«ГОЛКАМИ ЛІКУВАЛИ ЩЕ В ДРЕВНЬОМУ КИТАЇ...»
Рефлексотерапія (голкотерапія) нині використовується при лікуванні багатьох захворювань. Але водночас багато громадян України мало знають про цей нетрадиційний метод лікування, а певна частина суспільства взагалі насторожено ставиться до нього.
Що ж таке рефлексотерапія? Чи дійсно голки мають такі чудодійні властивості, як деколи можна про це почути?
Відповісти на ці та інші, не менш актуальні запитання, я і попросив доктора медичних наук, заслуженого лікаря України Володимира Собецького — завідувача відділення рефлексотерапії Головного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» Міністерства оборони України.
— В Україні далеко не всі знають про можливості рефлексотерапії,— зазначив Володимир Віталійович.— А вони, до речі, досить великі. Адже їй — понад п’ять тисячоліть, що підтверджують археологічні знахідки на теренах сучасних Китаю, В’єтнаму, Індії: там археологи і досі знаходять голки, виготовлені з каменю, цинку і навіть золота.
Із давніх медичних трактатів дізнаємося, що саме при їх допомозі вдавалося, як мовиться, поставити людину на ноги. Загалом своїм розвитком рефлексотерапія як наука має найбільше завдячувати китайській династії Мин, що правила Піднебесною в 1368–1644 роках: саме тоді були складені перші атласи людського тіла, на якому позначали біологічно активні точки і досить детально описували методи дії на них.
— А коли і за яких обставин Ви особисто познайомилися з цим древнім методом лікування? Хто був вашим першим учителем?
— Уперше про нього я почув ще в дитинстві від своїх батьків-лікарів. Але перші кроки у вивченні голкотерапії я зробив під керівництвом кандидата медичних наук О. Спіциної і доктора медичних наук, професора А. Старовєрова, коли навчався в Саратовському медінституті: завдяки їм я вже на 6 курсі проводив сеанси голкотерапії, займався науковим вивченням застосування цього методу при різних захворюваннях. До речі, при першій можливості їздив у Москву, де удосконалював свої знання у Всесоюзному науковому центрі хірургії. Велике враження на мене справило знайомство з доктором медичних наук, професором Гаваа Лувсаном — відомим фахівцем у сфері рефлексотерапії і автором кількох монографій з монгольської, тибетської та китайської медицини, який, до речі, лікував самого Леоніда Брежнєва.
— Отже, по закінченні інституту Ви продовжили займатися цією справою?
— Так. Працюючи лікарем-інтерном у Бєлгородській обласній лікарні, я проводив сеанси голкотерапії в комплексному лікуванні хворих. Потім мене призвали до лав Радянської армії, і службу я проходив на посаді начальника медпункту танкового полку в селищі Десна, що в Чернігівській області. При медико-санітарному батальйоні дивізії організував кабінет голкорефлексотерапії. Моїми пацієнтами були не лише військовослужбовці, а й члени їхніх родин, зокрема діти і дружини. Судячи по їхніх відгуках, результатами лікування вони були задоволені.
Віддавши належних два роки армії, я звільнився, влаштувавшись на роботу завідувачем кабінету рефлексотерапії в 41-й гарнізонній поліклініці Київського військового округу. Згодом, коли Головний військовий клінічний госпіталь очолив генерал-майор медичної служби, доктор медичних наук, професор Михайло Бойчак, і поліклініка увійшла до складу госпіталю, було відкрито відділення. Це значно розширило діапазон послуг, які могли отримати наші пацієнти, збільшило їхню кількість.
— Мені розповідали про вашого батька, який досить ефективно застосовував методи голкотерапії при лікуванні пацієнтів. Мабуть, своїми знаннями, досвідом він ділився і з Вами?
— Так, і батько, Віталій Петрович, і мати, Лідія Олександрівна, яка очолювала відділення неврології в нашій поліклініці, дуже багато зробили для мого становлення як лікаря, як фахівця з рефлексотерапії. До речі, батько був військовим лікарем, тож під час служби змінив чимало гарнізонів, у тому числі й за кордоном. Я і зараз із теплотою згадую роки, коли ми працювали з ним, як мовиться, пліч-о-пліч.
