РОСІЯ ПРОТИ СХІДНОГО ПАРТНЕРСТВА
Останнім часом інтенсифікувалася російська протидія поглибленню відносин частини держав пострадянського простору з Європейським Союзом. Безпосередньою причиною посилення російського тиску стало наближення саміту Східного партнерства, запланованого на 28–29 листопада у Вільнюсі, на якому Україна може підписати з ЄС парафовану у березні 2012 року Угоду про асоціацію (УА) разом із Договором про поглиблену зону вільної торгівлі (ДПЗВТ). Молдова, Вірменія і Грузія мали парафувати аналогічні договори, тобто де-факто затвердити проекти документів, які будуть підписані у найближчому майбутньому.
Росія завжди вважала відносини пострадянських держав з ЄС конкурентними для власних впливів у цьому регіоні. Особливим викликом для Москви стала розпочата ЄС у 2009 році програма Східного партнерства. Російською відповіддю на європейську ініціативу став процес євразійської інтеграції, першим етапом якої був створений у 2010 році Митний союз (МС) Росії, Казахстану і Білорусі, а завершальним — проголошення у 2015 році Євразійського союзу. Росія змушує держави регіону, передовсім Україну, виразно окреслити свою геополітичну орієнтацію як проросійську і долучитися до її інтеграційного проекту. Згідно з планами Кремля, це має назавжди залишити їх у зоні російських впливів.
Найпомітнішим елементом нинішнього наступу Кремля стала блокада українських товарів на російському кордоні 14–20 серпня. Після її завершення радник президента Володимира Путіна Сергій Глазьєв пригрозив Україні, що, в разі підписання Угоди про асоціацію з ЄС, буде розірвано Договір про вільну торгівлю в рамках СНД. Євразійська економічна комісія, яка керує інтеграційними структурами Росії, Казахстану і Білорусі, оголосила проект документа, який з 1 листопада 2013 року запроваджує засади захисту ринків МС від товарів із третіх держав, що інтегруються з іншими економічними регіонами. Водночас віце-прем'єр Росії Дмитро Рогозін повідомив про можливість припинення співпраці з авіапромисловістю України.
Москва повернулася до проблеми мита, яке бере Україна за поставки для Чорноморського флоту, і заявила, що «неправильно» нараховані платежі визнає державним боргом України. Сума претензій оцінюється більше, ніж у 200 мільйонів доларів. 10 вересня Росія відмовилася від використання українського полігону НИТКА з 2014 року. Росія де-факто блокує переговори про можливе зниження ціни російського газу для України, вимагаючи непомірних поступок взамін за зниження ціни.
А тим часом Глазьєв описує перед Україною перспективу користі, яку вона отримає після приєднання до російської версії євразійської інтеграції: ціна газу для України буде така ж, що і ціна для Білорусі, а отже, у двічі-тричі нижча, ніж нині. Скасуються експортні мита на нафту. Обидві ці зміни разом із торговими преференціями, які випливають із членства у МС, мають принести Україні 11–12 мільярдів доларів зиску щорічно.
Хоча головною метою є Україна, Кремль також тисне на інші держави, які готуються до підписання угод про асоціацію з ЄС. Російська санітарна установа «Роспотребнадзор» з 11 вересня ввела ембарго на молдовські вина та алкоголь. Закриття російського ринку, куди потрапляє приблизно 30% виробництва вина, означає втрату молдовськими виноробами п'яти мільйонів доларів щомісячно. Москва висуває претензії до молдовських фруктів, що обіцяє заборону імпорту. Віце-прем'єр і спеціальний представник по Придністров'ю Дмитро Рогозін попередив, що підписання Молдовою Угоди про асоціацію з ЄС призведе до перегляду договорів із Росією, викличе проблеми з експортом молдовських товарів та поставками газу.
За його словами, розширення співпраці між Молдовою та ЄС негативно вплине на врегулювання проблеми Придністров'я. Росія розширює експертну та інвестиційну присутність у Придністров'ї і надала дотацію на вирішення соціальних проблем в обсязі 150 млн доларів, що дорівнює річному бюджету сепаратистського утворення. Кремль підтримує проведення референдуму про незалежність Ґаґаузії, автономії у Молдові, де панують проросійські настрої.
