НАВЧИТИСЯ ВИМОВЛЯТИ СЛОВО «ВИПРАВДАНИЙ»
Новий Кримінальний процесуальний кодекс мав привести до реального збільшення кількості виправдувальних вироків. Однак, як свідчить статистика, поки що з цим не склалося. Виною тому — інерція мислення суддів та архаїчні принципи, котрих дотримується прокуратура.
Репресивний ухил залишається
У 1937 році, під час розгулу сталінських репресій, у СРСР виносили 10% виправдувальних вироків. Нині їх разів у 50 менше. Наприклад, торік цей показник становив усього 0,2%.
Переламати ситуацію мав новий КПК. У перші дні після набуття ним чинності радник Президента — керівник Головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента Андрій Портнов прогнозував, що на початковій стадії кількість виправдувальних вироків може збільшитися до 15%, а через рік-півтора, коли кримінальні справи із самого початку розслідуватимуть за новим кодексом, варто очікувати 30–35%. Тобто статистика буде така, як у країнах, де кримінально-процесуальне законодавство ґрунтується на таких нормах, як і у нас. До речі, у царській Росії виносили 30% виправдувальних вироків.
Чому прогнози одного з ідеологів нового КПК не справдилися? Тому, що наша судова система заскорузла і неповоротка, незважаючи на зміни в суспільстві, залишається такою, як була ще за старих часів — надзвичайно репресивною. В ній домінантну роль відіграє прокуратура. Експерти Ради Європи називають цей механізм застарілим і неприйнятним у демократичному суспільстві. Показово, що прокуратуру цілком влаштовував старий КПК.
Ще один бік медалі — людський фактор. Головна причина ухвалення суддями неправосудних рішень — психологія людей, вихованих в умовах тоталітарної системи, і неможливість її швидкої зміни. На цьому наголошує екс-голова Верховного Суду Василь Маляренко. Не так багато (в історичному розумінні) віддаляє нас від часу, коли в суди приходила рознарядка від Мін'юсту навіть на кількість засуджених до позбавлення волі, адже потрібно було комусь працювати на ударних об'єктах п'ятирічок. Тож не дивно, що під час опитування, проведеного Центром Разумкова, на запитання: «Що треба зробити, аби відновити справедливий суд?» 72,3% респондентів відповіли: повністю змінити склад суддів.
Член Конституційної Асамблеї Василь Сіренко загострює увагу на парадоксальності нинішньої ситуації: з одного боку, на суддів чинять вплив, з іншого — вони стали безвідповідальними, оскільки, обіймаючи посаду безстроково, дозволяють собі свавільні вчинки: як заманеться оцінюють обставини кримінальної справи, вільно тлумачать закон, виносять неправосудні рішення. Служителі Феміди, через яких Європейський суд з прав людини зобов'язує нашу державу виплачувати заявникам мільйони євро компенсації, не несуть жодної відповідальності.
Ще одна причина яскраво вираженого обвинувального ухилу — неможливість негайно виявити і скасувати неправосудні рішення (правові механізми для цього відсутні), особливо в тих випадках, якщо немає скарг зацікавлених осіб.
Правозахисники вказують на дивний феномен: позиція слідства, прокуратури і суддів чомусь майже завжди збігається, точку зору адвокатів до уваги не беруть. Обвинувальний акт, підготовлений слідчим, суддя часто слово в слово переносить в обвинувальний вирок. Скидається на те, що виправдувальний багато хто з них навіть не вміє писати.
Щонайменше щирий подив викликають апеляційні і касаційні рішення, бо там немає юридично обґрунтованої, розгорнутої аргументації стосовно кожного доводу сторін у справі. Закордонні служителі Феміди списують по 100–150 сторінок, а те, що виходить з-під пера українських суддів, називають не рішенням, а всього лише викладом резолютивної частини.
Надзвичайна подія?
Головна біда в тому, що хоч як змінюй кодекси, а люди, які за ними працюють, залишаються ті самі, часто з архаїчними принципами, інерцією мислення. Тому навіть якщо людина потрапила за ґрати помилково, її шанси вийти на волю виправданою мізерні. Укоренилося переконання, що виправдувальний вирок — це надзвичайна подія, яка загрожує служителю Феміди неприємностями. Подейкують, що його неможливо отримати навіть за гроші (жарт це чи констатація факту — нехай розсудять ті, хто безпосередньо причетний до цієї сторони нашого буття).
