ЕСКАЛАТОР ІСТОРІЇ ЧИ ПРЕСЛОВУТИЙ КОВПАК?
Не секрет, що втілення в життя таких грандіозних проектів, як «Тотальна інформатизація планетарного соціуму», «Наномед», «Геном людини», добровільні обчислення home, відкривають перед нами воістину неозорі можливості. І мова тут, зокрема, про те, що всі подібні віяння, виявляється, не тільки підвищують технічний рівень виробництва, але й опосередковано впливають на куди витонченіше інформаційне середовище нашого буття.
Дійсно, судіть самі: наростаючий тиск із боку медіакомп’ютерних мереж нині вже все більш зухвало вторгається в психіку людини, сферу її емоцій, свідомості та інтелекту.
Причому до таких от цільових важелів впливу зазвичай прийнято відносити:
— мережі мобільного зв’язку, телеграф, радіо і телебачення;
— комп’ютерні мережі типу Інтернет, Grid, «Обчислювальних хмар»;
— гаджети постійного підключення користувачів до глобальних медіамереж;
— індустрію інтелектуальних речей, яка охопила на сьогодні переважну більшість продуктивних галузей: починаючи з виробництва розумного взуття, одягу, меблів і закінчуючи розумними заводами і комп’ютерними системами, здатними тримати під електронним ковпаком ледь не все планетарне співтовариство.
Сюди ж, до речі, можна додати і поголовну моду на таблетки-ноотропи, систематичне вживання яких робить колишнє звичне світосприйняття людського «Я» якимсь уже хистким, негарантованим, штучним.
Виникає цілком природне запитання: а не чи підштовхнуть такі поспішні штурмівні дії нашу морально поки ще незрілу цивілізацію до режиму наскрізного інформаційного тоталітаризму? Ну а найголовніше — чи здатні ми зараз на ділі ефективно протистояти подібним аж ніяк не примарним загрозам?!
Отже, у пошуках виходу з усіх цих життєво складних лабіринтів ми вирішили звернутися до заввідділу філософських проблем природознавства та екології столичного Інституту філософії професора Валентина Лук’янця.
— Валентине Сергійовичу, які ж актуальні думки, сумніви та відчуття переслідують нині Вас як прибічника традиційних гуманістичних поглядів?
— Що ж, з одного боку — це щире захоплення безперечними успіхами індустрії супертехнологій! Та, однак, з іншого — глибоке трепетне занепокоєння за подальшу еволюційну долю роду homo sapiens в умовах лавиноподібного наростання глобальних негативних змін. Причому вся біда тут, безумовно, не в тій чи іншій пізнавальній місії конкретних технологій, а в певних суспільних цілях, заради яких, власне, й реалізуються подібні наукові знання.
А взагалі хотілося б почати свою розповідь, відштовхуючись від оцієї більш ніж виразної фотометафори (з єдиним, як бачите, штрихкодом замість звичної шевелюри):
Суть її в тому, що зовсім уже скоро всі земляни функціонуватимуть під всюдисущим електронним ковпаком — приблизно так само, як і вищезгадані розумні речі (розумні автомобіль, безпілотник, оселя, меблі, одяг, взуття, пральна машина, ба навіть порошок, мобільні смартфони, смарт-телевізори тощо), які контактують нині одне з одним через мережевий простір.
— Даруйте, але чи не занадто песимістично Ви оцінюєте перспективи майбутнього прогресу?
— Ну, звісно, я ущерть поначуваний щодо так званих благ сучасної розвинутої цивілізації. Однак мені, на жаль, відома й ціна, яку достеменно доведеться нам заплатити за все це! Адже всупереч заявам американських ідеологів шквал NBICS-революцій не є ескалатором історії, спрямованим у гарантовану світлу будущину.
Більш того, породжувана цим шквалом індустрія наукових знань (і, зокрема, пресловуті High tech і High humе) — це черговий потужний виклик не тільки всьому планетарному людству, а й феномену людяності загалом. Оскільки ціна, яку земляни змушені будуть заплатити за подібні «блага», може виявитися такою, що невдовзі просто-напросто нікому буде ними скористатися.
— Тобто?..
— Цілком імовірно, що нам із вами сповна доведеться пожертвувати долями геть усієї нашої флори й фауни! Не кажучи вже про саму ноосферу...
