МАРИНА ЛАЗЕБНА: НА ПЕРШЕ МІСЦЕ МИ СТАВИМО ЯКІСТЬ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ЛЮДЕЙ
2013-й став особливим етапом в історії Державної служби зайнятості. Запрацював новий Закон про зайнятість населення, сама ж служба отримала інший статус — центрального органу виконавчої влади, а віднедавна її очолив новий керівник — Марина Лазебна.
Про завдання, які покладені урядом на Державну службу зайнятості у світлі новітніх соціально-економічних викликів, та про шляхи їх вирішення кореспондент Укрінформу розмовляла з її головою Мариною Лазебною.
— Пані Марино, чого слід чекати українцям від очолюваної Вами Державної служби зайнятості?
— Нині перед нами передусім стоїть завдання підняти якість роботи Державної служби зайнятості на новий рівень. Для цього аналізуємо міжнародний досвід і застосовуватимемо найкращі міжнародні стандарти, за якими працюють провідні служби зайнятості світу. Також плануємо докорінно змінити ідеологію служби. Це означатиме не тільки підтримку під час безробіття, як було раніше, а й максимальне прискорення працевлаштування людей, які звертаються до нас за допомогою. До того ж Закон про зайнятість дав нам нові інструменти стимулювання створення нових робочих місць та працевлаштування на них безробітних.
— Але ж Ви маєте у наявності лише ті вакансії, які заявляють роботодавці і на які нерідко просто від безвиході погоджуються безробітні!
— Саме тому висуваємо на перше місце такий важливий показник, як якість працевлаштування людей за направленням Служби зайнятості. Цей показник оцінюватимемо за двома критеріями — рівнем заробітної плати людини і терміном тривалості праці на новому місці. Бо якщо людина пропрацює лише два місяці, а потім знову прийде до нас, то це означає, що ми спрацювали неефективно і не зуміли допомогти безробітному зробити правильний вибір.
— Якою зараз є середня тривалість перебування безробітного на обліку?
— Тут спостерігається певний прогрес. За останній рік середня тривалість безробіття скоротилася на 8 днів. І зараз вона становить майже 160 днів. А в розвинутих країнах цей термін не перевищує 120 днів. Оце і є той цільовий орієнтир, на який маємо рівнятися, оцінюючи ефективність своєї роботи.
— Проте є люди, які не можуть працевлаштуватися навіть більше року.
— На жаль, це так, я назвала середній показник. Є й довготривалі безробітні, а є й такі, які буквально за тиждень працевлаштовуються. Зазвичай це стосується незайнятих громадян із високою кваліфікацією та відповідним досвідом.
Серед безробітних, зареєстрованих у Державній службі зайнятості, питома вага осіб, які більше одного року перебували у статусі безробітного, становить менше 5%.
Слід зауважити, що головною проблемою сучасного ринку праці вважається нестача якісних робочих місць із гідними умовами та оплатою праці. Після 2008 року у зв’язку з фінансово-економічною кризою кількість наявних вакансій скоротилася вдвічі.
У січні–квітні 2013 року майже 100 тис. роботодавців подали до Державної служби зайнятості інформацію про понад 428 тис. вакансій, а у відповідному торішньому періоді — 443,9 тисячі.
Залишається незадовільною ситуація й щодо рівня заробітної плати вакантних місць. У кожній четвертій вакансії вона пропонувалася у мінімальному розмірі.
— Скільки тратиться коштів із Фонду на виплати допомоги безробітним?
— Лише на виплати ми витрачаємо близько 50% видаткової частини бюджету. Але тепер завдяки новому Закону про зайнятість населення відбулися суттєві зміни. Ми посилили страховий принцип. Виплати здійснюватимуть лише застрахованим особам. Це — суттєва новація. Раніше незастрахована особа могла прийти до центру зайнятості й отримати допомогу по безробіттю. Ми ж нині сказали: «Якщо ти ніколи не працював, то не маєш права на допомогу по безробіттю».
Однак ми не відмовляємося з такою людиною працювати, надаватимемо їй інформаційно-консультаційні послуги, шукатимемо роботу, сприятимемо її участі у громадських роботах.
Максимальний же рівень допомоги в цілому по країні суттєво збільшився. Нині він становить чотири мінімальні зарплати, або 4612 гривень. Тобто працівники, які легально отримували високу заробітну плату, можуть розраховувати на максимальну виплату незалежно від того, де вони працювали чи були зареєстровані.
— Як змінюватимуться відносини з роботодавцями у світлі нового закону?
— Одне з головних завдань, яке я ставлю перед керівниками регіональних служб зайнятості,— посилення співпраці з роботодавцями. Роботодавець має бачити у Службі зайнятості надійного партнера, який допоможе укомплектувати вакансії кадрами потрібної саме йому кваліфікації. Лише тісна співпраця та партнерські відносини дозволять нам отримувати всі вакансії і налагодити відповідне навчання безробітних.
