МЕНШЕ ЗНАЄШ ПРО БЮДЖЕТ — КРАЩЕ СПИШ
Ключ до розв'язання багатьох проблем, які випробовують на міцність Україну і українців, — в економіці, її розвитку і успішності.
Це підтвердив і Президент В. Янукович, пояснивши складність першого етапу модернізації країни необхідністю реформування ринкових структур та соціальної сфери, створенням умов для прискорення розвитку реального сектора економіки, стимулюванням конкурентоспроможних традиційних і нових галузей.
Довгі роки намагались обійтися легким поточним ремонтом, треба братися за капітальний, який модернізує країну.
Та одна справа — накреслити напрямок руху, а інша — послідовно рухатися в цьому напрямку. Навіть побіжний погляд на ситуацію в нашій економіці засвідчує: вона є дуже непростою. Темпи промислового виробництва падають, ВВП зменшується, виклики зростають. І все це відбувається в умовах посилення зовнішніх запозичень.
Щоправда, як зазначив В. Янукович на урочистих зборах з нагоди Дня шахтаря, гарантією прискореного розвитку України є вугільна галузь. Вона одна з перших вийшла на докризові темпи розвитку. За сім місяців план з видобутку корисних копалин перевиконано на 12%.
Експерти зазначають, що ситуація із зовнішніми запозиченнями при такому соціальному навантаженні, яке законодавчо оформлене і визначене, є єдиним способом забезпечити певну стабільність. Хоч є небезпека, що з часом буде складно обслуговувати борги. Зараз ще є ресурс, не маємо 40% до ВВП. Але це має бути межею, яку не варто перетинати.
Нераціональні соцвидатки треба обмежити й збільшувати надходження до бюджету від тіньового сектора економіки. Усе, що можна було взяти в легальному секторі, вже взяли, можливо, навіть більше від необхідного. Обсяги «тіні» значні, здолати їх одним махом, як свідчить світовий досвід, неможливо. За різними підрахунками, там обертається 130—140 млрд грн, а то й 350 млрд. Якщо й будуть успіхи на цьому шляху, від тіньової економіки вдасться відірвати за рік 5—7%. Боротися з тінню надто складно.
Аналітики вважають, що можна збільшити доходи до бюджету, не збільшуючи навантаження на легальний бізнес. Нині він сплачує не тільки офіційні платежі, а й так званий адмінподаток. Якщо той хоча б частково буде перерозподілений з приватних кишень до держбюджету, доходи кошторису можуть суттєво повагомішати. Але тоді ціла армія чиновників має стати на горло власним інтересам. Це можливо, проте цього не відбувається. Потрібна політична воля.
Поради
Експерти радять Нацбанку відмовитися від політики штучного стримування кредитування реальної економіки задля нібито благої мети — стримування цін та курсу нацвалюти. Як наслідок, за офіційними даними, вартість кредитних ресурсів для позичальників-фізосіб — майже 29% річних, для юросіб — 12,5%. Але це викривлена статистика завдяки методиці визначення середньої вартості кредитів для юросіб. До цієї статті потрапив «Нафтогаз» та інші суб'єкти держсектора, які штучно підтримуються штучним ресурсом.
При нульовій інфляції (нині в Україні вона найнижча серед країн СНД, по регіону середня цифра — 2,8% у першому півріччі, в Україні — 0,2%, найбільше ціни зросли в Білорусі — на 7%) економіка і бізнес розвиватися не можуть. Як і при високих ставках за кредити — від 20 до 30%. Про це свідчать реалії. Але НБУ не чує експертів та учасників ринку, не змінює своєї політики. Центробанк штучно охолоджує економіку і цим створює передумови для її стагнації та рецесії. Уже дванадцять місяців економіка скорочується.
Мінфін може вигадувати різні інструменти для віднайдення грошей, та коли економіка падає, необхідні доходи до бюджету не надходять. У Нацбанку запевняють, що вільні ресурси, які банки тримають на коррахунках у Центробанку, і які фінустанови могли спрямувати на кредитування, у них є, якщо за шість місяців 2011 р. їх накопичилося 19 млрд грн, торік — 20 млрд, цьогоріч — 25 млрд. Тож звинувачувати НБУ в тому, що він не видає довгострокових ресурсів у банківську систему, некоректно.
На початку липня проводився позачерговий тендер рефінансування на рік, оголошений обсяг — 1 млрд 600 млн грн, «відвантажили» 1 млрд 470 млн. Банки не йдуть за грошима, не дають на них заявок. Хоча щотижня НБУ завчасно оголошує плани проведення тендерів із рефінансування фінустанов. Від початку року було запропоновано взяти 4 млрд грн рефінансування, вибрали 3 млрд.
