АНДРІЙ СЕРДЮК: ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ АКАДЕМІЇ — ЦЕ ТЕРНИСТИЙ ШЛЯХ ДО ВЕРШИН МЕДИЧНОЇ НАУКИ
У нашої газети давні й плідні зв'язки з академією, яку президент НАН України Борис Патон визнав «найкращою з галузевих академій держави».
Свого часу за ініціативою «Демократичної України» Гільдія головних редакторів (керівників) засобів масової інформації уклала довгострокову угоду про творчу взаємодію з Президією академії й постійно висвітлює благородну діяльність її науково-дослідних закладів задля поліпшення здоров'я нині сущих і майбутніх поколінь громадян України.
Три роки тому журналісти газети першими серед періодичних друкованих ЗМІ поздоровили колектив академії з наданням їй національного статусу за високі досягнення в галузі вітчизняної медицини.
Нині є приємна нагода привітати науковців НАМН України з 20-літтям їх самовідданої праці на ниві медичної науки. З цього знаменного приводу редакція й звернулася до її президента Андрія Сердюка із запитанням: чим саме було зумовлено її створення?
Національна академія медичних наук України — це 36 державних наукових закладів. У вирішенні теоретичних та фундаментальних проблем беруть участь 4580 співробітників академії, а безпосередньо розвивають медичну науку в операційних та медичних палатах — 13688, серед яких — 43 академіка, 86 — членів-кореспондентів. Загалом у НАМН України працюють майже 650 докторів наук.
НАМН разом із МОЗ створили мережу кластерів, які, об'єднуючи зусилля науковців НДІ та вузів, будуть працювати за взаємопов'язаними напрямами — освіта, наука, медицина:
Північно-східний — у м. Харкові на базі Інституту терапії ім. Малої. Керівник — академік О. М. Біловол;
Донецький — на базі Інституту хірургії ім. Гусака. Керівник — академік В. К. Гринь;
Придніпровський — у м. Дніпропетровську на базі Інституту гастроентерології. Керівник — академік Г. В. Дзяк;
Південний — на базі Одеського медвузу. Керівник — член-кор. В. Й. Кресюн;
Західний — на базі Львівського медвузу. Керівник — член-кор. Б. С. Зіменковський.
— Воно було закономірним й необхідним етапом у розвитку медичної науки в країні. Закономірним тому, що вітчизняна наука має багатовікову історію, пов'язану з іменами видатних учених у галузі теоретичної, клінічної та профілактичної медицини. А необхідним тому, що саме академія здатна ефективно визначати пріоритетні напрямки розвитку медичної науки, здійснювати на високому методичному рівні фундаментальні й прикладні дослідження, інтеграцію академічної, вузівської та галузевих медичних наук.
— Відомо, що у 80-х роках минулого століття, ще за радянських часів, на самому високому урядовому рівні не раз обговорювалася пропозиція про створення в Києві Південно-Західного відділення Академії медичних наук СРСР. З цією метою, до речі, приїжджав президент АМН М. Блохін...
— Так, але Б. Патон дотримувався іншої думки. За його ініціативою у жовтні 1990 року Бюро Президії Академії наук УРСР прийняло постанову про створення відділення проблем медицини, визначило його структуру, перелік та статус інститутів, які мали увійти до складу цього відділення.
У квітні 1991 року відбулися вибори чотирьох академіків та 19 членів-кореспондентів новоствореного відділення. А у листопаді 1992-го членів колишньої АМН СРСР, які працювали в Україні, було обрано до АН України. Це був рішучий крок із боку її керівництва. На початку наступного року відділення з проблем медицини нараховувало 19 академіків і 42 члени-кореспонденти і за своєю чисельністю було одним із найбільших в академії.
— Ці всі події, так би мовити, були саме тією предтечею, які й зумовили створення у незалежній державі суто вітчизняної Академії медичних наук?
— Саме так. Проголошення незалежності України стало вирішальним стимулом для такого знаменного рішення. У листопаді 1992 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Основи законодавства України про охорону здоров'я», до 20-ї статті якого було включено таке положення: «Вищою науковою медичною установою України зі статусом самоврядної організації і незалежної у проведенні досліджень і розробці напрямів наукового пошуку є Академія медичних наук України».
— У дні 20-літнього ювілею, зрозуміло, були згадані її фундатори. Кому нині маємо віддати належну шану за їхню подвижницьку місію?
