ДОЖИВЕМО ДО ПОНЕДІЛКА…
В УКРАЇНІ ЗАВЕРШУЄТЬСЯ ВЕСНЯНО-ЛІТНІЙ ПОЛІТИЧНИЙ СЕЗОН
Чергова парламентська криза, що розпочалася наприкінці минулого тижня черговим блокуванням трибуни Верховної Ради, триває навіть попри те, що нинішній не був пленарним.
Більшість політичних «важковаговиків» зробили свої заяви з приводу варіантів виходу з глухого кута. До того ж від понеділка у владно-опозиційних ешелонах активно обговорювалася ще й тема зустрічі лідерів фракцій із Президентом.
Формальним приводом для блокування трибуни стала якраз вимога опозиціонерів до Віктора Януковича прийти у парламентські стіни зі своїм щорічним посланням. З тим самим, текст якого було передано народним обранцям. Знайомтеся, мовляв, самі, а щоб при цьому ще й гаранта «лицезріти» — так це вже занадто...
Зрештою, якби роздане послання так відверто не відгонило черговим етапом української «багатовекторності», то, можливо, опозиція якось з такою неповагою й змирилася б. Але аж ніяк не в ситуації, що склалася на цей момент.
Місце зустрічі... визначити не можна
Утім, усі подальші події знову довели, що нинішній «діалог» більше нагадує гру в піддавки. Бо ні Президент, ні опозиція не поспішають призначати час зустрічі, яка спочатку мала на меті розблокування парламенту, а згодом до її цілей опозиція додала цілий список питань, зокрема звільнення Юлії Тимошенко.
«Час можливої зустрічі Президента з керівниками парламентських фракцій повинні запропонувати главі держави представники опозиційних фракцій»,— заявив цими днями представник Президента у Верховній Раді Юрій Мірошниченко. Узагалі заява — досить несподівана, враховуючи всю попередню практику спілкування глави держави з депутатами. Навіть — не опозиційними, а просто з депутатським корпусом як народними обранцями. Щось не пригадується, щоб Віктор Янукович жалував їх своєю надмірною увагою. Аж тут раптом він, нібито, готовий до того, щоб опозиціонери (!) йому (!!!) визначали дату зустрічі.
Водночас лідер фракції «Батьківщина» Арсеній Яценюк заявив, що опозиція вже пропонувала Вікторові Януковичу зустрітися цього тижня або зранку в понеділок. Причому понеділок був би найкращим варіантом, оскільки того-таки дня відбуватиметься засідання Погоджувальної ради парламенту. Тож якщо тет-а-тет з главою держави матиме якісь результати, то їх можна було б обговорити і в депутатських кулуарах.
На цьому заочний діалог Президента з опозицією не завершився, бо настала черга для визначення тем, котрі варто було б обговорити на такій зустрічі. І це — цілком логічно, враховуючи те, як нечасто відбуваються подібні діалоги. Однак тут до справи взявся лідер фракції «Батьківщина» Арсеній Яценюк.
Спершу він повідомив про три теми, котрі мають бути обговорені з главою держави. «Це — виконання критеріїв, необхідних для підписання Угоди з Європейським Союзом,— заявив Арсеній Петрович.— А саме: звільнення Юлії Тимошенко; ухвалення рішень про одночасне призначення виборів у п’яти проблемних округах і Києві разом з іншими достроковими виборами на 27 жовтня; діяльність ЦВК та негайне внесення урядом України до парламенту нового закону про прокуратуру».
Трішечки згодом до цього переліку було додано розгляд загрозливих макроекономічних показників у державі і критичний стан державних фінансів. А ще — опозиціонери воліють отримати гарантії від Януковича, що після зустрічі припиниться тиск на їхніх депутатів через правоохоронну систему та нинішнє «скуповування» депутатів.
Власне, самого цього достатньо, щоб говорити, як мінімум, упродовж цілого дня. Але ще за кілька днів список тем для обговорення на зустрічі опозиції та Президента доповнився питанням про приватизацію української газотранспортної системи. «Перелік питань ми передали Голові Верховної Ради Володимиру Рибаку»,— резюмував Арсеній Яценюк.