Були тендери, на які не надійшло жодної заявки. Щоправда, є один банк, якому потрібна ліквідність, і він кожного тижня її отримує, збільшуючи апетити від 50 млн до 100—200 млн. Тож говорити, що НБУ спеціально стримує кредитування економіки — необ'єктивно. Цьогоріч обсяги рефінансування, виданого НБУ у банківську систему, збільшилися втричі. Обсяги викуплених цінних паперів — в 1,5 разу. При цьому обсяги стерилізуючих операцій зменшилися вдесятеро.
Ліквідність у банківській системі є. Але є ризик видачі її в кредит. Інакше чим можна пояснити, що більше року живемо при нульовій інфляції, а середньозважена відсоткова ставка у гривні залишається на рівні 15%. Є системні ризики, їх не можна змінити за кілька днів. НБУ бачить ці ризики, однак частина їх — за межами банківської системи.
У багатьох банків немає впевненості, що у судах вони зможуть відстояти право на повернення виданих кредитних ресурсів. Нині суди частіше виносять рішення на користь їхніх боржників. Це стало великою проблемою для банківської системи, яка впливає на відсоткові ставки. Якщо найближчим часом не вдасться переломити ситуацію, очікувати від банківської системи активізації кредитування складно. Не очистившись від токсичних активів, які сягають 35%, банки не ризикують позичати гроші. Вони шукають надійних клієнтів.
Результати
Превалює, на жаль, скаржаться в НБУ, кількісний підхід — багато чи мало видано кредитів. Упродовж чотирьох років до кризи щомісяця обсяги позик, виданих в економіку, зростали на 30–40—50%, навіть на 60–100% чи вдвічі. Але куди вони йшли — невідомо. До того ж позики в основному видавались у валюті. Після 2009 року кредитувати в ній було заборонено. Економісти давно порушували питання про припинення кредитування людей у валюті, але глава НБУ говорив, що так роблять у всьому світі.
Нині Центробанк розчищає завали валютних дисбалансів, які накопичилися до 2009 р. На початок жовтня 2008 р. розрив між кредитами, виданими в інвалюті, до депозитів у банківській системі сягав майже 40 млрд дол. Нині — 8 млрд, НБУ вп'ятеро зменшив валютний дисбаланс. Однак на ці показники експерти рідко звертають увагу, кажуть в НБУ. Люди перед кризою воліли позичати в інвалюті.
При цьому більшість не мала доходів у ній. На момент початку кризи (жовтень 2008 р.) обсяги заборгованості населення за інвалютними кредитами становили 31%, на початку цього року — 8%. Вражаючий результат — майже вчетверо менше. Іноземні інвестори, коли їм про це розповідають, дивуються таким досягненням. У них таких показників немає. Загалом заборгованість за кредитами перед банківською системою, за даними НБУ, впродовж шести місяців збільшилася на 3,3%.
Бо, починаючи від 2009 р., зменшується заборгованість за валютними кредитами. Приріст кредитів у річному вимірі, що були видані банками у нацвалюті за перше півріччя 2013 р., становить 8,2%. Неслабо, тішаться в НБУ. В інвалюті скоротилися на 0,4%. Аналогічна ситуація з кредитами, які видані підприємствам, юридичним і фізособам. У підприємств обсяги кредитування збільшуються, у юросіб — скорочуються.
Банківські кредити можуть подешевшати. НБУ вдруге цьогоріч знизив облікову ставку, і нині вона дорівнює 6,5%. Облікова ставка — орієнтир ціни на гроші. Уперше ставку знизили 10 червня із 7,5 до 7%. Це, за оцінками фінансистів, призвело до зниження ставок за кредитами, середня вартість позик зменшилася на 2%. Та це інерційний процес, моментального спаду не буде.
Ризики в економіці є, криза лютує в усьому світі. Україна мала відкриту економіку, яка ніколи не мала інвестиційних суверенних рейтингів, тож у ній є ризики, але НБУ справляється з ними. На початку року МВФ зізнався: не очікував, що у нас будуть хороші результати. Його прогнози були песимістичними. За даними Держказначейства, доходи держбюджету за січень — липень сягнули 189 млрд 700 млн грн. За аналогічний торішній період казна отримала 186 млрд 580 млн. Упродовж липня надходження до бюджету збільшилися порівняно з торішніми на 14,5%. ПДВ повернули на понад 33,5 млрд, або на 24% більше, ніж торік.
Нова філософія
У Мінфіні погоджуються, що НБУ робить усе для підтримки банківської ліквідності, проте банки не хочуть кредитувати економіку. Аби стимулювати їх, Мінфін змінює філософію кредитування, пропонує видавати позики на реальні, ефективні проекти під держгарантії. Вони мають відповідати зрозумілим, прозорим критеріям. Бути окупними, залучати українських працівників, виробляти товари і послуги для внутрішнього ринку, з мінімальною імпортною складовою, кредити обов'язково мають повертатися.
