ЗЕМЛЕЮ Й НЕБОМ ШВЕЙЦАРІЯ ПРИЙШЛА В УКРАЇНУ
Рік завершується, а туристична географія України все-таки почала поступово розширюватися та відновлюватися. Одним із підтверджень цьому став ювілейний Міжнародний турсалон UITМ-2013. Серед 44 країн-учасниць особливо вирізнялися ті, авіакомпанії яких зробили акцент на відкритті нових рейсів до нас і від нас або на відновленні колишніх.
До таких належать Еllianair грецького турхолдингу «Музенідіс Груп», «Мотор Січ», що пропонує переліт з Ужгорода до Праги, Таtarstan Air (Київ — Казань), італійська Меridiana Fly (Неаполь, Верона), Міжнародні авіалінії України (МАУ) — на Канарські острови, Бангкок. Єдиний український лоукостер — Wizz Air заявив про відкриття маршрутів зі Львова. Мається на увазі Жирона в Каталонії, Рим, а також Кутаїсі в Грузії. Місяць тому з аеропорту «Київ» (Жуляни) завдяки цій компанії започатковано регулярні перельоти авіапасажирів у Дубаї.
Після затяжної паузи в десять років (через економічну кризу) до нас повернувся член найбільшого у світі об’єднання авіaперевізників Star Alliance — швейцарська авіакомпанія «Свісс Інтернешнл Ейр Лайнес» (Swizz) з великими планами і пропозиціями. Саме про них вони розповідали численній групі київських журналістів.
150-річні секрети зимового туризму розкриють за три дні у Сент-Моріці
Уже всі звикли, що Швейцарська Конфедерація асоціюється з «шоколадним» життям, надійними банками, ексклюзивними годинниками та гірськолижними курортами. Завдяки принадам останніх наступного року там відзначатимуть 150-річчя зимового туризму. Виявляється, першовідкривачами альпійських краєвидів були англійці. Щоправда, літніх. Про те, як 1886 р. на запрошення приятелів приїхала група недовірливих мандрівників із Туманного Альбіону, розповідають, мов легенду. Утім, прибульці не розчарувалися, а зачарувалися пейзажами, стравами, комфортом і погодою та почали їздити самі й компаніями.
Як сказав на прес-конференції відповідальний директор за країни, що розвиваються, Федеріко Соммаруга, вони запрошують двісті туроператорів з усього світу в Сент-Моріц. У березні три дні їхні фахівці демонструватимуть досягнення, нюанси модного бізнес-відпочинку, розважатимуть колег. Сподіваюся, в тій когорті перейматимуть досвід й українські турменеджери.
Наразі потрапити з Києва в будь-яку пору року в гори і доли Швейцарії — не проблема, адже 27 листопада виповниться місяць, як з аеропорту «Бориспіль» урочисто вилетів Ейрбас А320 з 152 пасажирами бізнес- та економ-класу.
— Дослідивши всі «за» і «проти», зробили висновок: Київ — ринок із потужним попитом, що постійно збільшується, — поділився враженнями Гаррі Хохмайстер, головна посадова особа SWISS. — Наше завдання зробити так, аби новий щоденний рейс Київ — Цюріх відповідав високим вимогам і задовольняв усі потреби пасажирів.
Зізнаюся: коли занурюєшся в технічні, статистичні показники, представлені нинішніми киянами, тобто співробітниками SWISS в Україні, Маркусом Бінкертом, Патриком Хейманном, усвідомлюєш — вони нас поважають і хочуть, щоб високі європейські стандарти були нам доступні. До речі, один із керівників із техобслуговування літаків Пітер Воян у 70-х роках навчався в Києві.
Якщо накреслене втілюватиметься в життя, то з нашої столиці-мільйонника в 390-тисячний Цюріх протягом року зможе літати така кількість українців, що торішні туристичні показники (77563 особи) будуть перекриті. Узагалі, національна авіакомпанія Швейцарії, користуючись 92 літаками, виконує рейси в 74 напрямках у 38 країн із Женеви, Базеля, Цюріха. За рік вони обслуговують 15 мільйонів клієнтів, котрі, як виявляється, активно висловлюють свої враження на сторінках туристичних видань Європи. Про якість роботи 8060 «свіссівців» 2012-го свідчать п’ять нагород. В оцінці домінує слово «кращі»: авіакомпанія континенту, сервіс, харчування, дизайн крісел. Провідною її вважають у категорії бізнес-класу. Недавно World Thavel Award теж приєднався до вручення престижної туристичної премії.
