СІМНАДЦЯТА АНТАРКТИЧНА ПІДБИВАЄ ПІДСУМКИ
Учасники 17-ї української антарктичної експедиції, завершивши дванадцятимісячну зимівлю 2012–2013 на станції «Академік Вернадський», нещодавно повернулися додому. Після теплих зустрічей в аеропорту «Бориспіль» та у Києві в Державному агентстві з питань науки, інновацій та інформатизації вони пройшли в Інституті медицини праці кількаденне всебічне комплексне обстеження стану здоров’я і перевірку функціонування різних систем організму за тією ж програмою, що й перед торішнім стартом далекої подорожі.
Про перебіг тієї праці, що тривала з кінця березня 2012-го до початку квітня 2013-го, кореспондент «Демократичної України» взяв ексклюзивні інтерв’ю у зимівників 17-ї експедиції — своїх давніх знайомих, з якими трохи більше року тому подорожував із Києва до Антарктиди й провів там кілька днів під час перезмінки на станції «Академік Вернадський» (згодом одинадцять полярників залишилися на острові Галіндез, а журналіст «ДУ» повернувся до України разом із зимівниками попередньої 16-ї експедиції).
Дослідницькі лабораторії — серед льодовиків і скель
Під час зимівлі полярники, окрім підтримання в належному стані технічного обладнання станції та систем життєзабезпечення, вели різноманітні наукові дослідження. Зокрема, двоє геофізиків — харків’янин Богдан Гаврилюк і Віктор Лук’ященко з Кривого Рога — здійснювали зондування навколоземної іоносфери, сейсмологічні і магнитометричні дослідження. Троє метеорологів — одесити Ігор Неверовський і Олександр Зулас та киянин Олександр Полудень — виконували комплексні спостереження, фіксуючи в атмосфері та у водному середовищі різні метеорологічні і гідрологічні параметри, які не тільки впливають (часом дуже істотно) на формування погоди в її антарктичній «кухні», а й суттєво позначаються на зміні клімату на нашій планеті. Здійснювали і регулярний контроль стану озоносфери (вона захищає все живе на Землі від згубного впливу космічних випромінень) та визначали зміни розміру так званої озонової діри над тим регіоном і товщини шару озону.
У біолога-киянина Віталія Смаголя, який під час зимівлі досліджував антарктичну фауну і флору, було чимало цікавих об’єктів для спостережень — і на суходолі, і в протоках між островами та навколишніх океанських акваторіях. Це і колонії пінгвінів-дженту та їхні дитинчата, і тамтешні хижаки — морські леопарди (котрі полюють у воді на пінгвінів), і тюлені Уедделла, у яких ранньою антарктичною весною (вона там — у вересні-жовтні) в тому районі виявився пологовий будинок, де народилися загалом дев’ятеро малят. А на водній поверхні Південного океану час від часу з’являлися з глибин кити-горбачі, які, харчуючись, паслися на скупченнях криля.
Також зимівники займалися риболовлею (на спінінги) — і з берега, і з човнів — як для біологічних наукових досліджень тамтешньої іхтіофауни, так і, між іншим, для кулінарних потреб (наприклад, з нототеній робили смачний балик).
Лікар 17-ї експедиції черкащанин Олексій Михальченко піклувався про здоров’я зимівників й здійснював профілактику захворювань та у разі потреби лікував полярників. Крім того, він — паралельно з усім цим — займався науковими медико-фізіологічними дослідженнями (їхніми об’єктами були самі зимівники), в яких використовували різні методи — кардіографію, енцефалографію, аналізи крові, вивчення стану вестибулярного апарата, психологічні тести тощо.
...Начальником станції у 17-й експедиції був досвідчений полярник Микола Старинець із Черкас, який свої службові обов’язки керівника колективу зимівників поєднував із виконанням функцій дизеліста. Для нього ця антарктична зимівля 2012–2013 була вже сьомою в його житті (до цього він працював механіком-дизелістом на «Академіку Вернадському» у 2-й, 5-й, 8-й, 10-й, 12-й і 14-й експедиціях). До речі, під час зимівлі у 17-й експедиції за вагомий особистий внесок у роботи, здійснювані нашою країною в Антарктиді, Старинця торік було нагороджено орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, який він отримав, уже коли повернувся з острова Галіндез на Батьківщину.