У відносинах з Вірменією Росія використала аргументи, пов'язані з безпекою. Росія, яка займала провірменську позицію у конфлікті Вірменії з Азербайджаном навколо Нагірного Карабаху, робить кроки, що вказують на зміну політики. 13 серпня, вперше за сім років, президент Володимир Путін відвідав Баку. Принагідно медіа повідомили про реалізацію Росією контрактів на продаж Азербайджану озброєння вартістю чотири мільярди доларів.
У липні цього року Газпром, який контролює газову фірму АрмРосГазпром, підвищив ціну на газ для домогосподарств у Вірменії на 50%, а потім російська сторона заявила, що, у разі вступу Вірменії до МС, ціна на газ знизиться. 3 вересня президент Вірменії Серж Саргсян після зустрічі з президентом Володимиром Путіним заявив у Москві, що Вірменія вступає у МС Росії, Білорусі і Казахстану та заявляє про бажання брати участь у творенні Євразійського союзу.
Натомість по відношенню до Грузії особливої російської активності не спостерігається, але прем'єр Бідзіна Іванішвілі допускає інтеграцію з Росією, що вказує на можливість існування закулісних домовленостей.
Підписання документів на Вільнюському саміті стане декларацією пріоритету західного вектора у закордонній політиці чотирьох держав регіону. Росія ставиться до відносин пострадянських держав з ЄС, як конкурентних для власних відносин з цими державами, і завжди протидіяла поглибленню співпраці держав регіону з Брюсселем. Формалізація прагнення асоціації з ЄС України, Молдови, Вірменії і Грузії стане очевидною поразкою політики Москви у суперництві з Брюсселем за геополітичний вибір цих держав.
Тим самим це означатиме символічне звуження зони російського домінування у регіоні і ускладнить збереження іміджу держави, яка контролює пострадянський простір, і ослабить позицію Росії не тільки у відносинах з державами СНД, а й із Заходом.
Для неї важлива сама символіка Вільнюського саміту без огляду на реальну оцінку можливості реалізації державами-підписантами взятих на себе зобов'язань і перспективи дійсних змін. Цей аспект має особливе значення у відносинах з Україною, яка, на думку значної частини російської еліти і суспільства є історичною частиною Росії, а українці — частиною російського народу. Вибір не проросійської орієнтації Україною буде для Кремля складною для пояснення поразкою також у контексті внутрішньої політики.
Головною метою нинішньої агресивної поведінки Кремля стало створення нездоланних перешкод для саміту у Вільнюсі, принаймні, послаблення позитивного враження від нього. До листопада можемо очікувати продовження тиску на держави регіону з метою заблокування підписання угоди Україною і парафування договорів Молдовою і Грузією.
Для України, Молдови і Вірменії Росія є найважливішим торговим партнером, і доступ на російський ринок має стратегічне значення для розвитку їхніх економік. Особливо для України, де багато великих промислових підприємств надалі функціонує в рамках успадкованих від СРСР виробничих циклів, значна частина яких реалізується в Росії.
Як інструмент тиску Росія може також використовувати енергетичну співпрацю. Енергетика Молдови і Вірменії майже повністю залежить від російського газу. Україна, незалежно від здійснюваних нею спроб диверсифікації, значною мірою спирається на російську сировину. Аргументом Москви можуть стати переговори про новий контракт на поставку газу для Молдови у 2014 році, ціни природного газу для Вірменії та України та питання інтерпретації положення «купуй або плати» в українсько-російському договорі.
Важливим аргументом російської сторони став доступ на російський ринок праці (неформальний дозвіл на присутність нелегальних працівників). Трудова міграція має особливе значення для Молдови та Вірменії — молдовські й вірменські гастарбайтери у 2012 році переказали з Росії суми, які дорівнюють відповідно 15 і 10% ВВП своїх держав. Українці залишаються другою за чисельністю групою мігрантів у Росії. Міграційні чиновники оцінюють їх кількість у 1,3 мільйона осіб, неофіційні підрахунки сягають 2,5–3 мільйонів осіб.
Спротив пострадянських держав російському тиску і продовження процесу асоціації не означатиме кінця суперництва навколо геополітичної орієнтації держав регіону. Кремль перешкоджатиме процесу ратифікації Угоди про асоціацію в Україні або через держави ЄС, де має можливості впливу (Греція або Кіпр), та підписанню договорів, парафованих Молдовою і Грузією.
Петро ПЕТРІВ
також у паперовій версії читайте:
- ІНДІЙСЬКИЙ ПУЗИР
назад »»»