На жаль, тепер моїх батьків немає поруч зі мною, але ті знання, той життєвий, професійний досвід, які вони зуміли мені передати, часто стають у пригоді. Я — за великим рахунком — і свій життєвий, і професійний шлях обирав, орієнтуючись саме на них.
— Мені відомо, що Ви займалися підготовкою фахівців із рефлексотерапії...
— Наприкінці 80-х я пройшов у Дніпропетровському інституті удосконалення лікарів спеціалізацію з голкорефлексотерапії і став дипломованим спеціалістом у цій галузі, відтак брав участь у підготовці військових лікарів-рефлексотерапевтів на базі центральних курсів удосконалення медичного складу МО України.
— Гадаю, нашим читачам буде цікаво довідатися, при яких саме захворюваннях доцільно звертатися по допомогу до лікаря-рефлексотерапевта?
— Їх досить багато. Наприклад, хвороби опорно-рухового апарату: остеохондроз хребта, обмінно-дистрофічний поліартрит, а також бронхіальна астма, хронічний бронхіт, виразка шлунку і дванадцятипалої кишки тощо.
— А скільки курсів голкотерапії потрібно людині пройти, щоб позбутися фізичного болю чи хоча б відчути полегшення?
— Це залежить, насамперед, від того захворювання, на яке вона страждає, деяких інших обставин. Загалом наші пацієнти проходять у середньому один-два курси, після чого відчувають ефект лікування. Бувають, звичайно, і винятки, коли нам доводиться коригувати курс лікування, в тому числі збільшуючи його тривалість. Головною перевагою лікування голками є те, що пацієнт не вживає традиційних ліків, які досить часто мають побічну дію.
— Розкажіть, будь ласка, про деякі методики лікування голками більш детально. Зокрема, в чому саме полягає їх суть?
— Найперше в тому, що при введенні голки в організмі людини відбуваються відповідні реакції. У ділянці введення голки приплив крові до місця вколювання збільшується, кровообіг поліпшується. У подальшому, на рівні сегмента, виникає імпульс, який спрямовується в корково-підкоркові структури головного мозку, тим самим нормалізуючи виділення біологічно активних речовин. Вони нормалізують загальну функцію організму. Підсумковим результатом є те, що знімається або ж зникає симптоматика тих чи інших захворювань. Залежно від патології, пацієнтові може бути введено від 8 до 30 і більше голок. При цьому, звісно, враховується глибина їх введення.
У результаті проведеної науково-дослідницької роботи було розроблено методику диференційного застосування різних методів пунктурної фізіотерапії при лікуванні гіпертонічної хвороби 1–2 стадій і больових синдромах при остеохондрозі хребта. Завдяки цій методиці вдається виявляти спеціальні точки, діючи на які, можна швидко нормалізувати стан хворого.
Ефективність застосування голкотерапії залежить від багатьох факторів, зокрема, від ступеня захворюваності, віку людини. З власного досвіду можу сказати, що найбільш позитивно організм людини реагує на проведене лікування у віці від 5 до 60 років.
Хочу зауважити, що, окрім голкотерапії, в нашому відділенні широко застосовуються припалювання полинними конусами та сигарами, вакуумні кровопускання, фармакопунктура, лазерна терапія, які допомагають лікувати хворих на бронхіальну астму, остеохондроз хребта та інші захворювання.
— А чи не може зашкодити голкотерапія окремим пацієнтам?
— Вона протипоказана при наявності пухлин — як злоякісних, так і доброякісних, а також при захворюваннях на туберкульоз, у разі інфекційних захворювань. А ще — вагітним жінкам.
— Як на мене, то рефлексотерапія не надто прижилася в медичних закладах нашої країни. Особливо в глибинці: рідко яка районна лікарня чи поліклініка може похвалитися фахівцем, який би лікував голками...
