ВІКТАТОР
Чи є Угорщина демократичною державою? Здається, для Віктора Орбана це не має особливого значення.
Прем'єр Віктор Орбан не пішов на поступки ЄС і США і не відмовився від змін, які здійснив в угорській конституції. Це було б не в його стилі: Орбан віддавна більше зосереджений на утвердженні своєї влади, ніж на дотриманні правил демократичної гри.
Коли навесні депутати його партії Фідеш проголосували за четверту поправку до власної, ухваленої лише 14 місяців тому, конституції, соціалісти вийшли із залу засідань парламенту і вивісили на вікнах чорні прапори на знак жалоби за угорською демократією. Проте в Угорщині, де депутати опозиції вже приковували себе до огорожі парламенту та оголошували голодування, протестуючи проти дій правиці, чорні прапори вже не справляють жодного враження.
Більшість тих угорців, які під час останніх виборів не голосували за партію Орбана, звикли, що Фідеш, маючи конституційну більшість у парламенті, робить що хоче. Розпач і безсилля викликані тим, що ні опозиція, ні Європейський Союз не в змозі зупинити те, що угорський прем'єр називає «революцією при виборчих урнах».
Оминаючи застереження Конституційного Суду, Орбан ще більше зміцнив владу своєї партії. Поправки містять приписи, які дуже обмежують повноваження Суду у майбутньому (який тепер буде займатися суто процедурними справами) і взагалі ослаблюють судову владу. Угорщина стала єдиною країною західної демократії, де неконституційні закони стали конституційними, бо їх вписали до конституції. І єдиною країною з Конституційним Судом, де уряд, а не Суд стоїть на сторожі конституції.
«Орбан — це самозакоханий політик», — вважає Петер Креко, директор Політичного інституту в Будапешті. У цьому переконались учасники весняного хепенінгу. Кілька десятків молодих людей перескочили через паркан перед будапештським офісом партії Орбана. Частина проникла всередину, де з транспарантами «Конституція — це не забавка» та «Вимагаємо вільних виборів» влаштувала сидячу міні-демонстрацію. На захист партії поспішили вболівальники футбольної команди «Ференцварош». Їх очолював Ференц Сабо, який провів сім років у в'язниці за вбивство. На щастя, до бійки не дійшло, бо демонстрантів вивела поліція. Але демонстрація «стадіонної» сили змусила задуматися багатьох, особливо на лівому політичному фланзі.
Не дивно, що противники називають Орбана «віктатором». Це — гра слів. «Більше подібний на Лукашенка, ніж на Путіна, бо навіть останній не має такої параної на пункті влади,— зазначає Габор Міклош. — Орбан будує атмосферу загрози. Якщо його хтось критикує, наприклад Рада Європи чи Європейська комісія, то це втручання у внутрішні справи Угорщини і напад на нашу суверенність. Коли проти його політики на вулицю виходять студенти, Орбан говорить, що за ними стоять американці».
Петер Креко додає: «Філософія Орбана така: уряд і парламент обрані волею народу і діють з його волі, тому труднощі і бар'єри, які зустрічають, приміром, у формі Конституційного Суду, існують усупереч волі народу. Делікатно кажучи, це досить популістське розуміння демократії».
Згідно з такою філософією прем'єр — як помазанець народу — може робити все, що визнає потрібним. І він так чинить із квітня 2010 року, коли угорці дали коаліції Фідешу з християнськими демократами 263 місця у 386-особовому парламенті.
Консервативної революції Орбана не було б без компрометації ідеї лібералізму лівицею під правлінням соціаліста Ференца Дьюрчаня. Більшість угорців зберегла в пам'яті від них тільки корупцію, непотизм і шахрайство. Ця травма виявилася настільки значною, що, незважаючи на контроверсійні політичні і економічні рішення Орбана (у тому числі найвищий у ЄС ПДВ), які не принесли економічного зростання, аж 30% угорців залишаються готовими проголосувати за нього на виборах 2014 року. Для електорату Фідешу нинішній прем'єр залишається єдиною надією на виведення Угорщини із занепаду, для інших — меншим злом.
«Великий потенціал Орбана — це його тверда позиція щодо Брюсселя, яка подобається частині електорату»,— пояснює Чаба Гі Кішш, історик культури і коментатор. За офіційною пропагандою, власне ЄС і міжнародні концерни, а не криза і погані уряди загнали країну в тупик. Як переконував в одному зі своїх недавніх інтерв'ю колишній міністр економіки, зараз керівник національного банку Дьєрдь Матолкші, «великі євросоюзні бізнесові групи — міжнародні банки і корпорації — чинять тиск на уряд усіма способами: застосовують атаки в медіа, розслідування в справі порушення законодавства Євросоюзу, заниження рейтингів, ринкові спекуляції».
Така революційна риторика може створити чергові економічні проблеми, бо, експортуючи 80% товарів в ЄС, Угорщина повністю залежна від його ринків і грошей. Як сказав один із брюссельських дипломатів: відвертаючись від Європи, Угорщина зав'язує собі на шиї петлю. Але Орбан може почуватися безпечно, бо... навіть не має з ким конкурувати. Єдиним потенційним суперником залишається Гордон Байнаї (прем'єр у 2009–2010 роках). Цей економіст і технократ сформував ліберальне угруповання «Еджіт-2014» («Разом-2014») і планує брати участь у виборах у союзі з кількома меншими угрупованнями. Проте всерйоз загрожувати Фідешу він може лише в коаліції з компрометованими соціалістами, що складно собі уявити.
Виникає закономірне запитання: чого ще хоче прем'єр, якщо і так уже все має? На нього відповідає Петер Креко: «Виграти наступні вибори і наступні вибори... Тому ще більше цементує свою владу, вписуючи різні зміни до конституції». Однак Кішш вважає інакше. На його думку, «прем'єр прагне добитися культурної зміни Угорщини, її відродження. У нас була ментальність переможених, нами легко маніпулювали, не було суверенного мислення. Орбан хоче все це змінити».
Наскільки довго Європа дозволить Орбану видозмінювати угорську демократію? Донині його захищав факт членства у найбільшій у Європі політичній сім'ї — Європейській народній партії. На зустрічах європейських християнських демократів Орбан перебуває в товаристві з канцлером Ангелою Меркель. Це вона захистила його від санкцій ЄС, які зависли над Угорщиною у 2011 році, коли загострилося законодавство з медіа, але тепер пані канцлер, кажуть, дуже незадоволена.
Теперішня ситуація в Угорщині негативно впливає на східну політику Євросоюзу. У Брюсселі все частіше говорять, що такий стан справ в Угорщині підтверджує небажаність розширення ЄС на Схід.
Євросоюз крізь пальці дивився на Будапешт, бо переймався проблемами євро, але Орбан перейшов чергову межу. Керівник німецької дипломатії Гвідо Вестервелле запропонував створення механізму покарання країн, які не дотримуються цінностей ЄС: Єврокомісія зайнялася детальним розглядом четвертої поправки Орбана до конституції. Найближчим часом можна сподіватися, що Брюссель якось ударить по Орбану і, принаймні, на деякий період вгамує його апетити.
Петро ПЕТРІВ
також у паперовій версії читайте:
- ГУМОР І ЖАРТ — ЗБРОЯ РЕВОЛЮЦІОНЕРІВ
назад »»»