ВІДРОДЖЕННЯ
УКРАЇНСЬКО-
ІНДІЙСЬКОГО ДІАЛОГУ
23–24 травня 2013 року відбувся офіційний візит в Україну спікера нижньої палати парламенту Індії Мейри Кумар. Цей візит став продовженням політичного діалогу між Києвом і Делі, який було відновлено у грудні минулого року під час візиту до Індії Президента України Віктора Януковича.
Тоді наголошувалося на важливості постійного політичного діалогу, який має допомогти координувати процес розвитку українсько-індійського співробітництва. Адже поки що обсяги двосторонньої торгівлі, не кажучи вже про інвестиції, не відповідають потенціалу українсько-індійського співробітництва. Досить вузьким є і її асортимент.
Зокрема, чверть виробленої в Україні соняшникової олії імпортує саме Індія, а Україна є великим імпортером індійської фармацевтичної продукції. У той же час дуже скромним є обсяг українсько-індійського військово-технічного співробітництва. Можливості нових контрактів для українського оборонного комплексу залежать від його активності у тендерах, які проводять індійські військові.
Також показово, що візит спікера нижньої палати парламенту Індії відбувається у Рік української культури в Індії. Помітною подією у цьому контексті став переклад бенгальською мовою поетичної драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня», який здійснила Мрідула Гхош. Поступово розвиваються регіональні українсько-індійські зв'язки. Так, Чернігівська область відкрила своє постійне представництво в індійському штаті Пенджаб.
Перспективу має обмін досвідом участі в міжнародних антитерористичних та антипіратських операціях на морі. Заради розвитку туризму сторони погодилися спростити візовий режим. Визначено пріоритети економічної співпраці: енергетика, металургія, хімічна промисловість, машинобудування, розбудова інфраструктури, фармакологія, готельний бізнес. Утім, результативність українсько-індійського співробітництва залежить від обопільної наполегливості та зацікавленості.
ПРИДНІСТРОВСЬКІ ДИПЛОМАТИЧНІ МАНЕВРИ
В Одесі 23–24 травня 2013 року пройшов черговий раунд переговорів щодо придністровського врегулювання. Україна, яка у нинішньому році головує в Організації з безпеки і співробітництва в Європі, наполегливо намагається зрушити з місця процес погодження протилежних інтересів Придністров’я і Молдови.
Проте переговорний процес вкотре ускладнюється внутрішньополітичною нестабільністю, насамперед у Молдові. Не менше значення мають і протилежні позиції, які щодо придністровської проблеми займають інші учасники переговорного процесу, передусім Євросоюз і Росія.
Європейський Союз наразі наполягає на виведенні російських миротворців із Придністров’я та заміни їх на більш «нейтральний» контингент, можливо, за участі України. Натомість Росія продовжує вважати свій військовий контингент у Придністров’ї гарантом дотримання російських інтересів у регіоні та не бажає йти на поступки.
Свою частку негативного впливу мають хаотичні політичні процеси, які тривають у молдовському парламенті. Молдовські комуністи нещодавно спробували скористатися з протиріч, які загострилися між лідерами проєвропейської правлячої коаліції Владом Філатом і Маріаном Лупу. Але остаточно розвалити цю коаліцію, незважаючи на її глибоку внутрішню кризу, вони не змогли. Так само провалилася спроба проведення дострокових парламентських виборів. Враховуючи ці внутрішньополітичні процеси, керівництво Молдови вкотре виявилося неготовим до пошуку компромісу з Придністров’ям.
Таким вірогідним компромісом можна вважати повернення до ідеї федералізації Молдови, тобто входження Придністров’я до федеративного союзу з Кишиневом із твердими гарантіями збереження суверенітету і незалежності Молдови. Однак такий сценарій абсолютно не влаштовує впливову прорумунську частину молдовської політичної еліти, яка вбачає у відповідному розвитку подій чергову перешкоду на шляху до «унії» Молдови і Румунії.
Частина румунського політикуму навіть готова «відмовитися» від претензій на Придністров’я в обмін на швидкий «аншлюс» Молдови. Утім, радикально-націоналістичні кола румунського суспільства відкидають такий сценарій, вважаючи його неприйнятним з точки зору проекту створення «Великої Румунії», яка, на їхню думку, має складатися не лише з Молдови та Придністров’я, а й з української Північної Буковини. Європейський Союз і НАТО, членом яких є Румунія, також не в захваті від небезпечної перспективи чергової «трансформації» кордонів на вибухонебезпечному півдні Європи.
Свою особливу позицію на переговорах намагається проводити й придністровська делегація. Придністровці спробували зробити свої вимоги максимально радикальними, аби було навколо чого торгуватися. Зокрема, прикладом таких вимог є прогнозування неминучості остаточного утвердження Придністров’я як незалежної держави на кшталт Косова. Опосередковано таку «радикальну» придністровську позицію підтримує Росія, яка вважає це гарантією збереження своєї військово-політичної присутності у Південній Європі. Отже, поки що немає передумов для розв’язання придністровської проблеми. Навпаки, обопільні радикальні вимоги сторін заводять переговорний процес у глухий кут. Тому дипломатичного дива не сталося й цього разу.
також у паперовій версії читайте:
- ОБЕРЕЖНИЙ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ОПТИМІЗМ
- ІРАНСЬКИЙ ВИБІР
- ОБ’ЄДНАНІ НАЦІЇ: МІЖ БАЖАНИМ І ДІЙСНИМ
назад »»»