ЯСТРУБИ ПРАГНУТЬ МИРУ
Ізраїльтяни і палестинці почали розмовляти про мир. Вперше за останні три роки з'явилися реальні шанси досягти порозуміння, якщо старанно підготований план не зруйнують радикали однієї зі сторін.
Камаль Авад Алі Ахмад викрав, катував і вбив 15 ізраїльтян. У 1993 році ізраїльські спецслужби арештували його у віці 24 років. Він отримав 16-разове довічне ув'язнення.
Джарадат Мохаммед Аміс Айман відбуває чотириразове довічне ув'язнення за участь у викраденнях і вбивствах.
Абу Наме Абрахім Самір мав 26 років, коли у 1986 році підірвав в Єрусалимі автобус. Загинуло шість осіб. Йому дали довічне ув'язнення.
Ахмед Мехмед Джаміль Шахада має провести в ув'язненні 47 років за зґвалтування і вбивство металічним прутом 13-річного єврейського підлітка.
Це тільки деякі зі списку 104 палестинців, які відбувають в ізраїльських тюрмах важкі вироки. Терористи, бойовики ФАТХу, ХАМАСу, всіх палестинських фронтів, а часто просто бандити. Деякі з них не бачили свободи з 80-х років ХХ століття. Пам'ятають тільки війну, Ізраїль для них — виключно ворог. 26 з них уже на свободі, ще 78 вийдуть на волю у 4 етапи протягом 9 місяців.
Ласкавий Бібі
Це — лише невелика частина палестинських в'язнів Ізраїлю. В ізраїльських тюрмах їх понад 4 тисячі, у тому числі 500 засуджених довічно. Прем'єр Ізраїлю Беньямін Нетаньяху (Бібі), відомий своєю непоступливою і твердою політикою щодо палестинців, першим учинив жест примирення, щоб сісти за стіл мирних переговорів про незалежну Палестину, визнану Ізраїлем рівноправним партнером і сусідом.
Це сталося після 65 років кривавого конфлікту, через 20 років після останніх серйозних мирних домовленостей в Осло і після 3 років мовчання, яке переривалося пострілами під час операцій ізраїльської армії і терористичних акцій ХАМАСу.
Дорога до миру ще далека. Перед будинком уряду вже демонстрували родини жертв палестинських терористів. Проти рішення про звільнення палестинців голосувала навіть частина уряду прем'єра Нетаньяху. Обурилась його власна партія Лікуд. Активізувались ізраїльські поселенці на Західному березі.
Прем'єр Нетаньяху і палестинський лідер Махмуд Аббас можуть ввійти в історію, хоча у близькосхідному конфлікті неодноразово виникала ілюзія позитивного перелому. І кожного разу її руйнували палестинські чи ізраїльські радикали. Цього разу переговори можуть тривати довго, бо обидві сторони хочуть ліквідувати всі потенційні джерела конфлікту.
Сховатися від Моссада
Урі Савір порозкладав свої речі у готельному номері в Парижі, пом'яв постіль, після чого вийшов через службові двері, сів у таксі і погнав в аеропорт, щоб устигнути на останній літак в Осло. Наступного дня, 15 червня 1993 року повернувся до Парижа, швидко спакував речі і згідно з планом полетів у Канни, щоб зустрітись із дружиною, яка представляла міністерство культури на кінофестивалі.
Савір був начальником департаменту в ізраїльському МЗС. Рівно 20 років тому за дорученням міністра закордонних справ Шимона Переса розпочав настільки таємні переговори з палестинцями, про які не знав навіть прем'єр Іцхак Рабін.
Савір, будучи головним переговірником, ховався від Моссада — ізраїльської розвідки. Під час секретного нічного відвідування Осло зустрівся з посланцями Ясіра Арафата. Вони також ховалися. «На початку було багато недовіри, дивились один на одного, як на смертельних ворогів», — згадує Урі Савір, нині директор Центру імені Шимона Переса.
