НА КОГО ЧЕКАЄ РИНОК ПРАЦІ?
Нині в Україні майже 589 тис. зареєстрованих безробітних, 470 тис. із них отримують грошову допомогу. Рівень безробіття сягає 7,8%, кілька років тому він становив 8,8%. Ситуація непогана, кажуть фахівці служби зайнятості, якщо порівнювати наші показники з аналогічними в інших країнах, де роботу шукає від 10 до 25% працездатного населення. Так, в Іспанії рівень безробіття досяг рекордних 27,2%. Там не може працевлаштуватися більша половина (57%) молоді, загалом понад 6 млн 200 тис. іспанців втратили роботу.
У Португалії 17,7% безробітних, тобто майже мільйон людей звільнені. Причому ця цифра зростатиме й надалі, адже оголошено про неминуче скорочення ще половини з 600 тис. робочих місць. Цьогоріч безробіття в Греції зросло з 21,9 до 27%, тобто до 1 млн 320 тис. Навіть у Франції кількість офіційно зареєстрованих безробітних сягнула 3 млн 224 тис., до того ж рівень безробітних збільшується в країні вже 23-й місяць поспіль і становить 11,5% працездатного населення. Тож ситуація на європейському ринку праці далека від оптимістичної.
Хоч якою обнадійливою є на цьому тлі українська статистика безробіття, навіть з такими цифрами держава миритися не збирається, адже за ними доля не лише тисяч безробітних, а й членів їхніх родин, які не можуть обходитися без повноцінного годувальника. В Україні ухвалена програма сприяння зайнятості населення та стимулювання створення нових робочих місць до 2017 року. Цей документ передбачає конкретні дії у сфері зайнятості за десятьма напрямками.
А вже з 1 січня цього року набув чинності Закон «Про зайнятість населення», мета якого — поліпшити ситуацію на ринку праці та знизити рівень безробіття. У документі прописано механізми стимулювання роботодавців до створення нових робочих місць, йдеться про поліпшення інвестиційного клімату, сприяння розвитку підприємницької ініціативи та самозайнятості, суттєвий акцент зроблено на перенавчанні безробітних, залученні молоді до трудової діяльності.
Для роботодавців передбачається компенсація єдиного соціального внеску за працевлаштовану людину на строк не менше, ніж два роки. Єдиний соціальний внесок повертається працедавцю протягом року. Цей механізм має дати позитивні результати, сподіваються розробники закону. Для молодих це суттєва підтримка, адже за два роки вони отримають досвід роботи.
Закон передбачає компенсацію єдиного соцвнеску і суб'єктам малого підприємництва у разі працевлаштування зареєстрованих безробітних. Але є нюанс — вони мають створювати робочі місця у пріоритетних сферах економічної діяльності.
Визначено й нові умови отримання статусу безробітного та нові підходи до визначення розміру допомоги з безробіття. Відтепер люди, які шукають роботу, можуть отримати статус безробітного з першого дня реєстрації у центрі зайнятості. За старим законом — з восьмого дня. Внесені зміни до максимального розміру допомоги з безробіття. За старим законом, він обмежувався середнім розміром зарплати у кожному регіоні. Зараз — чотирма розмірами прожиткового мінімуму незалежно від місця проживання людини, яка шукає роботу.
Тож політика зайнятості ґрунтується на забезпеченні рівних прав у пошуку роботи і в призначенні допомоги з безробіття, місце проживання не впливає на це. Але впливає на умови підбору роботи, адже люди, зазвичай, прагнуть знайти роботу ближче до місця проживання.
Новації та реалії
Молодим фахівцям, які вирішать працювати на селі (Кабмін визначатиме перелік затребуваних спеціальностей) виплачуватимуться підйомні у розмірі десять мінімальних окладів і надаватиметься житло. Щоправда, експерти сумніваються в тому, що такі помешкання будуть сучасними. Скоріш за все, пропонуватимуть старі хатинки, які тривалий час не знали ремонту. Розробники ж закону зауважують: для стимулювання розвитку інфраструктури на селі на законодавчому рівні передбачено, що сільські бюджети можуть отримувати більші надходження за рахунок перерахування суттєвішої частини з податків на доходи фізосіб (аж до 100%).
Та експерти не можуть пригадати яскравих прикладів, коли б сільські та селищні ради активно займалися створенням робочих місць. Хоча одним із важливих завдань місцевого самоврядування є забезпечення нормальних умов функціонування громади саме через створення нових робочих місць.
Досить цікава новація закону — заборона зазначати в оголошеннях про вакансії вік і стать претендентів на них, аби викоренити дискримінацію. Згідно з дослідженнями соціологів, 50% опитаних зазначили, що в процесі пошуку роботи зіткнулися саме з такою дискримінацією. Після 40 років запрошення на співбесіду з роботодавцем отримує один пошукач роботи з 50-ти.