А ще — позавчора дискусія торкнулася питання, як доречніше проводити зустріч: за присутності преси чи без неї. Попередньо, нібито, Янукович проти присутності представників ЗМІ не заперечує.
Як знати, чи не збільшиться перелік ще більше, принаймні, до найближчого понеділка... Очевидно одне: поки що скидається на те, що сторони відверто не хочуть проводити, начебто, запланованої зустрічі. Заочні дискусії стали значно звичнішим явищем.
Усе впирається
у вибори?
Тим часом, чимало політологів схильні вважати, що нині для опозиції першочерговим завданням мають бути саме довибори. «Прихований мотив блокування опозицією роботи Верховної Ради пов’язаний з недопущенням ухвалення закону про довибори в парламент з датою 18 серпня,— вважає зокрема політолог Вадим Карасьов.— Якщо такий закон усе ж таки буде ухвалено, опозиція домагатиметься, щоб це було зроблено не в залі для пленарних засідань. Фактично, у влади є вихід: або не ухвалювати закон, іти на компроміс і змінювати дату на компромісну як для опозиції, так і для влади; або ухвалювати закон в якомусь комітеті чи кінозалі. Але це дасть змогу опозиції критикувати цей закон і говорити про його нелегітимність. І таким чином навіть якщо й брати участь у довиборах, то вже в заздалегідь із поставленим під сумнів результатом».
Водночас політолог прогнозує, що в нинішньому блокуванні Верховної Ради для опозиції також є пастка. Вона, буцімто, полягає в тому, що влада може звинувачувати опозицію у невиконанні рішень європейських інституцій, котра є однією з умов підписання Угоди про асоціацію.
«Теоретично опозиція може блокувати ВР до закінчення сесії,— продовжує політолог.— Але що тоді? Не буде ні довиборів до парламенту, ні виборів у Києві, про які, в такому разі, вже точно можна буде забути. Вважаю, що подальше блокування фактично закріплює статус-кво не на користь опозиції. Їй потрібні, хоч і невеличкі, але перемоги, а в неї зараз — серія поразок. І йти на канікули в такій ситуації означає, що програно весняно-літній політичний сезон».
Небезпечний проект
Узагалі питання виборчого законодавства нині, мабуть, єдина тема, де влада й опозиція зуміли досягти хоч якогось компромісу. Було це досить давно, ще восени позаминулого року, коли побачив світ закон про вибори в його нинішній редакції. Саме за його нормами у жовтні 2012-го і було сформовано чинний строкатий парламент.
Але річ у тім, що недоукомплектування цього самого парламенту п’ятьма народними депутатами тим законом не було передбачено. І для того, щоб нині провести довибори, потрібні чергові законодавчі зміни.
Відповідний проект за авторства Кабінету Міністрів (а точніше — Міністерства юстиції) уже є. І поглянути на нього прискіпливіше — аж нітрохи не зайве. Хоча б тому, що він, фактично, готує ґрунт для перемоги лише провладних кандидатів.
Зареєстровано законопроект № 2971 «Про повторні вибори народних депутатів України до ВР України VІІ скликання у деяких одномандатних виборчих округах» було ще місяць тому — 13 травня. І формально у влади з’явилася можливість відзвітувати про виконання ще одного зобов’язання перед Брюсселем — про проведення довиборів, чого там давно вимагають.
Водночас опозиція тривалий час нехтувала питанням повторних перегонів у спірних округах, принаймні не виносила його на порядок денний, тож тепер влада може провести їх за власним сценарієм, таким чином спробувавши убити відразу двох зайців.
Перевибори, як уже було сказано, провладні сили воліють провести 18 серпня. Саме тоді, коли реальна явка на дільниці, ймовірніше, буде найнижчою. А це, у свою чергу, відкриває широкі можливості для використання голосів в інтересах провладного кандидата. Аналіз урядового законопроекту свідчить, що він дозволяє владі на будь-якому етапі заблокувати виборчий процес і спотворити результат волевиявлення.