Перші три проекти вже затверджені — 1,5 млрд дадуть «Укргідроенерго», 200 млн (на два проекти) — Вінниці. На підході інші задумки, але багато часу витрачено на роз'яснення того, що витрати з бюджету на капітальні вкладення — в минулому, ефективні проекти — реальність. НБУ надаватиме ліквідність фінустановам, банки видаватимуть кредити під держгарантії, бюджет підтримуватиме ефективні проекти.
Експерти зауважують, що навряд чи завтра почнеться піднесення в економіці на 1,5-2%, і вона породить хороші проекти. Застій триватиме мінімум п'ять років. Гарантії уряду не врятують ситуації. Борги в Україні віддають тільки боягузи і дурні. Тож у трикутнику «держава — банки — позичальники» будуть проблеми. Виписані критерії не працюватимуть. Позичальник, отримуючи кредит, реалізовуватиме перш за все свій інтерес, бізнес не забуватиме про себе. Тож Мінфін, НБУ, банківська система дуже ризикують.
І ще експерти закидають Мінфіну, що той загрався з облігаціями внутрішньої державної позики (ОВДП), позичаючи під 14%. НБУ захищає Мінфін, зауважуючи, що ОВДП у валюті почали емітувати в 2011 р., середньозважена тривалість такої емісії становила 309 днів (під 8,2%), торік — 629 (8,2%), цьогоріч — 1040 днів (7,8%). Такі ставки близькі до ставок на міжнародних ринках запозичень.
Мінфін робить усе, аби не опинитись у кризовій ситуації 1998 року. Коли закривається міжнародне вікно запозичень, відомство звертається за позиками до внутрішнього ринку, використовує внутрішні ресурси. Стимулювати економіку, аби та давала гроші бюджету, можна через збільшення інфляції та стимулювання попиту завдяки кредитуванню.
А це ризиковано, бо коли стимулюється попит, насамперед, адекватно реагує імпорт в умовах торговельних відносин, зумовлених сотівською угодою. Таких умов раніше не було, тож стимуляцію можна було використовувати. Вона розтягувалася лагом на 2-3 роки. Зараз спрацьовує дуже швидко, впродовж року-півтора. Внутрішній товаровиробник реагує на це надто повільно, іноземний — миттєво. Тоді починаються проблеми з торговельним балансом.
Досягнення
Нині сальдо платіжного балансу комфортне для НБУ, баланс набагато кращий, ніж торік, дефіцит скоротився до 3,3 млрд дол. В основному через скорочення закупівель мінеральної продукції та мінерального палива на 30%. Частково — завдяки зниженню імпорту природного газу (на понад чверть), в т. ч. внаслідок впровадження урядом програм енергозбереження та енергоефективності.
За підсумками 2013 р. очікується суттєве скорочення імпорту енергоносіїв. Україна активно працює над зменшенням енергозалежності від Росії через надто високі ціни. Після підписання угод з компаніями «Шел» та «Ексілмобіл» до 2020 року Україна зможе щороку видобувати не менш ніж 15 млрд кубів газу. Це дозволить майже на 100% забезпечити потреби країни газом власного видобутку.
Зараз уряд працює над диверсифікацією маршрутів постачання природного газу з різних країн. З серпня Угорщина збільшила обсяги постачання газу вдвічі. Є можливості збільшити їх утричі, коли угорці отримають ліцензію на збільшення поставок. Загалом Україна планує цьогоріч імпортувати з Європи за реверсною схемою до 2,5 млрд кубів газу. Незабаром буде укладена газова угода зі словацькими партнерами. Уряд розраховує на поставки газу з території Румунії.
Аудиторська компанія «Ернст енд Янг» має підготувати пропозиції з реформування «Нафтогазу». Потім урядовці проведуть його детальний аналіз і ухвалять рішення, за якими напрямами діяти. Кабмін розраховує завершити реформування компанії до кінця 2014 року, аби мати менше навантаження на бюджет.
Цьогоріч спостерігається різке скорочення імпорту продукції машинобудування, яка виступала основним драйвером імпорту в минулі роки. Нам уже не треба готуватися до проведення футбольного чемпіонату, тож обсяги імпорту продукції машинобудування зменшилися на 14%. Скоротився й імпорт споживчих товарів. На жаль, на 5% зменшився експорт вітчизняної продукції через несприятливу зовнішню кон'юнктуру на світових товарних ринках, зниження економічної активності в країнах — торговельних партнерах, ЄС, Росії.
Але, зауважують експерти, не варто забувати, що ми на порозі запуску інвестиційних програм, ініційованих урядом. Тож попит на продукцію машинобудування, особливо європейського, зростатиме. Якщо в листопаді буде укладена Угода про зону вільної торгівлі з ЄС, європейці отримають великий картбланш на присутність на українському ринку.
І це формуватиме додаткові ризики, яких поки немає. Обсяги імпортних закупівель зростуть, тож спокою щодо поточного рахунку не має бути. Якщо Росія і Митний союз введуть низку технічних регламентів та інших обмежень, то обсяги нашого експорту впадуть. А це означає, що ризики з торговим балансом залишаються і навіть зростають.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»