місце незаконне дактилоскопіювання, кімнати для проведення слідчих дій не обладнані системами відео- та аудіофіксації.
За результатами моніторингових візитів було внесено 24 подання Омбудсмана до різних органів влади, в тому числі до Прем'єр-міністра щодо усунення причин порушення прав людини. А далі, як мовиться, крапля камінь точить.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ЗАПИТУВАЛИ — ВІДПОВІДАЄМО
- ВІДЕОКОНФЕРЕНЦІЯМ — ЗЕЛЕНЕ СВІТЛО
назад »»»