КОМУ ПОСМІХАЮТЬСЯ КРИМСЬКІ ЗОРІ
Тільки-но настає час, коли вже «травка зеленіє, сонечко блищить», як у лексиконі молоді й людей зрілих з'являються популярні слова — Крим, Ялта, Гурзуф, Лівадія, Місхор, Кореїз тощо. Вони активно стимулюють українців рвонути на свої курорти під час затяжних святкових вихідних. Надихають доволі доступні ціни, вільні місця в готелях, пансіонатах, санаторіях. До того ж немає натовпів прибульців, музичного гуркоту. Та й візи відкривати не треба. Саме така, до слова, публіка дає кримчанам своєрідний старт напередодні літа, тобто високого сезону.
Як живеться-можеться ветеранам туристично-курортної галузі Південного берега Криму «Укрпрофоздоровниці», знайомилися й ми — журналісти з Асоціації «Туристичний прес-клуб України».
«Подорож до Реймса» надихає на подорож до Великої Ялти
Не дивина, що не все так просто не тільки у домі Облонських, як писав Л. Толстой, а й на нашій залізниці.
Через дефіцит квитків добиратися до Сімферополя на удачу — традиція. Мені пощастило в доволі пристойному плацкарті почути й побачити таке, що викликало повагу й захоплення до сусідок по купе.
Дівчата, прилаштовуючись на своїх місцях, повитягали з рюкзаків... нотні збірники, підручники з історії музики й занурилися в «Подорож до Реймса». У них, студенток столичного вишу, незабаром екзамени. Тож юні скрипалька, альтистка, піаністка й музикознавець вирішили поєднати штудіювання прекрасної опери Джоакіно Россіні з прекрасною природою й погодою улюбленого узбережжя.
— Для нас стало звичкою хоч і скромно, але з приємністю й натхненням готуватися до сесії в Криму,— поділилися ентузіасти.— Виїжджати на води почали з другого курсу. Нині ми — четвертокурсники. Мабуть, чудове повітря, море так заряджає, що хороші оцінки одержуємо без страждань. Отакими прийомами заразили кількох однокурсників. Щоправда, чим і як вони їдуть зараз, не знаємо.
Коли б Россіні побував на нашому Південнобережжі, побачив романтичні гірські й морські пейзажі, що за розмаїтістю можуть конкурувати з його італійськими, то написав би оду цій красі, а ми б її з радістю виконували. Спочатку в санаторіях, приміром у «Лівадії», де стоїть ще царський рояль, а потім в оперних театрах, — пожартувала юна піаністка.
Як з'ясувалося, на подорожі та враження студентки намагаються заробляти переважно під час канікул: іноді влаштовуються в ансамблі, оркестри. Буває, що працюють акомпаніаторами співаків на курортах. Ще дівчата добре знають, де, коли та який музичний фестиваль буде. Їздять під Євпаторію в Казантин на «Республіку Z», в Ялту на фестиваль феєрверків Сrimea Music Fest, «Джаз Коктебель». Мріють зануритися в акцію, що триває три місяці в Прикарпатті, «Східницьке літо». Там і водички мінеральної поп'ють.
Дуже хочуть у липні побувати в Литві на фестивалі «Оперета в Каунаському замку». Кажуть, він буде вперше в Східній Європі. Виступатимуть прекрасні солісти, звучатиме класична музика. Можливо, «наші» укладуть творчі контракти, завоюють авторитет, аби згодом узяти участь у концерті «Повернуся в Україну», що відбувається в Києві у День міста!
«Аби тіло і душа були молоді...»
Знаєте, де ми, газетярі, забули про вагони-перони, базари-вокзали? На мисі Плака біля самісінького моря в пам'ятці садово-паркової архітектури.
— Що, подобається наш райський куточок? — запитав солідний чоловік, почувши охи та ахи моїх колег-журналісток і представившись Степаном Павловичем. — Цей парк створили ще 1812-го як оздобу маєтку, що належав губернатору Тавриди Бороздіну. Незважаючи на давнину, зміни власників, тут росте близько 16 тисяч дерев і чагарників. Пишаємося всіма, але основна гордість — тис ягідний, котрому вже майже 1000 років, і 800-річний самшит. За такими раритетами стежимо прискіпливо й відповідально.
То не єдина дивина селища Утьос поблизу Партеніта. Окрім парку, його багатство — палац, зведений понад сто років тому знаменитим архітектором М. Красновим у стилі готичного замку. Про те, що в цій романтичній оазі залишили сліди Пушкін, Міцкевич, Грибоєдов, Жуковський, туристам і курортникам розповідають екскурсоводи. Торік тих, хто набрався здоров'я в санаторії, нарахували чотири тисячі чоловік.
