СЛОВО ДЛЯ ДУШІ І СЕРЦЯ
Уже понад двадцять п’ять років окрасою репертуару Київської академічної майстерні театрального мистецтва «Сузір’я» залишаються поетичні вистави. У різні роки тут з’являлися постановки за творами Григорія Сковороди, Олександра Олеся, Лесі Українки, Анни Ахматової, Марини Цвєтаєвої, Булата Окуджави та інших видатних вітчизняних і зарубіжних поетів. А новим подарунком для любителів поетичного мистецтва стала вистава «Прекрасний звір у серці», створена художнім керівником театру, народним артистом України Олексієм Кужельним за творами Миколи Вінграновського.
На переконання режисера, у ментальності кожної нації є своя художня домінанта. Скажімо, росіяни живуть очікуванням нового роману, поляки — п’єси, українці — поета-філософа, поета-громадянина, поета-лірика. І хоча поети нині вже не збирають на свої вечори багатотисячних аудиторій, однак у душі кожного українця живе поезія, навіть якщо він і не усвідомлює цього. Звичайно, можна погоджуватися чи ні з цими, можливо, трохи ідеалістичними думками, але, вочевидь, у них є раціональне зерно. Підтвердження цьому — як високо наша інтелігенція і донині цінує поетичне слово Ліни Костенко, Бориса Олійника, Івана Драча, Дмитра Павличка.
Ідея створити виставу за творами Вінграновського виникла в О. Кужельного після того, як він побував на великій радіопередачі, організованій письменником та видавцем Михайлом Слабошпицьким, що була присвячена митцю. Тут побачив сотні молодих людей, схвильованих поезією Вінграновського. Познайомився з його сином Андрієм, дізнався про діяльність фонду Вінграновського, що проводить різноманітні заходи, присвячені митцю. Зокрема, такі акції відбулися у «Мистецькому Арсеналі» та «Шоколадному домі».
До роботи в постановці був запрошений заслужений артист України Євген Нищук, який попередньою своєю роботою у виставі «Момент кохання» довів, що є одним із кращих в Україні виконавців моновистав. До того ж це вже не перше його знайомство з творчістю Вінграновського. Раніше були роботи на телебаченні, а також у виставі «Заповітне» театру «Мушля» у постановці Сергія Архипчука.
«Нищук — один із небагатьох акторів, які поєднують у собі молодість і мудрість, природну романтичність і достовірність існування у світі поетичних образів»,— розповів про Євгена О. Кужельний.
Під час бурхливих подій 2004–2005 років акторові довелося працювати з багатотисячною аудиторією, і досвід, здобутий у ті часи, дозволяє йому краще відчувати глядача. Актор завжди був проти того, щоб робити щось поспіхом. Нехай буде не так багато зіграних ролей, але вони мають залишити помітний слід у душах людей.
І цього разу вибір матеріалу не став випадковим. Спочатку треба було провести підготовчу роботу і, насамперед, психологічну, виносити образ у собі, зрозуміти, що це твоє.
«Ми намагалися подивитися на Миколу Вінграновського, як на багатогранну особистість. І на його віршах та біографії зробили філософічну монодраму про людину, про митця», — поділився своїми враження про роботу над виставою Є. Нищук.
«Прекрасний звір у серці» — це розповідь про людину, яка народжується, пізнає світ, стикається з життєвими реаліями, зустрічає вчителя, вчення якого проносить через усе своє життя. Потім митець опиняється в системі, що змушує його бути в неї на службі. Але поет, хоч в яку б історичну епоху він жив, може стати правдивим лише тоді, коли перебуває в супротиві до системи.
І Микола Вінграновський тікав на острів на Дніпрі, аби бути вільним. Так само для свободи творчості багатьом митцям і зараз потрібні такі острови, можливо, алегоричні, де можна було б побути на самоті або разом із близькими людьми.
Може здатися дивним, що вистава, створена за поезіями Миколи Вінграновського, присвячена 200-літтю від дня народження Тараса Шевченка. Та якщо поглянути на це з іншого боку, то все стає зрозумілим. Звичайно, найпростіше провести читання творів ювіляра. Проте чи не найважливішим є почути відлуння шевченківських ідей у сучасності. Саме таке відлуння можна відчути практично у кожному поетичному рядку Вінграновського.
Ім’я ще одного митця червоною ниткою проходить крізь усю п’єсу. І це не випадково, адже саме Олександр Довженко мав значний вплив на майбутнього письменника. І символічним є той факт, що прем’єра вистави відбулася саме в день народження Олександра Петровича.
Невідомо, як би сприйняв роботу театру Микола Вінграновський, але його син Андрій, який був присутній на виставі, дуже високо оцінив зроблене режисером та актором. Саме такого поетичного слова зараз бракує глядачам. Можливо, є в цьому поетичному слові щось беззахисне, та воно не може не торкнутися душі і серця.
Едуард ОВЧАРЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- ЮВІЛЕЙ СТОЛИЧНОЇ ФІЛАРМОНІЇ
- ВІД ТРИПІЛЛЯ ДО КИЇВСЬКОЇ РУСІ
назад »»»