— Принципи організації академії обговорювалися на зустрічі Президента України Л. Кравчука з академіками Б. Патоном, М. Амосовим, О. Возіановим, Ю. Кундієвим, О. Лук'яновою, В. Фролькісом і О. Шалімовим.
24 лютого 1993 року Президент України підписав указ, яким засновано Академію медичних наук, визначено її статус, головні завдання і встановлено чисельність — 30 дійсних членів і 60 — членів-кореспондентів. А через місяць постановою Кабінету Міністрів призначено 25 академіків-засновників, а також визначено перелік наукових установ, що мали увійти до складу академії. На загальних зборах, що відбулися 5 квітня, обрано Президію та президента — академіка О. Возіанова. В лютому 2010-го академії надано Указом Президента України статус національної.
— Як казали призабуті тепер класики, ювілеї та свята — це зайвий привід не тільки підсумувати здобуте, а й зосередитися на подоланні існуючих негараздів.
З 20 минулих літ от уже понад два роки припадає на ваше керівництво академією. Що вдалося зробити за цей період?
— Що стосується згаданих вами класиків, крім усього іншого, вони не раз наголошували, що кадри вирішують усе. Цей принцип актуальний і сьогодні. Кадрове забезпечення було і залишається одним з основних у полі зору Президії та академії. Саме тому започаткували демократичні вибори директорів науково-дослідних закладів. Уже обрали 27 із них.
На жаль, за останні десятиліття відбулося відчутне постаріння кадрового складу членів академії та колективів науково-дослідних закладів. Отже, ми покликані дбати про молоду зміну.
Що така зміна у нас дійсно існує, продемонструвала нещодавно І конференція молодих учених. Їх, на щастя, немало. Майже кожний четвертий серед нас. Із приємністю можу зазначити, що за два минулих роки 278 молодих учених представили доповіді за рубежем, 109 чоловік стажувалися там, а 46 — одержали гранти. Що не кажіть, це — добрий початок.
Водночас ми відчули: роботі аспірантури та докторантури слід приділяти більше уваги, запроваджувати різноманітні форми підтримки молодих науковців.
— Не можу не погодитися з Вами з приводу перспективності ставки на молоде покоління науковців. Однак чи здатне воно адекватно реалізувати курс держави на якісну модернізацію соціальних ініціатив влади через масштабні інноваційні проекти?
— Одноосібно, звичайно, ніколи. Нам передусім необхідно об'єднати зусилля всіх, хто причетний до реалізації державних програм у галузі охорони здоров'я. Зокрема, йдеться про меморандуми, які передбачають нашу співпрацю з місцевими державними адміністраціями. В академії виділено на країну понад 40 тисяч місць у клінічних інститутах. На жаль, не всі області повністю використали ці можливості.
— Відомо, що з восьми глобальних цілей ООН на третє тисячоліття більшість має медико-соціальну спрямованість, а дві з них безпосередньо стосуються материнства та дитинства. Мається на увазі суттєве зменшення материнської та малюкової смертності. Наскільки актуальна ця проблема для України, переконливо свідчить рейтинг відомої міжнародної організації Sate the Children, який був оприлюднений до Міжнародного дня матері, що відзначається другої неділі травня.
— Хоч як не прикро, але згідно з цим рейтингом смертність дітей у нас удвічі вища, ніж у Німеччині, а матерів — як в Ірані. Тут ми відстаємо навіть від Росії та Білорусі. Саме тому за ініціативою Президента В. Януковича була прийнята і успішно реалізується національна програма «Нове життя — нова якість охорони здоров'я». Відповідно до неї вже відкрито десять сучасних перинатальних центрів. У 2013-му їх кількість збільшиться до 12, а в 2015-му кожна область матиме такі конче потрібні центри.
Реалізувати цю мету можливо, об'єднавши зусилля Міністерства охорони здоров'я, нашої академії та місцевої влади, співпраці державних і приватних структур. Зокрема, за активної участі бізнесменів-меценатів, і серед них передусім В. Пінчука та Р. Ахметова, які сприяють забезпеченню цих та інших центрів новітнім медичним обладнанням.
— Останнім часом усе частіше говориться про необхідність розвитку ядерної медицини. В чому полягає її призначення?
— Ідеологія створення потужного Центру ядерної медицини — це впровадження ядерної фізики в ранню діагностику і лікування найпоширеніших онкологічних, серцево-судинних і неврологічних захворювань, розробку і впровадження вітчизняного виробництва сучасних радіофармпрепаратів й електрофізичного обладнання.
