ОБ’ЄДНАВЧИЙ «БЛІЦКРИГ»
ЧОМУ НАЙМАСШТАБНІШЕ ОПОЗИЦІЙНЕ ДІЙСТВО МОЖЕ ПЕРЕРОСТИ НА ЧЕРГОВЕ ФІАСКО І ЯК ЦЬОМУ ЗАПОБІГТИ
Упродовж останнього тижня в українському політикумі спостерігалася досить нетипова ситуація. Опозиції вдалося на доволі тривалий час потіснити в інформаційному просторі владу. Надто вже багато подій було пов’язано саме з діяльністю опозиційних політиків.
Утім, на превеликий жаль, приводи для такого опозиційного «бенефісу» далеко не завжди були приємними для борців з режимом. Навіть попри те що прискіплива увага до них розпочалася з нібито дуже непересічної події — об’єднавчого з’їзду партії «Батьківщина». Усі подальші події вже вкотре продемонстрували: цілковитої згоди серед опозиційних політиків усе ще немає.
Навіть напередодні об’єднання «Фронту змін» та ПРП з «Батьківщиною» ситуація не виглядала безхмарною. Усе ж таки побоюються представники так званої старої гвардії партії Юлії Тимошенко, що з остаточним приходом у партію Арсенія Яценюка їхній колишній вплив буде зведено нанівець. І це ще півбіди. Головне — не допустити ситуації, коли нинішнє об’єднання сприйматиметься в суспільстві як... чергова поразка опозиції.
Причому перші натяки саме на такий розвиток подій помітні вже тепер. Йдеться про публічні перепалки між Арсенієм Яценюком та Анатолієм Гриценком, котрі розпочалися відразу після об’єднавчого з’їзду. Дискусії з приводу того, хто з них має скласти депутатський мандат і за яких умов подібний крок був би доцільним, зроблено в найгірших традиціях «Нашої України» 2008—2009 років.
Власне, дехто зі спостерігачів навіть почав порівнювати «Батьківщину» з «НУ». Хоча тут є одна дуже суттєва відмінність. Чвари всередині «Нашої України» (як партії, так і блоку, до речі) припали на часи президентства Віктора Ющенка — почесного голови цієї партії. Нинішні ж перипетії всередині «Батьківщини» відбуваються тоді, коли лідер цієї партії — Юлія Тимошенко — перебуває за ґратами, а сама «Батьківщина» відсторонена від влади і змушена вести активну опозиційну діяльність.
В таких умовах розлади, як видається, взагалі неприпустимі. Особливо за умови, що з’ясувати: хто, скажемо так, більше неправий — Гриценко чи Яценюк — практично неможливо. Та й у парламентських кулуарах цього тижня неозброєним оком було помітно: як зловтішалися регіонали, обговорюючи ситуацію у своїх опонентів. А це якраз і є яскравим свідченням того, що розрекламоване опозиційне об’єднання може зрештою перерости на поразку.
Тим паче що ситуація у найбільшій опозиційній фракції нині далека від ідеальної. У тому сенсі, що кількість «тушок» змушує насторожитися навіть найбільших політичних оптимістів. Розмови про очищення, якими опозиційні лідери заспокоювали своїх прихильників у парламенті минулого скликання, тут не проходять. Очищуватися потрібно було значно раніше — десь так перед виборами 2012-го.
Показово також, що перебіжчиками стають саме протеже Арсенія Яценюка, що навряд чи випадковість. Імовірно, Арсеній Петрович слушно каже, наголошуючи на тому, що влада саме проти нього так веде сплановану кампанію. Відтак об’єднавчий з’їзд мав би підсилити політичні позиції Яценюка, котрі він нині почав втрачати.
Певною мірою таке підсилення, незважаючи на все, відбулося. Посада голови політради «Батьківщини» робить Арсенія Яценюка нині фігурою номер один у партії. Однак повного контролю над «Батьківщиною» Яценюк усе ж таки не отримав. Передусім тому, що навіть згідно з новим статутом право звільняти керівників місцевих партійних осередків залишилося за головою партії. А Юлія Тимошенко не з тих політиків, котра ризикне експериментувати з перевіреними кадрами на догоду амбітному керівникові політради «Батьківщини».