— Але ж, окрім закликів до роботодавців, варто було б застосувати і серйозні важелі впливу.
— Раніше існувала норма, яка передбачала застосування штрафів, якщо роботодавець не повідомляв про свої вакансії. У новому Законі її зняли і запропонували на добровільній основі керівникам підприємств надавати нам таку інформацію. Проте поки що бажаних результатів немає. Ми до осені проаналізуємо це питання і, можливо, повернемося до посилення адміністративної відповідальності роботодавців за неподання вакансій.
На додачу посилюватимемо співпрацю з приватними кадровими агенціями, які відтепер щороку повинні інформувати Службу зайнятості про працевлаштованих ними осіб.
— І чим це вам допоможе?
— Служба зайнятості тепер бере участь у формуванні державного замовлення на навчання. Саме інформація від приватних кадрових агентств допоможе нам отримати реальну і повну картину попиту на ринку праці. І не тільки при формуванні державного замовлення, а й при складанні планів на навчання та перекваліфікацію безробітних.
— Відповідно до чинного законодавства Служба зайнятості набула статусу центрального органу виконавчої влади. Що принципового змінюється в її роботі?
— По-перше, значно посилиться контроль за використанням коштів та відповідальність посадових осіб за дотримання законодавства. По-друге, перебудова структури служби сприятиме підвищенню системності та прозорості її роботи.
Статус служби як гравця на ринку праці значно підвищується. Вона тепер не просто надаватиме соціальні послуги в межах законодавства, а відповідатиме в цілому за реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції.
— Йдеться про внутрішню чи зовнішню міграцію?
— І про внутрішню, і про зовнішню. Щодо внутрішньої міграції, то ми вже маємо чималий досвід. Для прикладу, якщо безробітний прийшов у Київський міський центр зайнятості з будь-якого району столиці чи взагалі з іншої області, він може побачити наявну роботу, яку пропонують по всій Україні. І якщо в столиці немає бажаної роботи, а є, скажімо, в Криму, то він може поїхати туди з метою працевлаштування. Поки що мобільність робочої сили стримується через житлові проблеми, однак зі зростанням економіки та збільшенням рівня зарплат у країні вони, переконана, будуть зняті.
Що ж до зовнішньої трудової міграції, то відтепер на нас покладено обов’язок ліцензування діяльності посередників, які працевлаштовують українців за кордоном. Донедавна цим займалося Мінсоцполітики. Тепер нам відома інформація про 657 компаній, які здійснюють таку діяльність.
— Наскільки зараз складна ситуація на ринку праці? Одні б’ють на сполох, інші, навпаки, заспокоюють — усе чудово. А що відбувається насправді?
— Після кризового 2008 року ситуація на ринку праці поступово поліпшується. У 2012-му рівень безробіття становив 7,5%, а в позаминулому — 7,9%. Причому цей показник в Україні був нижчим, ніж у країнах Європейського Союзу. Зокрема, у 2012 році в Іспанії він сягав 25%, Греції — 24,3, Португалії — 15,9, Хорватії — 15,8, Латвії — 14,9, Ірландії — 14,8, Франції — 10,2%.
Утім, системні проблеми на вітчизняному ринку праці однозначно є, і про них не можна не говорити. Перше — це тінізація заробітних плат і скорочення попиту на робочу силу. Нині, за оцінками експертів, майже третину фонду заробітної плати виплачують у конвертах. Крім того, кілька мільйонів українців узагалі працюють без оформлення трудових відносин. Вони позбавлені соціального захисту і права на достойну пенсію.
Коли на тлі такого значного сектора неформальної зайнятості ми ще й бачимо скорочення попиту на робочу силу, то розуміємо, що це проблема не лише зайнятості, а й економічного стану країни. Іншими словами, необхідні рішучі заходи як у сфері легалізації зайнятості та зарплат, так і кардинальне поліпшення інвестиційного клімату, залучення інвестицій, розвиток малого та середнього підприємництва, стимулювання створення нових робочих місць із достойною зарплатою.
— Чи зростає довіра до центрів зайнятості з боку безробітних?
— Вона зумовлена лише одним фактором — ефективністю нашої роботи. Якщо людина з нашою допомогою швидко отримує нову роботу або потрібну їй спеціальність, вона довірятиме службі.
Наприклад, із цього року ми передбачили стимули для перекваліфікації працівників віком 45+ і вже маємо конкретні результати. Лише за місяць після ухвалення відповідної урядової постанови до нас за ваучером для перекваліфікації або здобуття нової професії звернулося понад 430 осіб. Я вважаю це свідченням довіри до служби.
