ЩОБ НЕ ТИРАЖУВАТИ НОВИХ ЗЛОЧИНЦІВ
Засудженим за нетяжкі злочини призначають покарання без позбавлення волі — така практика, що передбачає цілу систему заходів, поширена в багатьох країнах. Незабаром «домашнє ув’язнення» запровадять і в Україні — Верховна Рада ухвалила в першому читанні відповідний законопроект.
Не позбавляючи волі
Відома істина: пенітенціарна система, під крилом якої перебуває понад сто тисяч співвітчизників, не виправляє особи, а тиражує нових злочинців. Людина, яка тривалий час не працює, втрачає не тільки професійні навички, а й мотивацію до праці. Коли вона виходить на свободу, то здатна тільки на злочини. Цьому є офіційне підтвердження: за даними Пенітенціарної служби України, кількість тих, хто перебуває в колоніях неодноразово, перевищує число тих, хто потрапив перший раз, зазначає голова «Донецького Меморіалу» Олександр Букалов.
За інформацією Уповноваженого з прав дитини Юрія Павленка, 60% підлітків, які вийшли з колонії, знову коять злочини. Вони стають своїми в кримінальному середовищі, на зоні. Після такого покарання держава отримує результат, протилежний бажаному.
Важкий психологічний стан через ізоляцію від суспільства, примусовий спосіб життя, розлуку з родиною, тривале перебування в одностатевому середовищі, втрату соціальних зв’язків, неможливість повернутися до звичайного життя — цього можна уникнути.
Великі сподівання щодо кардинального вирішення проблеми покладають на пробацію — вид покарання без позбавлення волі, яке здійснюють завдяки системі наглядових і соціально-виховних заходів, що застосовують за рішенням суду до особи, котра скоїла злочин. Її широко використовують тривалий час у багатьох країнах.
У нас вона існує на рівні пілотних проектів, які тримаються на плечах ентузіастів від кримінально-виконавчої системи, хоча всі причетні до цього органи влади висловлювалися за її запровадження. Проте кілька поданих до Верховної Ради законопроектів щодо пробації не пройшли парламентського чистилища.
Днями крига скресла: депутати ухвалили один із них у першому читанні. Якщо після доопрацювання він знову дістане підтримку, то набере чинності з першого січня 2014 року і застосовуватиметься до осіб, які не становлять великої небезпеки для суспільства.
Нова модель, а не зміна вивіски
Передбачено запровадити три види пробації: досудову, наглядову і пенітенціарну.
Суть першої з них полягає в забезпеченні суду інформацією, що характеризує особу, притягнуту до кримінальної відповідальності. Для цього складатимуть досудову доповідь, яка повинна містити не тільки соціально-психологічну характеристику, а й оцінку ризику вчинення повторного кримінального правопорушення і висновок щодо можливості виправлення без позбавлення волі.
Нагляд за клієнтом пробації передбачає як накладення певних обмежень, так і надання психологічної, консультативної та інших видів допомоги, сприятиме працевлаштуванню, залученню до навчання, участі в соціально-корисній діяльності. Будуть запропоновані індивідуальні програми, що мають на меті корекцію соціальної поведінки чи деяких її проявів, формування сприятливих змін особистості, які можливо об’єктивно перевірити, сказано в пояснювальній записці до законопроекту.
Не менш важливою є третя складова — пенітенціарна. Органи пробації у взаємодії з установами виконання покарань, місцевими органами влади та місцевого самоврядування допомагатимуть засудженим, які готуються до звільнення, визначити місце проживання, працевлаштуватися або влаштуватися до спеціалізованих установ для звільнених, а тим, хто потребує медичної допомоги, до закладів охорони здоров’я.
Що очікують від запровадження пробації? Насамперед зниження рецидивної злочинності, а також зменшення тюремного населення, відтак скорочення витрат на утримання слідчих ізоляторів та установ виконання покарань. Об’єктивно пробація значно дешевша, ніж ув’язнення. Чимало пенітенціаріїв і правозахисників наголошують: такий закон слід було ухвалити давно.
Запропоновану модель упроваджуватимуть у діяльність існуючої служби — кримінально-виконавчої інспекції. Вона матиме нову назву — органи пробації — і отримає додаткові повноваження та обов’язки.
До речі, в ухваленому законопроекті, на відміну від його попередників, зазначено: його реалізація вимагатиме додаткових витрат. Орієнтовно передбачено збільшити штат територіальних органів пробації на 2125 одиниць, з них 731 психологів, 697 фахівців із соціальної роботи і стільки ж — з педагогічною освітою. Однак навіть такій кількості працівників не вдасться виконати поставлені завдання, тож у законопроекті унормовано залучення волонтерів.
Не обійшлося без застережень. Не секрет, що будь-який найпрогресивніший закон може пробуксовувати. На підтвердження цього відома правозахисниця Тетяна Яблонська наводить такі цифри. Під час дії старого Кримінально-процесуального кодексу до СІЗО щомісяця потрапляло майже чотири тисячі осіб. Одразу після набрання чинності новим кодексом їхня кількість суттєво зменшилася, але нині знову зростає. Тобто можна припустити, що спочатку діяло щось на зразок рознарядки, проте тепер система намагається працювати звичним для неї чином.
Найбільше юристів і правозахисників турбує те, аби запровадження пробації не звели до зміни вивіски. Те, що певні її елементи існують у чинному законодавстві, може спровокувати формальне ставлення до нової моделі. Адже діяльність нинішньої кримінально-виконавчої інспекції, яка мала б опікуватися людьми, сприяти їхньому перевихованню, зводиться до кількахвилинного побачення раз на місяць, коли ввірений їй контингент приходить відмічатися. Чи не тому умовне покарання породжує почуття безкарності? Хай там як, а не можна нове вино наливати в старі міхи.
Олександр Букалов висловлює побоювання, що пенітенціарній системі не до снаги перебудувати цей сегмент своєї роботи. Причини об’єктивні: наразі в державі немає для цього ні компетентних фахівців, ні відповідних методичних вказівок. Тому вони постануть перед спокусою: залишити все як є, змінивши лише назву.
— Найважливішим є виховний аспект, — вважає голова спілки «Справедливість і рівність» Валентин Величко. — Оскільки мета пробації — не тільки покарати особу, а й сприяти її повноцінному поверненню в суспільство. Чи легко це зробити, якщо в неї вже відбувся зсув у свідомості, закріпилися асоціальні стереотипи поведінки? Колеги-правозахисники, які намагалися посприяти працевлаштуванню молодих засуджених, котрі відбули лише один строк, чують від них: ніколи не працювали і не будемо. А до них потрібно достукатися!
Чи здатні це зробити працівники кримінально-виконавчої служби? В їхню свідомість глибоко укорінений каральний ухил, а пробація ставить інше завдання: відкривати підопічним нові горизонти, переконувати, що бути законослухняним — це не тільки нормально, а й престижно.
І все ж іншого шляху немає, інакше кількість тих, хто перебуває на зоні і на волі, може зрівнятися.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ЗАПИТУВАЛИ — ВІДПОВІДАЄМО
- МАЙЖЕ 200 МЛН— ЗА РІШЕННЯМ ЄВРОСУДУ
- ДІТИ ШУКАЮТЬ РОБОТУ
назад »»»