Надихавшись живильними фітонцидами вічнозелених дерев і кущів у поєднанні з іонами солей морської води, усвідомлюючи, чому всі, кого тут побачили (переважно блідолиця публіка), йшли на заплив у доволі прохолодне море, пішки і бігцем накручувала кілометри парком. Виявляється, це ті, кому пощастило одержати соціальні путівки: чорнобильці, пенсіонери, інваліди. Подейкують, що шансів оздоровитися найбільше у передсезоння або восени.
Із цим важко не погодитися. А от із тим, що на курортну землю на узбережжі зазіхали й зазіхають досі люди «без страха и упрека», погодитися не можна. Вже повідгризали гектари в оздоровницях-ветеранах.
У списку постраждалих — заснований 1922 (!) року санаторій «Ясна поляна» в Гаспрі. Охрестили заклад у 1947-му на честь Льва Толстого, котрий ще на початку століття там набирався сил у маєтку своєї приятельки, графині Паніної. З ким спілкувався, як жив і чим займався письменник, за бажання можна ознайомитися у відреставрованій кімнаті-музеї. А ось хто незаконно забирає частину території парку, що належить оздоровниці, не знає навіть очільниця закладу Олена Попова. Прикро: про 6 га землі незабаром можна буде забути. «Ясна поляна» стане значно скромнішою.
Є надія, що кияни-документалісти з «МGA продакшн» із режисером Олегом Макаревичем, котрі знімають у Криму фільм про чорних археологів, зацікавляться й прихватизацією узбережжя. Про ситуацію з «Ясною поляною» вони добре знають, бо саме там ми з ними і спілкувалися.
Земельні неприємності поширюються також на видатну пам'ятку садово-паркового мистецтва кінця ХVІІІ ст. зі знаменитою пальмовою алеєю, закладеною князем Наришкіним. Неподалік цієї краси — Ластівчине гніздо, канатна дорога на вершину Ай-Петрі. Усе це, як розповідають фахівці, в найтеплішому місці Південнобережжя — Місхорі, дуже популярному у туристів.
Незаконний наступ на зручності, безпеку вже відчувають у лікувально-оздоровчому закладі, куди цілорічно люди з усіх усюд їдуть заряджатися здоров'ям та відпочивати.
Поки з такими реаліями нинішнього життя не стикаєшся, радієш, побачивши довкілля, можливостям забути проблеми та незгоди. Надихають на душевне й тілесне піднесення професіонали із солідним досвідом. Коли виникає потреба, консультують навіть провідні професори Кримського університету. Вони — одні з тих, хто підтримав і допоміг втілити в життя реабілітаційний комплекс, що діє на основі ефірних олій і продуктів їхньої переробки.
Шкода, не пощастило побачити російських зірок, котрі без шуму і галасу приїжджають сюди, аби після курсу ароматерапії із сеансами психологічного розвантаження, фізіотерапевтичних процедур з біоконцентратами шавлії, ладанника, а також аплікацій з рослинних восків троянди, лаванди омолоджуються.
— На жаль, нині ми — не виняток, кому нелегко господарювати,— розповів про ситуацію директор «Місхора» Володимир Мєшков.— Моє життя пов'язане з цим закладом: батько зводив його, тож увесь комплекс знаю до дрібниць. Зі співробітниками опікуємося всім. Намагаємося ремонтувати, добудовувати і перебудовувати. Встановили на даху найкращі в країні німецькі геліоколектори.
Не дивуйтеся, але ми змушені дбати навіть про котів і собак. Місцеві мешканці бачать, що в нас добре, то й підкидають тваринок. Дехто з відпочивальників починає підгодовувати, дехто — обурюється. Тож нам довелося запросити аж з Івано-Франківська ветеринарів для стерилізації чотирилапих. Лікарі це зробили безкоштовно, але поставки вусатих і хвостатих не припиняються. Хоч відкривай посаду ветеринара (сміється).
Однак проблеми не в цьому. Вже не один рік ми боремося за землю. Виграли навіть в Апеляційному суді, але процес урізання триває. Хай би там як, ми не здамося...
Високий авторитет не гарантує стабільності
— Ану скажіть, скільки курортних зон на Південному березі Криму за екологію й чисту морську воду відзначено Міжнародним блакитним прапором? — ніби на екзамені запитав нас Олександр Плахотний, головний лікар «Лівадії».— Ми — одні з перших і стабільних у цьому. По-серйозному стежимо за порядком і чистотою 170 метрів свого пляжу. Видаємо 200 безплатних перепусток, а сторонні за вхід платять 16 гривень.