Перше, що впадає в очі, — це обмеження ролі Верховної Ради у призначенні й фінансуванні організації та проведення виборів. Причина, скоріше, в тому, що команда Януковича перестала довіряти законодавчому органові (зважаючи на слабкість підконтрольної ПР парламентської більшості). Тож центри ухвалення рішень щодо повторної кампанії 2013 року переміщено у стовідсотково підконтрольні владі Центральну виборчу комісію і Кабмін.
Згідно зі ст. 2 законопроекту, рішення про проведення повторних виборів депутатів ухвалює ЦВК, а Кабміну доручається займатися питаннями їхнього фінансування. Перемістивши ухвалу рішень щодо виборів у ЦВК і КМ, влада переведе їх у ручний режим. Скажімо, Центрвиборчком може призначити перегони в одному з проблемних округів (котрий, як засвідчила минула кампанія, за допомогою адмінресурсу можна легко зачистити від опозиційних конкурентів), а в іншому, де опозиція перемагає, не призначити. Для цього достатньо не зібратися на своє засідання. Така практика вже не раз мала місце й у попередні роки. Аналогічна ситуація і з фінансуванням виборів...
Та найбільші несподіванки від законопроекту № 2971 очікують опозицію в частині організації виборчого процесу. Підготовка та проведення повторних перегонів здійснюються відповідно до ст. 104 і 107 Закону «Про вибори народних депутатів України» з урахуванням особливостей, визначених законом про повторні вибори. Але урядовий законопроект жодним чином не деталізує: хто формуватиме окружні та дільничні виборчі комісії?
Проблема в тому, що Закон «Про вибори народних депутатів України» встановлює два порядки їх формування: 1) на чергових парламентських перегонах 28 жовтня 2012 року; 2) на інших виборах народних депутатів. Принципова відмінність цих двох порядків у тому, що восени 2012-го до виборчих комісій обов’язко включалися кандидатури від партій, які мали фракції у ВР шостого скликання, а на решті парламентських виборів — від політсил, які мають фракції у Верховній Раді поточного скликання.
Відмінність зрозуміти неважко. У шостому скликанні були три провладні партійні фракції: ПР, КПУ та Народної партії екс-спікера Володимира Литвина. Опозиційними ж були лише «Батьківщина» і «НУ-НС». Утім, через суперечливі моменти в законодавстві, ПР змогла саме за квотою «НУ-НСівців» провести багатьох провладних членів виборчих комісій.
Натомість у нинішній Верховній Раді розклади вже не на користь таких маніпуляцій: дві фракції провладні, три — опозиційні. Очевидно, якщо закон про вибори в проблемних мажоритарних округах буде ухвалено в редакції законопроекту № 2971, то деталізувати — фракції якого скликання формуватимуть окружні та дільничні виборчі комісії на довиборах — буде ЦВК. А там опозиція на сьогодні представлена лише двома членами. Відтак можна не сумніватися, яким буде остаточне рішення.
До цього також можна додати, що досі незрозумілою залишається ситуація стосовно двох народних депутатів, позбавлених мандатів рішеннями Вищого адміністративного суду. Йдеться про Олександра Домбровського та Павла Балогу. Позавчора ініціатор їхнього позбавлення мандатів, екс-нардеп Юрій Кармазін знову реанімував цю тему.
За словами Кармазіна, Окружний адмінсуд Києва зобов’язав Голову Верховної Ради Володимира Рибака вилучити посвідчення у народних депутатів Олександра Домбровського і Павла Балоги.
У позовній заяві Кармазіна зазначалося, що «саме Голова ВР зобов’язаний вжити всіх вичерпних заходів для забезпечення роботи парламенту відповідно до вимог законодавства та унеможливити у Верховній Раді здійснення Домбровським та Балогою повноважень народних депутатів України, оскільки вони не мають відповідного статусу».
Резонанс від такої заяви виявився чи не більшим, ніж після попереднього судового вердикту стосовно Балоги та Домбровського, оприлюдненого ще в лютому. Хоча б тому, що подібна невизначена ситуація з цими двома депутатами породжує ще одне запитання: так у скількох же округах — у п’яти чи в семи — слід проводити довибори?
От цікаво, якщо розрекламована зустріч опозиції з Президентом таки відбудеться, там постане й це питання? Але, щоб відповісти на нього, усім нам слід, як мінімум, дожити до понеділка...
Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:
назад »»»