Цікаво, що серед таких людей були не тільки безробітні, а й працюючі громадяни, які з метою підвищення своєї конкурентоспроможності на ринку праці виявили бажання отримати нову кваліфікацію. У переліку професій, за якими ми оплачуємо навчання, сьогодні 35 спеціальностей, яких гостро потребує аграрний сектор, ІТ-сфера, транспортна галузь та будівництво.
Впевнена, з часом цей перелік розширюватиметься. Зростатиме й кількість громадян, які претендуватимуть на ваучер. Нагадаю, держава оплачуватиме таке навчання у сумі 10 прожиткових мінімумів, але за умови наявності у людини не менше ніж 15 років страхового стажу.
— Що Закон про зайнятість може додатково запропонувати для працевлаштування молоді та інвалідів?
— В Україні, як і в інших країнах світу, найбільше від безробіття потерпають молоді люди віком до 24 років. У 2012 році рівень безробіття серед молоді становив 17,3% та був найвищим серед усіх вікових груп. Для порівняння — у докризовому 2007 році він сягав 12,5%. Високий рівень безробіття серед молоді обумовлений відсутністю необхідного рівня професійних навичок та компетенцій, що відповідають вимогам роботодавців, а також досвіду роботи.
Новим Законом про зайнятість населення передбачено державну підтримку молоді, яка отримала професійно-технічну або вищу освіту, в забезпеченні першим робочим місцем за рахунок виплати роботодавцю компенсації єдиного соціального внеску. До речі, серед цих випускників можуть бути і молоді особи з інвалідністю.
Це означає, що роботодавцю, який працевлаштовує за направленням Державної служби зайнятості на нові робочі місця молодих громадян строком на два роки, щомісячно впродовж року компенсуватимуть фактичні витрати в розмірі єдиного внеску. Таку ж компенсацію надаватиме держава роботодавцю і при працевлаштуванні осіб з інвалідністю.
Новий Закон містить ще дві новації, спрямовані на працевлаштування молоді. По-перше, для студентів установлено право проходити стажування у роботодавців терміном до шести місяців на умовах строкового трудового договору за індивідуальною програмою під керівництвом наставника. Головне, що молода людина вже під час навчання здобуде необхідний досвід практичної роботи. Запис про проходження стажування вноситимуть до трудової книжки. Це викличе більшу зацікавленість у роботодавців у молодих спеціалістах і полегшить їх подальше працевлаштування.
По-друге, Закон подбав про заохочення молодих спеціалістів, які вирішили працювати за набутою професією в сільській місцевості. Молодому працівнику, який уклав трудовий договір на строк не менш як три роки з підприємствами, розташованими у сільській місцевості, надаватимуть житло на строк його роботи та одноразову допомогу в десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати. Якщо ж він пропрацює на цьому робочому місці не менше десяти років, житло передаватимуть йому у власність.
— У яких інших напрямах відбуватиметься модернізація Служби зайнятості?
— Передусім це індивідуальний підхід до потреб кожного безробітного. Наприклад, зараз у кожному центрі зайнятості організовано надання безоплатних консультативних послуг для безробітних, які хочуть відкрити власну справу. Лише за місяць консультації отримали більше трьох тисяч осіб. До таких консультацій ми залучаємо реєстраторів, податківців, працівників Пенсійного фонду, санепідемстанції, і безробітні охоче з ними радяться. Вони могли б за такими послугами звернутися до будь-якої консалтингової компанії, але заплативши чималі гроші. Ми ж обслуговуємо наших клієнтів на безоплатній основі.
— Показники безробіття та зайнятості тісно пов’язані зі станом економіки, крім того, за ними вимірюється і якість життя в будь-якій країні.
— Справді, як я вже казала, рівень безробіття є лакмусовим папірцем стану економіки. Навіть коли затверджують макропоказники при формуванні держбюджету та визначенні напрямів розвитку економіки, рівень безробіття завжди є одним із важливих орієнтирів. Тому питання розширення зайнятості та скорочення безробіття перебувають на постійному контролі уряду.
Ми дуже сподіваємося на успішну реалізацію програми активізації економіки України на 2013–2014 роки, яка має створити тисячі додаткових робочих місць.
За соціологічними опитуваннями, втрата роботи перебуває в першій трійці стресових чинників після страху розлучення та втрати близької людини. Тобто небезпека позбутися роботи є чи не найболючішою для людини. Тому ми не маємо права залишати її наодинці зі своїми проблемами. Завдання працівників служби — надати людині впевненість у собі і підшукати їй таку роботу, яка відповідатиме її запитам та можливостям.
Наталія АНДРУСЕНКО, Укрінформ
також у паперовій версії читайте:
назад »»»