НАРКОТИКИ І ОСТРІВ СВОБОДИ
Відносини між Кубою і Сполученими Штатами залишаються напруженими більше півстоліття, але попри політичні та історичні розбіжності керівництво обох країн мусить знаходити спільну мову в окремих питаннях.
Прикладом такої небуденної кооперації є проблема наркотиків і боротьби з цим грізним явищем. Гавана і Вашингтон переконані, що тільки жорстка політика стосовно торгівлі дурманом дасть очікувані результати. На диво, збіжна риторика проявляється у конкретних діях, які, незважаючи на відсутність офіційних правових рамок, останніми роками привели до кількох знакових успіхів.
Вороги революції
Географічне розташування Куби робить її ідеальним транзитним пунктом для неймовірно прибуткової контрабанди наркотиків із Південної Америки. Споглядаючи на мапу Караїбів, легко помітити, що найкоротший шлях з Колумбії, провідного виробника кокаїну, до Флориди і далі в напрямку Східного побережжя США веде точно через кубинську територію. Цей потенціал виявлено ще до революції, коли в нічних клубах і на вулицях Гавани наркотики були загальнодоступними, а торгівлю ними здійснювала американська мафія.
Після повалення Батісти нова влада оголосила рішучу боротьбу з організованою злочинністю. Члени кримінальних структур були названі «ворогами революції», а Фідель Кастро приступив до «морального відродження» кубинського суспільства. Утім, Куба не була і надалі не є повністю вільною від наркотиків.
Найбільш відомим випадком зв'язків влади зі злочинним світом стала справа генерала Арнольдо Очоа Санчеса. У 1989 році його засудили до смертної кари за контрабанду кокаїну відомого картелю Меделлін. Разом із генералом було страчено трьох інших офіцерів. Слідство виявило участь військових, принаймні у кількох операціях, під час яких переправлено до шести тонн білого порошку. Вже після суду у 1989 році колумбійський ВМФ перехопив понад сім тонн кокаїну, призначеного безпосередньо для Куби. Обсяг вантажу свідчив про те, що цей шлях використовувався у минулому, бо в іншому випадку ризик втрати такої кількості товару неперевіреною трасою був занадто великим.
У 90-х роках разом з економічною кризою, зниженням довіри до комуністичної ідеології і загальним послабленням суспільної напруги з'явилися перші повідомлення про зростання попиту на наркотики. Кубинський ринок наркотиків почали розкручувати грошові трансфери з-за кордону, переважно від родин у США. Збільшення споживання виразилися у підвищенні зацікавлення кокаїном, його кристалічним різновидом (креком) та марихуаною. Ця ситуація сильно стурбувала кубинську владу.
Нитка порозуміння
Ключовим елементом кубинської антинаркотичної політики, дуже подібної до американської, стало загострення правових норм. Кримінальний кодекс зазнав суттєвих змін. Максимальний вимір кари за злочини з наркотиками збільшився до 20 років позбавлення свободи зі смертною карою включно. За відмивання грошей передбачено 12 років ув'знення. Кубинські банки мусять фіксувати трансакції більше 10 тисяч американських доларів і зберігати протягом п'яти років будь-яку інформацію на цю тему. У 2003 році прийнято нове законодавство, яке дозволяє конфісковувати майно фізичних осіб і фірм, якщо на території даної нерухомості відбувається виробництво, продаж або зберігання наркотиків.
Приблизно у той же час розпочато співпрацю з американцями. Складно сказати, хто першим виступив з ініціативою встановлення тісніших відносин, однак безсумнівно, що обидві сторони отримали відчутну користь.
У 2010 році відкрито документи про характер співпраці. Здійснюється обмін передовсім інформацією слідчого характеру: прізвища підозрюваних осіб і назви суден, використовуваних для контрабанди наркотиків. Відбуваються спільні наради з обговорення конкретних випадків і практичних методів діяльності. Американці співпрацюють із кубинськими навчальними центрами, створеними для боротьби з контрабандою наркотиків, прикордонниками і митниками. Натомість кубинці охоче запрошують американців на огляд перехоплених вантажів.
Куба вважається рівноправним партнером у боротьбі зі спільним ворогом. Державний департамент США, який у часи президента Рейгана звинувачував Кубу в отриманні бюджетних доходів від торгівлі наркотиками, схвалив кроки Гавани. У доповіді Міжнародної організації по боротьбі з наркотиками за 2011 рік підкреслено заслуги кубинської антинаркотичної політики, яка протягом останніх років запобігла багатьом негативним наслідкам, яких могли зазнати острів і весь Караїбський регіон.
Зміцнення зв'язків
Кубинська влада вважає здійснювану політику успішною, а досягнення поставлених цілей підтверджує слушність обраного шляху. Драконівське законодавство і всюдисущий контроль суспільства дозволили дистанціюватися від міжнародного ринку наркотиків.
До боротьби залучено також численні громадські організації. В акціях беруть участь молодіжні бригади, Комітети захисту революції (CDR) і навіть об'єднання рибалок та працівників туристичного сектора. З 2003 року тривають спільні патрулювання повітряного і морського простору навколо Куби силами армії та прикордонників. Згідно з повідомленнями вже більше чотирьох років не виявлено жодного кур'єрського літака, а кількість затриманих контрабандистських човнів зменшилася з 52 у 2001-му до 24 у минулому році. Кубинці співпрацюють з іншими державами і підписали договори з країнами Латинської Америки і ЄС.
На саміті керівників країн Спільноти Латинської Америки і Караїбів (CELAC) і Євросоюзу, який відбувся у січні цього року в чилійському місті Сантьяго, президент Рауль Кастро закликав присутніх до боротьби з наркотиками «вогнем і мечем», підтвердивши, що його країна залишиться прихильником рішучих дій. Він звернувся до латиноамериканських лідерів об'єднати зусилля і приступити до спільних акцій. Цією декларацією він отримав визнання США та ЄС, але необов'язково інших країн. Латиноамериканські політики, зокрема з Гватемали, Болівії та Уругваю, пропонують легалізацію так званих легких наркотиків і відхід від жорстких правових норм.
Обґрунтовані застереження викликає достовірність інформації, яку кожного року публікує влада у Гавані. Визначити точну картину ситуації не допомагає характер державного устрою та інформаційна політика тамтешнього уряду. Сумніви з'явилися після 2011 року, коли перехоплено рекордні дев'ять тонн наркотиків, а отже, у три рази більше, ніж у попередньому році. Можна припустити, що попри здійснені заходи Куба залишається в центрі зацікавлення контрабандистів. А з іншого боку, аналіз федеральних агентств США показує, що кур'єри оминають острів, обираючи альтернативні траси через сусідні країни.
Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- ІРАН: ВИБІР ІСЛАМСЬКОЇ ДЕМОКРАТІЇ
- КІПРСЬКИЙ ГАЗ
назад »»»