Ясна річ, не через це нас величають перлиною узбережжя. Не тому, що ми — одна з найстаріших спеціалізованих кардіологічних оздоровниць Криму. Нас знають у всьому світі. Ми — сторінка історії, пов'язана з царською сім'єю, Кримською конференцією 1945-го, відомими політиками, митцями і, звісно ж, з Лівадійським палацом — резиденцією Романових. Він не єдиний в архітектурному ансамблі санаторію. В колишньому палаці барона Фрідерікса — корпус №2. Зараз узялися за реконструкцію й оздоблення його апартаментів для відпочинку шейха Катару. Є надія, що він приїде сюди у вересні. Загосподарьована й колишня царська пекарня — там шість номерів. Корпус №8 був пральнею. Я працюю в кабінеті царського казначея.
Музей, яким ми пишаємося й захоплюємося, треба відвідувати. Про нього стільки вже написано, знято фільмів, що розповіді бліднуть. Уся старовина й події, з нею пов'язані,— в ореолі слави. А от наша робота та й існування — в ореолі проблем.
Головна з них — конфлікт між державою і профспілками. Суди першої інстанції постановили: все, що належить профспілкам, передати до Фонду держмайна. Потім цю власність виставлять на продаж. То буде катастрофою, адже нині лише профспілкові оздоровниці ефективно лікують людей скромного достатку. Ціни на путівки доволі демократичні. Ми не сидимо на шиї бюджету, заробляємо самі. Торік продали путівок на 20 млн гривень, платимо податки. Шкода, якщо зацікавлені, образно кажучи, перекриють нам кисень.
Як з'ясувалося, такий позитив — не перебільшення. Асоціація курортів Криму за результатами незалежного рейтингу споживачів нагородила «Лівадію» дипломом ІІ ступеня в номінації «Краще санаторно-курортне лікування-2012». Сподіваюся, то в прямому й переносному сенсі не остання відзнака...
«Платинові» туристи хочуть і можуть (іноді) мандрувати
— Коли ми з чоловіком працювали і виховували дітей, то вряди-годи тільки у відпустку виривалися з дому. Тепер ми «переростки», тобто пенсіонери, тож намагаємося, зібравши трохи грошей, прочісувати Крим,— поділилася планами пані Наталя з Дніпропетровська.— Цього разу у Великій Ялті нас шестеро: свати, куми і друзі. На одну-дві доби зупиняємося в оздоровницях, де ще чимало вільних місць, а потім як туристи їздимо на екскурсії.
Це таке задоволення — мандрувати там, де мешкали чи відпочивали знаменитості! Вже побували у Воронцовському, Юсуповському палацах, Нікітському ботанічному. Таку красу, як нині, коли все цвіте й буяє, навряд чи побачиш пізніше. Рослинне розмаїття оперізує все Південнобережжя й розслабляє. Ось недавно навіть «кинули якір» під «теплу ковдру». Так перекладається назва «Курпати». Там пригадали молодість, бо дізналися, як незвичний круглий комплекс у восьми кілометрах від центру Ялти зводили на знак дружби радянські профспілки й Центральна рада революційного профспілкового руху Чехословаччини до 40-ї річниці перемоги над фашизмом і звільнення ЧССР. Тривало це з 1980-го по 1985-й. Шкода, що нас тоді як студентів не направили сюди на практику. Втім, вражень і досі вдосталь.
Уявляєте, ми, так звані платинові туристи, на дискотеках і вечорах розваг не сидимо, а танцюємо та скачемо. Не тільки наш гурт, а й юна публіка запалилися на «Козацьких розвагах» по сусідству в «Ай-Петрі». Бачили б ви, з яким натхненням і майстерністю режисер естради Регіна Безродна заманила під створену нею «Арку щастя» всіх присутніх у залі. Вона навчила танцювати «Макарену», айпетринську польку, ще й разом співати. Такий відпочинок людей об'єднує, стимулює їздити, спілкуватися, тримати себе в хорошій духовній і фізичній формі.
Не секрет, що європейські пенсіонери в міжсезоння завжди мандрують світами. Тоді ще неспекотно, нелюдно й недорого. Кажуть, незабаром у Криму вони складатимуть компанію нашим ветеранам праці. Впевнена: Чорноморське узбережжя їх зачарує своїми принадами. Ми, журналісти, про це напишемо. Треба лише дочекатися...
Олена СЕДИК
також у паперовій версії читайте:
назад »»»