— Ми віддані швейцарським традиціям, тому державна символіка у вигляді білого хреста на червоному тлі хвостових плавників літака — явище відповідальне й виняткове, — поділився Маркус Бінкерт. — Дотримуючись національних цінностей, утілених у цьому знаку, взяли на себе зобов’язання в усьому гарантувати безпеку й найвищу якість. З цією метою підготовці й навчанню співробітників приділяється більше часу, ніж прийнято в середньому по галузі.
Дотримуючись традицій нашої багатомовної країни, всі стюарди володіють як мінімум двома мовами. Сподіваємось, українці в цьому переконаються, бо з першої хвилини перебування на борту бортпровідники роблять усе, аби протягом польоту пасажири були забезпечені всім необхідним.
Сумувати не доводиться: кожне крісло обладнане персональною розважальною системою з широким музичним репертуаром. Є там кінострічки, документальні фільми, навіть телесеріали. Думаю, сподобається й те, як завдяки сучасній пневматичній системі регулювання крісельні подушки можна зробити комфортними. А ще один натиск на кнопку перетворює крісло в зручне ліжко довжиною в два метри.
На мою думку, поваги й наслідування заслуговує також ставлення швейцарців до довкілля як до невід’ємного компонента корпоративної культури. Завдяки співробітництву з фондом Myclimate, авіакомпанія SWISS зменшила рівень викидів вуглекислого газу в атмосферу, а вдосконалення авіадвигунів дозволило впродовж останніх 20 років знизити на дві третини рівень шуму в аеропорту Цюріха.
Досвідом про те, як за одну-дві з половиною години з цього аеропорту можна доїхати до більшості гірськолижних курортів Швейцарії, Франції, Австрії, Італії потягом, спеціальним автобусом або на автомобілі, ділилися досвідчені мандрівники. Вони ж і поінформували, що за перевезення гірськолижного обладнання в літаку платити не треба.
Смак традицій на висоті дев’яти кілометрів
Утім, усе це, як мовиться, — проза життя. На порозі — високий сезон відпочинку — новорічно-різдвяні свята. Вони й надихають турбізнесменів з особливою творчістю й прискіпливістю готуватися до цього. От саме свої новації й продемонстрував SWISS у нашій столиці. Вони добре знають, що вояжери полюбляють не лише лижні курорти на висоті, а й страви. Щоправда, останні подають тоді, коли літак здійметься вгору на дев’ять км! Аби публіка була нагодована й задоволена, відповідальні за це безперервно співпрацюють лише з виробниками, шеф-кухарями вищої категорії з усіх кантонів.
Це почалося в грудні 2012-го, й нині результат — вражаючий. Бортова кухня визнана найкращим зразком національної. Престижні премії «Смак Швейцарії від SWISS» та «Традиції» — яскраве підтвердження. Один із аргументів — журналістам (не на небі, а на землі) представили різноманітні меню й страви, приготовлені з їхніх екологічних і свіжих продуктів. Мета не лише показати швейцарські наїдки, а й влаштувати своєрідний екскурс в історію з акцентом на національні особливості.
Незвично й те, що чотири рази на рік по два тижні за програмою «Традиції» під час рейсів відзначали свята й фестивалі. У січні — Веlle Epogue, лютому-березні — «Чаландамарц», серпні — «Зоймерфест», у вересні — фестиваль Fete des vignerons.
Наскільки це почесно, розповідав і демонстрував киянам 30-річний супермайстер Томас Амштуц. Він шеф-кухар готелю Villa Honegg, що стоїть на схилі гори Бюргеншток, звідки, кажуть, відкривається краєвид на озеро Люцерн і гірську панораму центральної Швейцарії. Пан Амштуц надає перевагу місцевій кухні, але не байдужий до класичної європейської. Його ресторан удостоєний 14 пунктів за рейтингом Gault Millau. Томас використовує продукти місцевих фермерських господарств і центральної частини країни. Вишуканість його стравам надають інгредієнти, зібрані на городах поблизу озера Люцерн.