Так почало формуватися найскладніше порозуміння в історії Близького Сходу. Арафат і Рабін підписали договір, за яким палестинці відмовилися від бажання знищити Ізраїль, а ізраїльтяни визнали право палестинців на автономію. Обидва разом з архітектором переговорів Пересом отримали Нобелівську премію миру. Найвищу ціну за порозуміння заплатив прем'єр Рабін. Через два роки після Осло Ігал Амір, єврейський радикал, який вважав угоду зрадою Ізраїлю, вбив керівника уряду.
Навернений радикал
Сайрет Маткал — найбільш елітний ізраїльський військовий підрозділ, підпорядкований безпосередньо генеральному штабу, йому доручають найнебезпечніші завдання. Прем'єр Нетаньяху гордиться службою у Сайрет Маткал і участю в таємних операціях проти арабських держав. Ментальність «командос» часто впливала на його політичні рішення.
Його правління у другій половині 90-х років було безперервним гойданням. Брутальні акції проти палестинців перемежалися спробами діалогу з позиції сили. Він балансував між вимогами лівиці швидко домовитись з палестинцями і твердим опором власного правого електорату, який ні за що не хотів чути про поступки. В результаті він зупинив мирний процес і під тиском лівиці пішов у відставку у 1999 році.
Нетаньяху тріумфально повернувся до влади лише через десятиліття, обіцяючи євреям припинити поступки. Він прийшов у складний момент, відразу після операції «Рідке олово», спрямованої на пацифікацію сектора Газа. Операція була успішною, але показала, що військове вирішення веде у глухий кут, радикалізуючи палестинців. Нетаньяху почав шукати вихід із ситуації.
У червні 2009 року в ізраїльському Університеті Бар-Ілан Нетаньяху виголосив промову, в якій погодився на незалежну палестинську державу. Зрозуміло, що на певних умовах, наприклад повної демілітаризації майбутньої Палестини і збереження Єрусалима як столиці Ізраїлю. Залишалося почекати відповідного моменту для початку переговорів.
Войовничий голуб
В Єгипті і Сирії — громадянська війна, в Ірані змінилася влада і триває невизначеність. А це означає, що палестинці втратили спонсорів. Перед військовим путчем в Єгипті радикальний ХАМАС у секторі Газа мав підтримку єгипетських ісламістів і тиху допомогу президента Єгипту Мухаммеда Мурсі. Однак єгипетські військові після перевороту негайно закрили кордон на Синаю, припинивши контрабанду зброї до сектора Газа. Це ослабить ХАМАС — найбільшого противника Махмуда Аббаса.
Ставкою на мирних переговорах для нього є життя. Старий товариш легендарного Ясіра Арафата завжди вважався поміркованим інтелектуалом — голубом і прихильником діалогу з Ізраїлем. Ще у 70–80-х роках він гасив гарячі настрої і блокував в оточенні Арафата найбільш шалені плани нападу на Ізраїль.
Як керівник автономії, а з початку року президент самопроголошеної палестинської держави, Аббас балансує між радикалами з ХАМАСу і численними противниками в лавах власної партії ФАТХ. «Він приречений на переговори з Ізраїлем. Або здобуде перемогу, або все втратить, бо арабська вулиця не вибачить йому поразки», — говорить Хуссейн Ібіш, близькосхідний експерт Університету Массачусетс.
До переговорів Аббаса схиляв сам Барак Обама. Кілька останніх місяців державний секретар Джон Керрі їздив як посланець між близькосхідними столицями, переконуючи арабський світ і ізраїльтян приступити до переговорів. Аббаса підтримують арабські потуги, США, Європейський Союз і навіть Росія.
Проте вимога Аббаса «Палестина буде державою, вільною від євреїв» неприйнятна для Нетаньяху, бо треба виселити ізраїльських поселенців із Західного берега Йордану і відмовитися від Єрусалима. «Це — переговори, обидві сторони ще зроблять багато дурниць, доки дійдуть згоди», — зазначає Урі Савір. «В Осло на початку не хотіли чути про визнання Палестини, ОВП вважали терористичною організацією, а наприкінці Арафат потис руку Рабіна», — пояснює він.
Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- РИС І МІНИ
назад »»»