Нині загальновідомо, що повсюдні електронні медіамережі, котрі багаторазово обплітають планету, — це знаряддя для досягнення різних соціальних цілей: у тому числі когнітивних, освітніх, військово-політичних тощо (у той час як самим електронним мережам, ясна річ, байдуже, хто їх використовує і для досягнення чого саме).
Таким чином, достатньою умовою для реалізації прихованих досі загроз є, вочевидь, вузькокорисливе застосування високих гуманітарних технологій нинішніми транснаціональними корпораціями.
Хоча, з іншого боку, до початку електронної епохи їхні технологічні атаки розгорталася в основному проти навколишньої природи, а не самої людини. Однак після того як шквал нанобіоінфомережевих революцій створив сучасну індустрію наукових знань (High tech та High humе), ситуація різко змінилася.
Користувачі новітніх гуманітарних технологій отримали змогу втручатися в усі рівні мегаструктури матеріального світу — від кварків до квазарів. Унаслідок чого в соціоприродному середовищі проживання землян стали поширюватися, окрім усього іншого, ще й такі згубні практики, як:
а) вільне ризиковане поводження з людським геномом;
б) різні психоделічні практики, обожнювані, як правило, сумнозвісною «кислотною» молоддю (рейверами, бітниками, хіпі) і так чи інакше пов’язані з індукованою зміною свідомості або з трансгресіями в «минуле життя»;
в) використання штучних дітородних засобів;
г) віртуальні екстрим-практики та ін.
А взагалі саме по собі наукове знання (про людину, соціум, фізичний світ) не є гуманітарною технологією. Гуманітарною воно стає лише тоді, коли використовується як знаряддя турботи за суспільство, культуру, певні знедолені верстви населення.
Наприклад, знання, втілене у прискорювачі елементарних часток, може бути застосоване не тільки для космофізичних цілей, але й для лікування пацієнтів, а саме — при спрямованій точковій ліквідації ракових пухлин. Такою ж гуманітарною технологією є й використання рентгенівського апарата для поглибленого огляду людських органів.
Причому в широкому своєму сенсі цей термін охоплює навіть і давно вже залучені у наше повсякдення PR-технології, технології зв’язку з експертним співтовариством, технології кольорових революцій, рефлексивного керування, соціальних мереж і блогів, та й узагалі будь-які способи тонкого ненасильницького впливу на соціум, як, утім, і на конкретно взятого індивіда.
Тобто технологію вважатимуть гуманітарною, навіть якщо це — спосіб втілення науково-природничих знань у якійсь інструментальній чи дослідній установці (скажімо, рентген-апарат, прискорювач елементарних часток, томограф, застосовувані при точній діагностиці, або ж, наприклад, космічний телескоп, безпосередньо задіяний для пошуку гуманоїдів).
Принциповий нюанс тут полягає в тому, що досягнення когнітивної індустрії використовують як засоби для вирішення гуманітарних завдань. У цьому плані до гуманітарних технологій слід було б віднести не лише розшифровку людського генома, відкриття стовбурових клітин, створення ринку розумних речей, а навіть і лиховісні системи глобального нагляду — приміром, «Піраміду», «Ешелон», MDA, PRISM.
— Ой, та невже все це таки й справді цілком уже реально на нас діє?!
— Ха!.. Можете, далебі, й не сумніватися! Річ у тім, що одне й те ж ноу-хау може бути використане з різними ідеологічними цілями. І от електронний медіаковпак PRISM — це якраз наочний красномовний приклад одного з таких згубних наслідків, бо існуюча нині практика застосування всеосяжних комп’ютерних мереж тут на додачу ще й довантажена кревними самокорисливими інтересами США.
Не кажу вже про підспудно прониклу на наші вітчизняні терени паперово-електронну піар-імперію американця Джеда Сандена (частково, щоправда, унаслідовану кілька років тому британцем Мохаммадом Захуром).
До речі, з цієї ж якраз причини не можуть ідеологічно нейтральними бути й самі навіть теперішні процеси глобалізації. Що, погодьтеся, істотно вже підриває довіру до казочок про ескалатор історії, здатний нібито перенести нас у стабільно гарантоване майбуття. Хоча в той же час і навряд чи варто очікувати, що так уже й одразу відкриється раптом у людства затьмарений дотоді погляд на дійсний стан речей!..
Едуард ЩУР
також у паперовій версії читайте:
- СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ ПСУЮТЬ НАСТРІЙ
- ДВА МІЛЬЯРДИ КОРИСТУЮТЬСЯ ІНТЕРНЕТОМ
назад »»»