Українська кухня для нього стала відкриттям. Із запропонованого найбільше був до вподоби борщ. Це — поки що. А ось його співгромадяни, котрі вже не один рік тут живуть і працюють з нашими аграріями, бо втілюють у життя спільний проект «Розвиток органічного ринку в Україні 2012–2016», добре обізнані з розмаїттям та якістю місцевих продуктів і страв. Не все на висоті.
Органічні мандри
Об’їжджаючи й досліджуючи покинуті й привабливі не лише для сільського господарства, а й для розвитку популярного в Європі зеленого туризму території, швейцарці, допомагаючи, «надихають» оптимістів не складати руки й не заливати «горе» спиртним, а братися за справу. Радує, що хоч і не скрізь, але, приміром, на Київщині, позитив відчуваєш.
Мені пощастило з чималою групою колег-газетярів, швейцарськими експертами з Дослідного інституту органічного сільського господарства (FIBL), представниками «Органік стандарту», Спілки виробників сертифікованих органічних продуктів «Органічна Україна», підприємства «ЕтноПродукт» побувати в селах Велика Олександрівка й Глибоке Бориспільського району. Вражень — не менше, ніж від екскурсій скансенами десь не у нас.
Уявіть: обабіч сіл, де окрім у цілому загосподарьованих садиб із садками і городами, нових готелів із ресторанами, саунами та іншими принадами для «крутих», виросли не за нашими, а європейськими стандартами молоко- й м’ясопереробне підприємства. З чого і що там виробляють, уже добре знають українці. Особливо цим цікавляться алергіки й люди із слабким імунітетом. Це — один із аргументів, аби в тих околицях узятися за активний розвиток арго, тобто зеленого туризму.
Плюсів для цього більше, ніж мінусів. Від столиці — 50 км, дороги хороші (!), шкідливого виробництва немає. Є свіже повітря, чиста вода й завжди здорові етнопродукти. З чого і як їх виготовляють — теж уже знаю, бо пощастило в ролі учениці й експерта потрапити у святая-святих — приміщення, в які заходять з досвідченими фахівцями, мов у хірургію, — чистими й у спецодязі.
Коли б усім цікавим можна було побачити, як три тонни тільки-но привезеного молока перетворюється на кефір, сметану, йогурт, не у діжках чи каструлях, а за спеціальною програмою в стерильних ємностях із нержавіючої сталі, то зрозуміли б, чому в такій «молочці» немає всіляких паличок, коків, грибків. Одне з підтверджень — на етикетці зображення зеленого євролистка з кодовим номером органу контролю та країни походження сировини.
— Аби отримати (звісно, не по блату) такий сертифікат якості, потрібно попрацювати не один рік, — зазначив Олег Жуковський, голова наглядової ради українсько-швейцарського підприємства «ЕтноПродукт». — На цей документ заслуговують лише ті, хто виконує всі вимоги органічного виробництва ЄС, що підтверджується щорічно компетентним міжнародно-акредитованим сертифікаційним органом. Відсутність цього свідчить про недотримання стандартів органічного виробництва.
Досі багато хто не замислюється над тим, що таке «органічний продукт». Це — продукт харчування, вирощений чи вироблений без використання синтетичних пестицидів, добрив, інших штучних речовин та генетично модифікованих організмів. Ми за цим прискіпливо стежимо. Тому й тішимося, коли чуємо пропозицію взятися не за відродження, а за народження в селах агротуризму. Особливо привабливе для цього моє улюблене село Травневе Городнянського району на Чернігівщині. Ось там і дають молоко дві тисячі корів-сементалок, яке потім і переробляється у Великій Олександрівці.
Якщо можна, відкрию секрет, про який ще ні швейцарці, ні українці не знають. Ознайомившись із чистими в прямому й переносному сенсі сільгоспугіддями й виробництвом, творчі люди згадали знаменитого кінорежисера Еміра Кустуріцу. Він надихає їх теж узятися за створення туристичного етнопоселення, де все буде, як у його Древенграді, — натуральне, здорове, справжнє, корисне і веселе. Поки що розмірковують: де саме, за що можна буде його звести і як «охрестити»? Може, хтось підкаже?
Олена СЕДИК
також у паперовій версії читайте:
назад »»»