МОЛЬЄР+БУЛГАКОВ=...
Жан Батист Мольєр та Михайло Булгаков творили в різні століття та різні епохи. То чи може щось об’єднувати двох майстрів слова? Відповідь на це запитання, можливо, вдасться знайти, передивившись нову виставу Київського академічного театру юного глядача на Липках «Мольєріна», постановку якої здійснив заслужений діяч мистецтв Російської Федерації Костянтин Дубінін.
В основу сюжету покладено п’єсу М. Булгакова «Кабала святош», яка була присвячена життю Мольєра та його трупи, а також уривки з драматичних творів «Дивакуватий Журден», «Скнара», «Дон Жуан» та «Уявний хворий», створених Булгаковим за мотивами мольєрівських творів. Режисер здійснив інсценізацію з п’єс Булгакова та Мольєра російською мовою, а Ірина Стрельникова переклала її українською.
Жанр вистави К. Дубінін визначив уже в самій назві, адже «Мольєріана» дає можливість подивитися на героїв Мольєра очима Булгакова. Дія відбувається в кількох часових вимірах.
Режисерові та акторам — Катерині Колісніченко, Оксані Пашиній-Гринько, Владиславу Маматенку, Ігорю Іванову, Валерію Войтенку, Дар’ї Петрожицькій, Наталі Маслюк, Дмитру Усову, Олександру Зіневичу, Денису Кацубі, Катерині Свириденко, Юрію Радіонову, Роману Ляху та Костянтину Попудренку вдалося в одному спектаклі поєднати ігровий стиль Мольєра та психологічний Булгакова. Веселі та розважальні епізоди змінюються більш серйозними, а інколи навіть трагічними. Усе, як у житті.
Особливо хотілося б відзначити гру Володимира Плахова, який створив багатоплановий образ Мольєра, доля якого в дечому схожа з долею Булгакова, а також Анжеліку Гирич, що вражає вмінням перевтілюватися, граючи і кумедну пані Журден із «Дивакуватого Журдена», і чутливу Мадлен Бежар, яка багато років була коханкою Мольєра.
Автор сценографії Катерина Корнійчук одягла мольєрівських персонажів у костюми різних епох. Їх можна побачити в одязі доби бароко, періоду революції та непу і навіть наших часів. У музичному оформленні використана музика Баха, яка звучить у своєму первісному написанні або в обробці в стилі джазу чи року.
Чимало фантазії виявили і балетмейстери Людмила Глушко, Гліб Григор’єв та Оксана Чала, адже танці виконуються як у класичному, так і в сучасному та джазовому стилях. Очевидно, що цими прийомами творці вистави намагалися зв’язати різні часи та епохи, а мольєрівські герої немов проходять крізь віки і залишаються з нами. Цікава режисерська знахідка — портрет Булгакова, що час від часу з’являється в центрі сцени, створюючи ілюзію, що й сам митець десь поруч.
Як зазначив російський театральний критик та історик театру Костянтин Рудницький, «У трагічному протистоянні творця та його творіння — найпотаємніша, глибоко прихована тема Булгакова... Мольєр наскільки великий, настільки ж і жалюгідний та безпорадний — раб свого генія. Він — у рабстві свого «Тартюфа».
Ці слова багато в чому проливають світло на запитання, у чому ж схожість двох митців? Але, напевно, це ще не все. У виставі переконливо показано, що загравання творчої людини з владою не може привести ні до чого доброго. Це можна побачити як на прикладі стосунків Мольєра з королем Франції Людовіком ХІV, так і у взаємовідносинах між Булгаковим та Сталіним. Очевидно, що ця вистава може служити пересторогою тим сучасним митцям, які нині намагаються догодити владі.
Едуард ОВЧАРЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО КІНО
- «АРЕНА ДРУЖБИ» ЗІБРАЛА ЮНИХ ЦИРКАЧІВ
- THE BEST CITY.UA НОМІНОВАНО НА ЄВРОПЕЙСЬКУ ПРЕМІЮ
назад »»»