СУМНИЙ ЮВІЛЕЙ
Наприкінці травня 1963 року нові незалежні держави Африки створили Організацію африканської єдності. Вона була покликана об’єднати зусилля народів Чорного континенту, аби допомогти їм не лише вийти з постколоніального стану, а й стати на шлях стабільного розвитку. Утім, тоді дива не сталося. Традиційні проблеми бідності, соціальних хвороб, слабкої системи управління, міжплемінних сутичок продовжують супроводжувати народи Африки.
Показово, що до сорокаріччя африканської єдності колишній лівійський лідер Муаммар Каддафі запропонував замість Організації африканської єдності створити Африканський Союз. Але з втратою свого головного спонсора після лівійської революції Африканський Союз також переживає не кращі часи.
Сучасна Африка надто різноманітна та переповнена своїми конфліктами, аби солідаризуватися. Фактично африканський континент перетворився на зону «сафарі» трьох головних світових потуг: Сполучених Штатів Америки, Євросоюзу і Китаю. Причому найбільш активно в Африці поводиться зараз саме Піднебесна.
Пекін успішно реалізує у багатьох африканських країнах, багатих на корисні копалини, інфраструктурні проекти. До того ж китайські кредити і фінансова допомога не обумовлюються вимогами демократизації, що абсолютно влаштовує африканські авторитарні та диктаторські режими. У підсумку Китай експортує з африканських країн нафти більше, ніж із країн Перської затоки. Однак запекла конкуренція за зони впливу в Африці між Китаєм, США і Євросоюзом провокує виникнення нових зон напруги.
Два роки минуло після арабських революцій у Північній Африці, але цей регіон Магрібу залишається зоною конфліктів. Звідти громадянські війни поширюються на інші африканські мусульманські країни: від Малі до колишньої Сомалі. Печальним «зразком» африканських проблем є багата на нафту Нігерія, де регулярні сутички між християнською і мусульманською громадами стали елементом повсякденності. Міжконфесійні сутички вже розділили на дві держави Судан.
Зрештою, не дивно, що на урочистому саміті Африканського Союзу найбільш оптимістичні заяви лунали від гостей форуму. Тож п’ятдесятирічний ювілей африканської інтеграції виявився доволі сумним і минув поза увагою більшості африканців та не міг полегшити їхні будні.
також у паперовій версії читайте:
- КРИЗА ТРИВАЄ
- НОВА ФАЗА ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ
- ЄС: МІЖ ТРАДИЦІЙНИМИ І НОВИМИ РИЗИКАМИ
- ЄВРАЗІЙСЬКИЙ СОЮЗ У ПОШУКАХ ОПТИМІЗМУ
назад »»»