— Раніше в деяких медичних навчальних закладах успішно функціонували кафедри, на яких готували лікарів відповідного профілю, в багатьох лікувальних закладах працювали спеціалісти з лікування голками. Не скажу, що всі вони були відмінними фахівцями, і всі пацієнти, відвідавши їх, виліковувалися від тих чи інших захворювань. Та серед них було чимало чудових спеціалістів, які допомогли тисячам людей, але з певних причин і кафедри, і посади скоротили...
— А чи могли б Ви назвати ці причини?
— Згадайте початок 90-х. Тоді в Україну, користуючись хаосом, що панував після розвалу СРСР, ринулося чимало різних так званих фахівців, які обіцяли вилікувати нас практично від усіх мислимих і немислимих недуг, в тому числі і при допомозі рефлексотерапії. Пересічні громадяни, отримуючи мізерні зарплатні і пенсії, а то й узагалі їх не отримуючи по кілька місяців, раді були такій можливості вилікуватися за відносно низькими цінами.
Але, побувавши на прийомі у «чудодійних цілителів», «послідовників древньої китайської медицини», вони не лише не одужували, а й, траплялося, ускладнювали свої захворювання. Чому? Та тому, що всі ці «маги» і «чарівники» з голками в руках виявилися звичайними пройдисвітами, головна мета яких полягала лише у зароблянні грошей на бідних українцях.
Людське тіло налічує понад 800 біологічно активних точок. Так ось, більшість цих «фахівців» знали менше... десяти точок. Словом, метод лікування за допомогою голок був дискредитований. Зважаючи на це, і скоротили підготовку відповідних фахівців у вищих навчальних медичних закладах України.
Щоправда, нині в Національній академії післядипломної освіти ім. П. Шупика існує кафедра неврології і рефлексотерапії, де готують фахівців відповідного профілю. Але це, звичайно, проблеми не вирішує. На мою думку, подібні кафедри мають існувати якщо не в усіх медичних університетах, то в більшості.
— У наш час досить часто можна побачити оголошення, автори яких, не маючи ні медичної освіти, ні відповідної ліцензії Міністерства охорони здоров’я, обіцяють вилікувати «від усіх хвороб за допомогою голкотерапії». Чи безпечно довірятися таким «цілителям»?
— Справа в тім, що і нині чимало різних «фахівців» обіцяють хворим швидке одужання, а ті, зневірившись у можливостях офіційної медицини, хапаються за їхні пропозиції, як за останню соломинку. І цим самим ускладнюють своє становище. Приміром, тими ж голками, якщо вони в руках дилетантів, можна завдати чимало лиха людині. Зокрема, не потрапивши голкою в біологічно активну точку в ділянці грудної клітки, можна ввести її поміж ребра і потрапити в плевру, цим самим спровокувавши у пацієнта плеврит. Тож довіряти слід лише справжнім фахівцям із голкотерапії.
Інтерв’ю провів Сергій ЗЯТЬЄВ
Візитна картка співрозмовника
Володимир Собецький народився в родині лікарів. По закінченні Саратовського медичного інституту кілька років працював у медзакладах Російської Федерації. У 1985–1987 роках — служба в Радянській армії. З жовтня 1987-го — завідувач кабінету рефлексотерапії 41-ї гарнізонної поліклініки Київського військового округу, а з 1998-го — начальник відділення рефлексотерапії Головного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ» МО України.
У 1991 році захистив кандидатську дисертацію, а в 2003-му — докторську. Володимир Віталійович — автор понад 60 наукових робіт, 20 патентів і авторських свідоцтв, шести монографій, а також двох лікарських препаратів.
Володимир Собецький бере участь у багатьох міжнародних конференціях і симпозіумах, що проходять в Україні та за кордоном. Про його наукову діяльність знято документальні фільми «Рефлексотерапія і сучасність», «Голки, що дарують життя».
також у паперовій версії читайте:
- КУКУРУДЗА — НАЙПОЖИВНІША СЕРЕД ЗЕРНОБОБОВИХ
- ХТО ЇСТЬ КАШУ, ОБІЙДЕТЬСЯ БЕЗ ЛІКІВ
назад »»»