Деякі експерти заперечують, мовляв, усе залежить від того, як людина зможе себе «подати» на ринку праці. Для розумного працедавця вік фахівця неважливий. І пригадують випадок, коли на одну фірму спеціально привозили 70-річного спеца, аби той навчав молодь. Не всі роботодавці не беруть на роботу людей старших, ніж 40 років. У кожному конкретному випадку вони орієнтуються на певні, важливі для них і виробничого процесу, критерії.
Аби мати переваги на ринку праці, людина має бути справжнім фахівцем своєї справи і вміти себе продати на ринку праці. Зазначена новація в законі не панацея і не вирішить усіх проблем. Відтепер роботодавцеві доведеться витрачати набагато більше часу, аби вибрати співробітника. Якщо раніше кандидати відсіювалися на етапі перегляду резюме, то нині необхідна зустріч, аби зрозуміти, чи підходить претендент. Адже є посади, для яких важливий вік і досвід, зокрема керівників підрозділів, головних бухгалтерів, директорів. Молоді фахівці з університетської лави не можуть їх обіймати, бо не мають достатнього досвіду.
Згідно із законом, пошукачі роботи, яким більш ніж 45 років і які мають не менше, як 15 років страхового стажу, можуть звернутися до служби зайнятості за спеціальним ваучером, обрати навчальний заклад і за рахунок коштів Фонду з безробіття отримати інший фах. Але, зауважують експерти, ваучерських грошей (14,5 тис. грн) вистачить лише на профтехнавчання. Статистика ж свідчить, що після 45 років у лавах безробітних, зазвичай, опиняються люди з вищою освітою, тож ваучерна освіта допоможе їм освоїти робітничу професію, але опуститися на нижчий рівень праці.
Якщо держава витрачає суспільні гроші на перенавчання безробітних, то має забезпечити їх роботою, аби отримувати з них податки, зазначають експерти. Головне — різними механізмами розширювати можливості людей бути конкурентними на ринку праці протягом усього життя, кажуть у службі зайнятості. Зокрема й шляхом підтвердження неформальної освіти — через екзаменаційну систему людина може засвідчити нову кваліфікацію, опановану самостійно.
Такий механізм ефективно працює у всьому світі, а відтепер запроваджується законом і в Україні. Проте у світі діє залізне правило, зауважують скептики: хочеш підтвердити свою кваліфікацію, плати свої гроші, не сподівайся, що витрати оплатить працедавець. Якщо не заробив на це, не варто морочити голову ні собі, ні роботодавцю. Підтвердження неформально набутих знань — важливе надбання нового закону, запевняють оптимісти.
За радянських часів при підприємствах створювали професійно-технічні комбінати, заводи виконували функції держави, готували молоді кадри, видавали документи відповідного державного зразка. Нині багато підприємств не можуть забезпечити систему підтвердження кваліфікаційних документів. Якщо новий механізм запрацює, люди зможуть легалізувати набуті знання.
З тіні — на світло
Закон упорядкував і діяльність агенцій, які надають послуги з працевлаштування. Раніше вони працювали у правовому вакуумі, а часто і в тіні. Не було ніяких вимог до якості їхньої роботи, як там дискримінувалися права людини, ніхто не знав. Відтепер агенції мають отримати спеціальну ліцензію, переглянути принципи своєї роботи, працювати більш ефективно. Закон заборонив їм брати плату з людей, які намагаються працевлаштуватися. Послуги агенцій оплачуватимуть роботодавці.
Нині ж експерти запевняють, що наявність робочих місць залежатиме від темпів розвитку економіки. Якщо у роботодавців буде можливість створити робочі місця, вони їх створюватимуть. Пільги, передбачені законом, працюватимуть лише тоді, коли працедавці будуть зацікавлені у створенні робочих місць. Тож більшість новацій і положень нового закону декларативні, бо відсутні практичні механізми їхньої реалізації.
Зокрема і щодо виводу економіки з тіні — нині у ній обертається 850 млрд грн. Якщо зменшити єдиний соціальний внесок до 15%, то 350 млрд може повернутися в реальну економіку. Експерти кажуть, що тіньова економіка виникає тоді, коли люди не хочуть за несприятливих державних норм вести свій бізнес по-білому і ухиляються від декларування своїх економічних доходів. В Україні зарплата виплачується в конвертах через високий рівень податків.
