БЕРЕЖІТЬ НИРКИ ВІД СМАЧНИХ СТРАВ!
Сечокам'яна хвороба відома з глибокої давнини. Сечові камені знаходили в єгипетських муміях людей, що померли і були поховані ще до нашої ери. Останнім часом з'явилася тенденція зростання цієї патології в усіх куточках світу. За даними різних експертів, сечокам'яна хвороба зустрічається не менш як у двох-трьох відсотків населення.
Чому ж утворюються камені у нирках? І що робити, якщо проблема вже виникла? На ці та інші запитання нам допоможе відповісти кандидат медичних наук, доцент кафедри урології НМАПО імені П. Л. Шупика Андрій Бойко.
— Які ж причини утворення каменів у нирках?
— Єдиної прийнятої концепції етіології і патогенезу хвороби не існує. Сечокам'яна хвороба, або камені у нирках, виникає з багатьох причин. За певних умов каменеутворення може викликати один, рідше — декілька чинників. Ось лише основні з них. Давно доведено, що одним із головних є високий вміст мінеральних солей у питній воді. Тому це захворювання найчастіше зустрічається у регіонах, де вода більш жорстка.
Сечові камені утворюються у сечових шляхах: у чашечці, нирковій мисці, сечовому міхурі. Таким чином, порушення відтоку сечі — найважливіший етіологічний момент у процесі утворення конкрементів (так по-науковому називаються камені). Доведено, що нестача вітаміну А призводить до утворення каменів у сечовивідній системі.
Ще однією важливою причиною може стати місцева інфекція сечових шляхів. Причому специфічного збудника не існує, будь-яка інфекція може призвести до сечокам'яної хвороби. Ось чому так важливо своєчасно лікувати запальний процес у нирках і сечовивідних шляхах.
Обов'язково проводити це лікування, спираючись на результати аналізів сечі, бактерійних посівів та чутливості збудника до антибіотиків. Часто-густо до виникнення цієї недуги призводять ендокринні захворювання, різні порушення обміну речовин. Окрім того, причиною можуть стати травми нирок, кісток. Сприяють утворенню каменів і деякі лікарські препарати.
— Які характерні симптоми сечокам'яної хвороби слід мати на увазі?
— Симптоматика багато в чому залежить від місцезнаходження каменя, але при будь-якій локалізації можуть виникати болі у попереку і патологічні зміни у сечі. Якщо камінь розташований у чашечці, то болі з'являються тільки при зміщенні каменя до шийки чашечки, коли відбувається підвищення внутрішньочашкового тиску. Як тільки порушення відтоку ліквідовується, больовий синдром відразу ж зникає.
При знаходженні каменя у нирковій мисці біль відсутній. Зміщення каменя у сечовід може призвести до розвитку ниркової кольки — головного прояву сечокам'яної хвороби (при каменях нирок він спостерігається у 50% хворих, а при каменях сечоводів — у 95–98%). Гостре порушення відтоку сечі, обумовлене закупоркою сечоводу, призводить до розтягування ниркової миски і капсули нирок, що зумовлює дуже сильний біль, який від попереку віддає у пахову область і статеві органи. Напад сечокам'яної хвороби або кольки виникає, як правило, несподівано, без видимих причин.
Утім, іноді провокуючу роль відіграють фізичні навантаження, їзда на велосипеді або мотоциклі по нерівній дорозі та подібні чинники. Типовим проявом нападу є й порушення сечовипускання, що проявляється частими хворобливими позивами. Ниркова колька може супроводжуватися ознобом, лихоманкою, лейкоцитозом і гематурією.
— Як проводиться діагностика сечокам'яної хвороби?
— Така діагностика лише на підставі клінічних симптомів неможлива. Точний діагноз установлюють після проведення рентгенологічних й ультразвукових обстежень. Рентгеноконтрастні камені (оксалатні і фосфатні) добре видно на оглядових знімках. Уратні, білкові, цистеїнові і ксантинові камені невиразні на оглядовому знімку і тому називаються рентгенонегативними. Часто діагноз стає зрозумілим після УЗД нирок.