Співголова харківської правозахисної групи Євген Захаров навів приклад, коли після чотирьох років слідства суддя виправдав двох осіб, звинувачених у вбивстві, бо мав на це всі законні підстави, однак суспільство не сприйняло такого вердикту. Як правило, служитель Феміди, навіть якщо переконаний у невинуватості людини, присуджує мінімальне покарання. Адже прокуратура неодмінно оскаржуватиме виправдувальний вирок, а в апеляційній інстанції скасовують майже дві третини таких вердиктів. А роботу судді, якщо він не затверджений на цій посаді довічно, оцінюють за кількістю неоскаржених вироків.
За старого КПК значний відсоток кримінальних справ відправляли на додаткове розслідування. Якщо суд не знаходив достатніх доказів для обвинувачення особи, то, аби не виносити виправдувального вироку, повертав справу прокурору, щоб той краще довів вину. Зазвичай це означало, що служитель Феміди в такому випадку мав би винести виправдувальний вирок. У новому кодексі такий інститут, як додаткове розслідування, скасовано, тож майже автоматично кількість виправданих мусить зрости. Чи виправдається це очікування?
Гуманізувати ситуацію мало б запровадження суду присяжних, однак адвокати вважають, що на це не варто покладатися, оскільки у нас ще досі люди не вірять, що на лаві підсудних може опинитися невинувата особа. Тому складно буде знайти потрібну кількість вільних від такого упередження присяжних.
Хай там як, а свіжа статистика не радує. Так, торік було засуджено 187143 осіб і лише 684 виправдано. Згідно з інформацією, наведеною Центром суддівських студій, нинішнього року вже засуджено 367 чоловік, однак жодного не виправдано.
Скептики нагадують, що в Україні вже 17-й рік діє Конституція, в ст. 62 якої сказано: обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом чи на припущеннях. Будь-які сумніви слід тлумачити на користь обвинуваченого. Проте судді і досі не навчилися застосовувати цей документ, котрий має найвищу юридичну силу. Де гарантія, що така ж доля не спіткає і новий КПК?
Без блискучих адвокатів не обійтися
Стриманий оптимізм висловлює виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Аркадій Бущенко. Як фахівець, котрий був адвокатом у багатьох справах, які наші громадяни виграли в Європейському суді, він привертає увагу до того, що протягом багатьох років доводилося стикатися із системною проблемою — обґрунтуванням обвинувальних вироків показаннями, даними під тиском чи за відсутності захисника. В новому КПК закладено чимало механізмів для її подолання. Згідно з цим документом суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо отримав під час судового засідання. Показання, надані слідчому чи прокурору, до уваги не беруть, на них навіть не можна посилатися.
Докази, отримані внаслідок порушення прав і свобод людини, гарантованих Конституцією і законами України і міжнародними договорами, визнано недопустимими. Перелік діянь, які вважають істотними порушеннями прав людини, чималий. До нього належить проведення процесуальних дій, які потребують дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його умов, отримання доказів внаслідок катування, порушення права на захист, отримання показань, якщо особі не повідомили про право відмовитися від давання показань, порушення права на перехресний допит, отримання показань від свідка, якого надалі буде визнано підозрюваним. Посилено принцип змагальності, можливості обвинувачення і захисту під час надання доказів суду урівняли.
Тож чому КПК, який набрав чинності півроку тому, поки що не виправдав покладених на нього великих сподівань? У колі правників побутує думка: новий кодекс непоганий, та хто ж його виконуватиме? Хто спроможний викликати без перебільшення тектонічні зрушення в суддівській ментальності? Аркадій Бущенко впевнений: потрібно, щоб з'явилися не просто кваліфіковані адвокати, а блискучі професіонали, які «виховуватимуть» не тільки суддів, а й слідчих і прокурорів. Звичайно, великою мірою імплементації гуманних принципів нового кодексу сприятиме постійний громадський контроль.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ЗАПИТУВАЛИ— ВІДПОВІДАЄМО
- ЩОБ УНИКНУТИ РЕЦИДИВУ
назад »»»