Поки що радіологічні методи в медицині, які вже довели свою ефективність, а іноді й незамінність під час діагностики і лікування багатьох захворювань, досі не отримали у нас належного поширення. Одна з основних причин цього — брак необхідних спеціалістів. Саме тому ми нині разом із НАН України та Київським національним університетом імені Т. Шевченка розпочали підготовку вкрай необхідних фахівців — медичних фізиків.
— Так само актуальним є питання й про використання біохімії та біотехнологій у медицині.
— Цій проблемі буде присвячена Міжнародна конференція у вересні цього року, яку ми проводитимемо спільно з МОЗ та НАН України. Практичним результатом співпраці має бути опрацювання Державної програми із сучасних біотехнологій для медицини, забезпечення випуску новітніх імунобіологічних препаратів для лікування та діагностики захворювань.
Усе більшого розвитку набувають нанобіотехнології та наномедицина. У семи інститутах академії проводять дослідження та застосування стовбурових клітин у кардіології та травматології, неврології й нейрохірургії. Активно впроваджують прогресивну електрозварювальну технологію в хірургії, застосування високочастотного електрозварювання м'яких тканин, яка вже отримала славну назву — «патонівський шов». Успішно проведено вже понад 100 тисяч операцій. У Києві відкрито відповідний клінічний підрозділ.
Інститутами імені Є. Патона та М. Амосова разом із Національним технічним університетом «КПІ» створюється Центр серцево-судинної інженерії.
— От уже понад 27 років минуло від трагедії Чорнобиля. Що нині робиться науковцями академії для унеможливлення її повторення?
— Цим опікуються тією чи іншою мірою практично всі наші науково-дослідні установи. В наукових і медичних проблемах, породжених наймасштабнішою техногенною катастрофою в історії людства, нині головна мета — оцінити ефективність реалізованих захисних заходів минулого заради майбутнього.
По-перше, здійснити це можливо спільно з ученими Росії, Білорусі та Японії. І вони готові до співпраці. По-друге, доцільність цього підтвердила аварія на Фукусімі. Японія, котра спочатку намагалася у закритому режимі справитися з аварією, потім повторила всі наші дії — створила зону відчуження, евакуювала людей, взяла на озброєння наші методики й медичні напрацювання. І нині її представники постійно приїжджають до Києва, радяться з нашими вченими.
Загалом, можна констатувати, що академія останнім часом активізувалася на міжнародному рівні. Здійснюється співпраця наших науковців з колегами США, Німеччини, Японії, Швеції, Південної Кореї. Вона досягається завдяки тому, що ми плідно контактуємо з Європейським регіональним бюро ВООЗ, МАГАТЕ, іншими міжнародними організаціями. Робимо все, щоб міжнародне співтовариство було якнайефективнішим.
— Щиро вітаючи Вас, Андрію Михайловичу, та ваших колег з 20-літтям НАМН України, просимо за традицією поділитися з нашими читачами планами щодо розвитку медичної науки, принаймні, на найближчу перспективу.
— Мій досвід, набутий майже за піввікову діяльність на ниві медичної науки, переконує, що подальша розбудова її та всієї галузі охорони здоров'я можлива лише при об'єднанні взаємопов'язаних зусиль освіти, науки і медицини. Ось чому й академія разом із МОЗ створила мережу так званих кластерів, які об'єднують зусилля науково-дослідних інститутів та медичних вузів для досягнення спільної мети — надання найвищого рівня медичної допомоги нашим пацієнтам.
Дорога тривалістю в два десятиліття, яку з гордістю за свої здобутки пройшов 20-тисячний колектив нашої академії, повністю відповідає твердженню видатного українського поета Бориса Олійника:
Дорога справжня — завше лиш
пряма.
І лише до добра — дорога
справжня.
Записав Олександр ПОБІГАЙ
Сторіччя від дня народження видатного вченого, відомого хірурга, мислителя та письменника Миколи Амосова ЮНЕСКО внесла до Календаря пам'ятних дат, а Верховна Рада України оголосила 2013 рік Роком М. Амосова в галузі медицини.
«Завдання всі ми успішно вирішимо,— наголошував Микола Михайлович,— якщо без зайвих слів повернемося обличчям до повсякденної медичної практики, якщо всі науково-дослідні інститути візьмуть на себе відповідальність за організацію спеціалізованої допомоги — кожний за своїм профілем. Тоді всім стане ясно і що робити, і з кого питати, і як оцінювати нашу роботу».
також у паперовій версії читайте:
назад »»»