При сонографії можливе виявлення як рентгенопозитивних, так і рентгенонегативних конкрементів. Ультразвукове виявлення кораловидного каменя зазвичай не викликає труднощів. При сонографії він виглядає як ехогенна структура, що заповнює повністю всю чашково-мискову систему нирки. Ультразвукове і рентгенологічне дослідження є взаємодоповнюючими методами і у складних випадках мають проводитися паралельно.
— А як здійснюється лікування недуги?
— Воно найчастіше буває комплексним: медикаментозним, оперативним, інструментальним, фізіотерапевтичним, санаторно-курортним і дієтичним. Щоправда, останніми роками лікарі здебільшого перестали рекомендувати суворі дієти. До препаратів, які використовують при всіх формах сечокам'яної хвороби, відносять ангіопротектори, антиагреганти, протизапальні, сечогінні, спазмолітики і рослинні препарати. Окрім цього, при сечокам'яній хворобі часто застосовують вітаміни групи В, Е і С, протигістамінні і седативні засоби.
— Найбільше хворі бояться нападів ниркової кольки. Як перемогти цей біль?
— Лікування таких нападів спрямоване на усунення рефлекторного спазму гладкої мускулатури ниркової лоханки і сечоводу та зняття больового синдрому. Для цього використовують теплові процедури, анальгетики й спазмолітики. Традиційно до останніх відносять м-холіноблокатори (атропін, платифілін, метацин) і препарати міотропної дії (дротаверина гідрохлорид). Часто їх призначають у комбінації з анальгетиком метамізолом. За відсутності ефекту використовують ще й опіоїдні анальгетики — промедол і омнопон.
При неефективності консервативної терапії для відновлення пасажу (відведення) сечі проводять катетеризацію сечоводу і ендоскопічне видалення каменя або оперативне лікування. При інфекційно-запальних процесах у сечовивідній системі неодмінно призначають антибіотики після бактеріологічного дослідження сечі і з'ясування чутливості виділеного збудника до конкретного препарату.
Надалі пацієнтові бажано призначити лікарські засоби рослинного походження. Найчастіше виписують збори, компоненти яких підбирають з урахуванням фармакологічних ефектів.
На бальнеологічні курорти слід направляти тільки тих хворих, у яких розміри і форма каменів не перешкоджають нормальному відходу сечі, а також хворих через 1,5–2 місяці після видалення каменів оперативним або консервативним шляхом.
З 1980 року у Німеччині (а з 1987-го — і в Україні) почали застосовувати принципово новий метод лікування сечокам'яної хвороби — дистанційну ударно-хвильову літотрипсію. На сьогодні цей метод став провідним у лікуванні даної категорії хворих і застосовується у 80–90% пацієнтів. Відкриті ж хірургічні операції становлять лише 10–15%. Подальшому прогресу лікування сечокам'яної хвороби послужило запровадження у практику малоінвазивних ендоскопічних методів.
— Яку головну пораду можна дати всім тим, хто хоче уникнути оперативного втручання з приводу сечокам'яної хвороби?
— Якщо ваша улюблена їжа — солона, а прянощі, смажена картопля і копчені страви — часті гості на вашому столі, то тоді все сказане мною раніше вам краще перечитати кілька разів. Адже, як говорять мудреці, — рано чи пізно за все в цьому житті доводиться платити. Тому якщо від пристрасті до всього їстівного, що приносить задоволення мозку та проблеми вашому багатостраждальному тілу, ви відмовитися не можете, варто з'ясувати стан вашого здоров'я і вжити запобіжних заходів.
Розмовляв Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ
також у паперовій версії читайте:
- ЇЖТЕ МОРОЗИВО, ЩОБ ПІДНЯТИ НАСТРІЙ
- КУРІННЯ — ШЛЯХ ДО ВТРАТИ ПАМ'ЯТІ
- РИЗИК СЕРЦЕВИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ЗНИЖУЄ РИБ'ЯЧИЙ ЖИР
- ГРА НА МУЗИЧНИХ ІНСТРУМЕНТАХ ПОЛІПШУЄ РОБОТУ МОЗКУ
- ПРОГУЛЯНКИ ПРОДОВЖУЮТЬ ЖИТТЯ НА 4,5 РОКУ
назад »»»