Це вигідно людям зараз — швидко і більше, але не вигідно у перспективі — менше пенсійних накопичень. Треба зменшувати тиск на фонд оплати праці, соціальний внесок. Податкова система має бути сталою, прогнозованою, а ПДВ повертатися вчасно, наголошують експерти. В Америці люди платять податки за деклараціями, роботодавці не опікуються цим. Необхідно зменшувати ризики для бізнесменів, аби ті не боялися показувати доходи. Адже часто трапляються рейдерські атаки на чесних підприємців, захопники можуть забрати частину акцій чи всі активи цікавого бізнесу.
Рабовласницький чи «совковий»
Тим часом сюрпризом для працюючих став проект Трудового кодексу, який нещодавно зареєстрували у Верховній Раді регіонали Я. Сухий та О. Стоян. Торік парламент уже розглядав такий документ, розроблений під керівництвом тодішнього віце-прем'єра С. Тігіпка. Кодекс прийняли у першому читанні, але він наразився на нищівну критику. Бо, на думку багатьох депутатів, ігнорував права працівників і суттєво звужував соціальні гарантії, які передбачає Кодекс законів про працю, що був ухвалений у 1971 році.
Нині змінився склад Верховної Ради, тож законопроект, який не пройшов друге читання, позбавлений сенсу і не розглядатиметься. Умови життя в Україні не поліпшилися. На думку багатьох, погіршились, бо вже третій квартал поспіль наша економіка демонструє падіння, є й суттєві проблеми на ринку праці, із соціальними правами працівників. Розробники нового Трудового кодексу стверджують, що врахували всю критику від опозиції.
Насамперед, це стосується гарантій. Відтепер пенсіонери, які працюють, не можуть бути звільнені без їхньої згоди. Були прибрані із законопроекту норми, що надавали можливість працювати до 12 годин. Восьмигодинний робочий день залишається. Але за особливих умов, за згодою працівника, він може бути збільшений. І всі понаднормові години мають бути оплачені за потрійним тарифом. Це мало б стимулювати працівників до активнішої роботи.
Водії маршруток, приміром, працюють з 6-ї ранку до 22–23-ї години. Після напруженого робочого дня — п'ять-шість годин на відновлення сил. І так — цілий тиждень. І це в той час, коли, згідно з чинним кодексом, за кермом водій має сидіти лише вісім годин. За тиждень має набігати не більше 40 робочих годин. Для таких водіїв новий кодекс передбачає 8-годинну зміну. За переробіток — оплата у потрійному розмірі. Це за умови, якщо працювати доведеться понад 120 год. на місяць, не більше, ніж 14 год. на день. Нині єдина компенсація за переробіток — додаткова відпустка.
Саме кількість робочих годин була найгострішою проблемою у Трудовому кодексі, який намагалися протягти торік, а з ним і 12-годинний робочий день. Тепер запевняють, що цю цифру прибрали. Профспілки іншої думки — одні статті ТК суперечать іншим. Зокрема, ст.43 передбачає, що робочий тиждень можна збільшувати до понад 40 год. неконтрольовано.
Тож законопроект має позитивні та суперечливі пропозиції, і вже отримав шквал критичних зауважень. Одні його називають рабовласницьким, адже він значно обмежує права профспілок. Інші вважають «совковим». Обурює те, що законно за працівниками може встановлюватися відеонагляд. Відеоспостереження зумовлене виробничою необхідністю, кажуть розробники проекту. Приміром, не обійтися без нього на ювелірній фабриці.
Профспілки вимагають, щоб місця відеоспостереження були узгоджені з працівниками. Але цього в законопроекті не прописано. Щоправда, автори Трудового кодексу стали на бік пенсіонерів. А ще за затримки зарплати роботодавців штрафуватимуть. Нині порушено 178 кримінальних справ проти керівників, які вчасно не виплачують зароблене найманим працівникам. Та й нині тисячі українців щодня працюють безплатно.
Суперечливих питань у Трудовому кодексі чимало — роботодавці хочуть одного, а профспілки — іншого. Поки єдине, на чому зійшлися, — Трудовий кодекс справді треба модернізувати. Адже нині ми працюємо за радянським документом.
Є великі сумніви, що цей Трудовий кодекс буде ухвалений Верховною Радою. Наближаються президентські вибори, і кожен крок влади та опозиції сприйматиметься через призму майбутніх президентських перегонів. Якщо уряд прискіпливо дивиться на інфляцію, стабільність курсу гривні, то таке чутливе питання, як умови праці і соціальні гарантії, є великим подразником напередодні президентських виборів.
Слід врахувати й те, що союзники Партії регіонів у парламенті — комуністи вже задекларували свої позиції, проголосувавши більшістю за відставку уряду, назвали проект Трудового кодексу неприйнятним, антисоціальним. І на мітингу Першого травня заявили, що не голосуватимуть за підтримку Трудового кодексу. Ставлення до нього опозиції теж негативне. Тож шансів на ухвалення документа зовсім небагато.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»