НЕДОТОРКАННИЙ З БОСТОНА
У Бостоні завершується найскандальніший процес мафії за останнє десятиріччя. На лаві підсудних опинився 83-річний Джеймс Балгер, який у роки свого розквіту керував гангстерською бандою «Вінтер Хілл», ірландською мафією у Новій Англії. Певний час у федеральному списку найбільш розшукуваних злочинців він був другим — після Усами бен Ладена.
ФБР обіцяло два мільйони доларів за його голову — найбільша подібного роду нагорода в історії бюро. У червні 2011 року Балгера розпізнали і арештували у Сакраменто в Каліфорнії. Процес розпочався в червні і добігає кінця. Суд над Балгером став подією сезону — під судом постійно «чатують» трансляційні автомобілі десятків телеканалів. Балгер — американська легенда. Про нього написано вже 17 книжок.
Писати є про що. Народився в 1929 році у багатодітній родині у Південному Бостоні, в районі бідних ірландських іммігрантів.
Починав від дрібних розбоїв, потім грабував товари з вантажівок або крав цілі автомобілі. Напади на банки були черговим етапом злочинного вдосконалення. Після одного з них у 1956-му Балгера покарали 20-річним ув'язненням. Вийшов через дев'ять і незабаром очолив «Вінтер Хілл» — найсильнішу у Бостоні банду, яка співпрацювала з італійською мафією.
Навколо нього народжувалася легенда місцевого Робін Гуда, який допомагає сусідам і не пускає наркотиків на контрольовані ним квартали. Для декого він став навіть ірландським патріотом, який, зокрема, оплатив частину зброї, відправленої через Атлантику в 1984 році для ІРА на закамуфльованому під рибацький траулер кораблі Valhall. Коли він зник із Бостона і не давав себе схопити, його легенда росла — пропорційно до занепаду італійської мафії, «підчищеної» ФБР.
На процесі Балгера у Бостоні розвалюється легенда ірландської мафії: прокуратура надала докази вбивства або замовлення вбивства гангстером навіть жінок, які ставали йому на дорозі. Від куль його вбивць гинули випадкові перехожі. Немає сумнівів, що його банда, крім пограбування банків, рекету і нелегальних лотерей, отримувала доходи від торгівлі наркотиками.
Віддавна Балгер також співпрацював із ФБР — бюро має тонни документів з відповідними доказами. При цьому він керувався не стільки кодексом честі, скільки турботою про власну шкуру. Коли на суді йому це доводять старі колеги і спільники, він обзиває і проклинає їх. Не був «щуром», тільки, як говорить, — консультантом влади.
Випадок Балгера і мафії з Бостона — особливий. Утягуючи гангстерів у співпрацю, ФБР декому пропонує охорону — програма захисту свідків гарантує їм зміну ідентичності та «зникнення» разом із родиною. Балгер, після звільнення з в'язниці в 1965 році, не був змушений ховатися чи змінювати свій злочинний спосіб життя. Протягом 30 років він увесь час доносив на колег і при цьому вільно керував своєю бандою.
Ірландський Південний Бостон — це район, де всі знають усіх, а в минулому, коли було дуже важко, самі собі допомагали. Молодий Джон «Зіп» Конноллі міг піти стопами Джеймса Балгера, але мав старшого приятеля, який порадив йому не кидати навчання. Зіп послухав його, став поліцейським, потім перейшов у ФБР. Тим приятелем був Вільям Балгер — молодший брат Джеймса, політик-дебютант штату Массачусетс. Зіп сказав йому, що при потребі може на нього розраховувати. Вільям швидко попросив його надати певну послугу — він мав якось допомогти його братові, коли той повернеться додому після відсидки.
Прохання Вільяма Балгера збіглося з початком війни з мафією, оголошеною генеральним прокурором Робертом Кеннеді. За його дорученням, тодішній директор ФБР Едгар Гувер наказав своїм агентам проникнути у злочинні синдикати. У Бостоні це виявилося дуже легко — не один мафіозі мав у родині когось, хто працював у місцевій адміністрації або органах правопорядку. Джон «Зіп» Конноллі став агентом, який вів Джеймса Балгера. А той доносив на конкурентів і ворогів, забезпечуючи собі безкарність. Конноллі, натомість, на знак вдячності попереджав його про різні загрози. Попередив, наприклад, у 1995 році, про те, що ФБР збирається його арештувати.
Джеймс Балгер тероризував Південний Бостон, а його брат Вільям пнувся вгору в ієрархії місцевої політики, де панували ірландці: став доктором і викладачем права, головою університету штату і ректором університету Массачусетс. На початку минулого десятиліття, коли фотографія Джеймса Балгера виднілася на плакатах ФБР, комісія конгресу викликала Вільяма на слухання у справі ірландської мафії. Там він визнав, що розмовляв з братом-утікачем із вуличного телефону, щоб уникнути прослуховування, і не повідомив про це владу. Як і раніше, він переконував, що не знав, чим займався його брат. Під тиском тодішнього губернатора Мітта Ромні Вільям Балгер змушений був залишити посаду ректора університету.
Його старший брат Джеймс добре розуміє, що решту життя проведе у в'язниці, але — як стверджують спостерігачі процесу в Бостоні — дуже хоче, щоб туди потрапили всі його вороги. Коментатори меланхолійно зітхають, що Джеймс Балгер своє виграв — дожив на свободі до 83 років і став героєм багатьох книг. А його історія спонукала сценаристів недавно нагородженого Оскаром фільму Мартіна Скорцезе «Інфільтрація».
За матеріалами закордонних медіа Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- ДВІ ШВИДКОСТІ РОСІЇ
назад »»»