ЩОБ РЕАЛІЇ ЗБІГАЛИСЯ
З ДЕКЛАРАЦІЯМИ
Гуманізація кримінальної юстиції нехай і повільними темпами, але відбувається — про це свідчить, зокрема, тюремна статистика.
Загальна кількість осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, за липень — серпень скоротилася на понад три тисячі.
На 115 засуджених поменшало у восьми колоніях для неповнолітніх. У деяких з них виявилися непотрібними карцери. На урядовому рівні йдеться про те, щоб скоротити кількість дитячих колоній.
Насильство, катування, байдужість
Проте до справжньої гуманізації кримінального правосуддя для неповнолітніх ще далеко. Варто зазначити, що створюють передумови для цього процесу не перший рік. Ухвалено відповідні концепції, стратегії, дорожні карти, зміни до законодавства. Однак ухвалити — це половина справи. На етапі втілення прогресивні новації починають пробуксовувати і гальмувати. Серед причин не тільки байдужість виконавців, а й нерозуміння самої суті змін. Інерція мислення чиновників і персоналу, який працює з неповнолітніми порушниками, не дає усвідомити стандарти дотримання прав дитини і подекуди навіть його необхідність. Діти, які перебувають у конфлікті із законом, зазвичай теж не знають своїх прав, часто сприймають знущання як норму.
Особливе ставлення до дитини закріплене в положеннях нового Кримінального процесуального кодексу. Зокрема, ключовими можна вважати два з них. Працівники міліції повинні негайно повідомити про затримання неповнолітнього батькам, а за їх відсутності — опікунам. Також із порушником має поспілкуватися спеціальний слідчий у справах дітей, котрий максимально доступно пояснить йому, що він накоїв і чим це може згідно із законом закінчитися, наголошує президент фундації «Наше коло» Олег Яснорудченко.
Однак на практиці це відбувається не завжди. Якою є доля інших прогресивних новацій — заборона утримувати неповнолітніх разом із дорослими під час попереднього ув’язнення, проводити очну ставку з неповнолітнім, можливість проведення його допиту поза судовою залою — наразі невідомо.
Реалії такі: неповнолітні порушники потерпають від насильства, катуваннями їх примушують зізнаватися в злочинах, яких вони не скоювали. А в деяких приймальниках-розподільниках усупереч законодавству здійснюють дактилоскопію.
Хоча формально все виглядає пристойно. В Україні — сучасне законодавство, що діє в інтересах дитини. З’явилися спеціальні «дитячі» прокурори, слідчі, судді. Однак становлення «дружньої до дитини» юстиції мало вплинуло на ставлення до підлітків у конфлікті із законом. Яскраве свідчення тому — невикоренена практика тривалого перебування дітей у СІЗО. У деяких вони там засиджувалися більше, ніж півтора року. Між тим слідчі ізолятори обґрунтовано називають школою майбутнього злочинця. Там вони починають мислити «по-тюремному», вбирають навички кримінальної субкультури. Крім того існує великий ризик заразитися туберкульозом чи іншою небезпечною хворобою.
За тривале утримання в СІЗО несуть відповідальність суди. Причина такого явища — відсутність законодавчо визначеного граничного терміну перебування справи в суді. Практика свідчить, що розглядати її можуть і кілька років. Класичним став приклад горлівських підлітків, які заради забави зламували замки автівок, якийсь час каталися на них, а потім кидали. На щастя, в цьому випадку вони провели в СІЗО лише кілька тижнів, більше закон не порушували, відшкодували збитки власникам машин, стали дорослими, а суди над ними тривали.
Прогалини у системі захисту
Окремо слід згадати про кваліфікацію деяких адвокатів, які ведуть дитячі справи. Уповноважений Верховної Ради з прав людини Валерія Лутковська у щорічній доповіді назвала її недостатньою. Загалом захистити свої права неповнолітньому порушнику важко. Він не може поскаржитися на жорстоке поводження, адже його кореспонденцію перечитують, а телефонні розмови прослуховують. Розповісти про проблеми можна лише родичам під час побачень, але вони є не у всіх тих, хто переступив закон.
Коли дитина не може поскаржитися, це дуже небезпечно. Діти — максималісти, діють спонтанно і непередбачувано. Навіть дрібна проблема, яка їм здалася значною, може штовхнути на злочин чи самогубство, наголошує дитячий омбудсман Юрій Павленко. А скаржитися є на що. Особи, які побували в місцях позбавлення волі, на умовах анонімності повідомляють: навіть свавілля тюремного начальства — дрібниці порівняно з тим, що часто відбувається між підлітками.
Держава гарантує безоплатну правову допомогу, зокрема дітям, які відбувають покарання у колоніях. Однак із цим теж проблема, адже згідно з новим КПК такі послуги мають право надавати тільки фахівці, однак структур, котрі уповноважені це робити, наразі бракує, та й механізм таких консультацій відпрацьований недостатньо.
Ще один закид на адресу служителів Феміди: певно, виходячи з міркувань гуманності, у двох третинах випадків замість призначення заходів виховного характеру підлітків-порушників передають на поруки батькам. А це частіше всього неблагополучні родини. Тобто дитина знову потрапляє в середовище, яке призвело до скоєння злочину.
Неповнолітні віком 14–18 років, яких звільнено від покарання з випробуванням (ті, що отримали умовне покарання), перебувають під наглядом кримінально-виконавчих інспекцій. Їхні співробітники мали б працювати зі своїм контингентом, щоб запобігти скоєнню ним нових злочинів. Однак брак штату цієї структури призводить до того, що вони обмежуються складанням графіків, згідно з котрими їхні підопічні повинні відмічатися. Отож про соціально-запобіжні функції в такому разі не йдеться, маємо винятково контролюючі.
Наслідки цього сумні: збільшується кількість рецидиву (у першому півріччі 2001 року таких підлітків було 22%, за аналогічний період 2012-го — 26,8%). Під час візитів Юрія Павленка до колоній ніхто з дітей, які там перебувають, не розповів про те, що ті чи інші органи влади приділили їм хоч якусь увагу. Водночас дитячий омбудсман отримує об’ємні звіти про те, як різні структури і служби надають допомогу дітям.
Тож реальні реформи у сфері кримінального правосуддя щодо неповнолітніх ще значною мірою попереду, констатує голова спілки «Порадник для всіх» Валентин Головко. Належить ліквідувати прогалини у захисті дітей від знущань, насильства, дискримінації, втягнення до злочинної діяльності, удосконалювати професійну підготовку персоналу, який працює з підлітками, державних службовців, до повноважень котрих належить їхній захист, а також невідкладно запровадити повноцінне відновлюване правосуддя для дітей.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ЗАПИТУВАЛИ— ВІДПОВІДАЄМО
- КОЖНОМУ МІЛІЦІОНЕРУ — ЖЕТОН
- СВІДОЦТВА— БЕЗ ДОДАТКОВОЇ ПЛАТИ
назад »»»