Взагалі, спостерігаючи за тим, як донька екс-прем’єр-міністра Євгенія не без хвилювання зачитувала заяву своєї матері стосовно об’єднавчого процесу, відчуваєш, що зараз для Юлії Володимирівни це — лише зайвий шанс... нагадати про себе в суспільстві. Що б там не казали нинішні опозиціонери, а прізвище Тимошенко потихеньку вивітрюється з голів простих українців. Чинна влада вирахувала все дуже точно: чим довше Юлія Тимошенко сидітиме у в’язниці і не з’являтиметься на широкому загалі особисто, тим більше про неї забуватимуть.
Феномен Тимошенко, зокрема, полягає в тому, що її рейтинг (як і антирейтинг) навряд чи можна передати у спадок. Юлія Тимошенко сама про це знає, як ніхто інший. Саме тому вона й спокійнісінько передала бразди правління своєї партії Арсенію Яценюку. Треба так розуміти, тимчасово...
Як би влада не опікала засуджену № 1, вона не може не знати, що нинішній лідер фракції «Батьківщина», м’яко кажучи, не на підйомі. Сьогодні Юлії Володимирівні як потенційному кандидату в президенти (звісно, якщо балотуватися їй таки вдасться) слід більше перейматися зростанням рейтингу Віталія Кличка.
Що ж до Арсенія Яценюка, то про нього на об’єднавчому з’їзді найвлучніше висловився ще один політичний в’язень, недавно відпущений на волю. Юрій Луценко напівжартома, напівсерйозно сказав, що 15 червня в «Батьківщині» була реалізована «путінська модель зміни влади».
Схоже, що Луценко нині найбільше розуміє логіку дій та вчинків Юлії Тимошенко. Можливо, так сталося саме з причини схожої з нею долі. Можливо, через неабияку ерудицію колишнього польового командира Майдану... Але він, по суті, сказав те, чого не наважуються сказати найпросунутіші політологи,— Тимошенко розглядає Яценюка лише як тимчасову заміну собі. Якщо Леді Ю справді стане кандидатом у президенти, її рейтинг після повернення до великої політики неодмінно зросте.
До речі, склалося враження, що саме Юрій Луценко почувався на об’єднавчому з’їзді найрозкутіше. Вочевидь, тому, що над ним не тяжіла якась партійна відповідальність. Луценко прибув на форум як гість, тому говорив вільно і невимушено. Чого варті дві його знакові заяви! Перша — щодо того, що раз «Батьківщина» офіційно висуває Тимошенко кандидатом у президенти, то саме вона мусить бути відповідальною за її звільнення. Звісно, чути такі одкровення Арсенію Яценюку було явно не до смаку.
Друга заява Луценка — не менш резонансна. Стосувалася вона того, що «Батьківщині» варто позбутися «генератора тушок», тобто одного з найбільш наближених до Арсенія Яценюка депутата Миколи Мартиненка. Що Юрій Віталійович мав на увазі під терміном «позбутися», можна лише домислювати. Адже в те, що Мартиненка якимось чином можна стимулювати до складання депутатського мандата, не віриться.
Натомість фракція «Батьківщина» буквально через два дні після такої пропозиції Луценка оголосила обструкцію іншому своєму депутатові — уже згадуваному Анатолію Гриценку. До його заяв про об’єднання справді можна ставитися по-різному. Однак фактично присвячувати ціле засідання фракції питанню поведінки Гриценка, мабуть, занадто. До того ж він не є «генератором тушок» і багато з його зауважень на адресу нинішнього керівництва «Батьківщини» є цілком слушними.
Проте не все так однозначно. Оскільки те, що може собі дозволити Юрій Луценко як політик, що пережив понад дворічне ув’язнення, навряд чи доречно виносити на широкий загал народному депутату, котрий отримав мандат за списком «Батьківщини»... При всій повазі до Анатолія Гриценка його політична вага ще не може зрівнятися з Луценковою.
Хоч би там як, а нинішня ситуація в найбільшій опозиційній парламентській партії надзвичайно заплутана. І щоб вийти й цього поки що не глухого, але все ж таки кута, потрібно, як мінімум, позбутися практики бравурних заяв. Арсеній Яценюк грішить цим найбільше з усіх опозиційних лідерів, обіцяючи те, що відверто не в змозі виконати. Втім... Ці риси були притаманні лідерові «Фронту змін». Можливо, голова політради «Батьківщини» зуміє розпочати зміни із самого себе?..
Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:
- У ФОКУСІ ЗАРУБІЖНИХ ЗМІ
назад »»»