...Минула антарктична зима (вона там у — червні, липні та серпні) виявилася багатою на примхи негоди, яка приносила не лише звичні в тих краях рясні снігопади (нерідко шар снігу був таким великим, що «стіни» прокопаних у ньому траншей — стежок для просування по території станції перевищували за своєю висотою людський зріст), але й сильні штормові вітри, котрі подекуди завдавали шкоди станційному господарству. 3окрема, потужна вітрова стихія якось поламала металеві конструкції, котрі слугують для підтримки низки кабелів, через що довелося здійснювати позапланові ремонтні роботи.
Чітко працювали всі складові телекомунікаційних систем, якими опікувався адміністратор засобів зв’язку харків’янин Павло Силін. Регулярно передавалася (в обидва боки — з Антарктиди в Київ і з Києва в Антарктиду) різноманітна службова інформація. До того ж зимівники мали й можливість час від часу розмовляти зі своїми рідними і близькими в Україні. А 12 березня 2013-го — якраз тоді, коли у столиці України відбувалося урочисте засідання ювілейної сесії загальних зборів Національної академії наук, присвячене 150-річчю від дня народження її першого президента академіка Володимира Вернадського, за допомогою системи супутникового зв’язку було проведено телеміст між Києвом і антарктичною станцією, яка носить ім’я видатного вченого.
Не лише праця, а й дозвілля і свята
Безумовно, під час своєї зимівлі 2012–2013 одинадцять учасників 17-ї експедиції не обмежувалися дослідженнями і виконанням усіляких ремонтно-технічних, господарських та інших робіт, а й знаходили можливості для цікавого дозвілля. На засніженому майданчику з двома металевими футбольними воротами зимівники грали невеликими за складом командами (три на три або ж чотири на чотири). На лижах спускалися схилами куполу (так полярники називають між собою пагорб Вузі Хілл — найвищу точку острова Галіндез). А коли здійснювали подорожі через протоку Пенола на сусідній Антарктичний півострів (це вже континент), полярники, використовуючи альпіністське спорядженння, піднімалися на тамтешні гірські вершини висотою понад дві тисячі метрів над рівнем моря.
Весело відзначали на «Академіку Вернадському» дні народження кожного з одинадцяти зимівників — із подарунками, знятими з гумором відеофільмами, святковими вечерями тощо. Дехто з полярників у зимівлі 17-ї експедиції справив на Галіндезі свій ювілей.
Серед усіх свят особливо шанованим в Антарктиді є Мідвінтер (у перекладі з англійської Міdwinter означає «середина зими»). Припадає це антарктичне свято (з найтривалішою ніччю і найкоротшим днем) на 22 червня, а відзначається на всіх базах різних країн в Антарктиді. Як розповів біолог Віталій Смаголь (один із тих п’яти учасників 17-ї експедиції, які вперше зимували в Антарктиді, а отже, й уперше святкували Мідвінтер), того дня — 22 червня 2012-го — нарешті припинилася тридобова хуртовина і визирнуло сонечко.
Головним номером програми святкування Мідвінтеру — і для новачків, і для тих, хто вже має антарктичний досвід, — є купання в океані біля берега острова (температура морської води там становила на той час мінус 1,4 градуса за Цельсієм). Купалися в самих лише трусах, але обов’язково при краватці (така вже традиція). Зимівники занурювалися у воду, яка обпікала своїм холодом, — і з «фігуристими» вигуками (через що не будемо відтворювати ті слова у газеті) вискакували на берег. Там кожному давали випити по чарці глінтвейна (гарячого вина), а новачкам до того ж ставили на лоба жартівливу печатку, яка засвідчувала право на звання справжнього полярника, і з цього приводу вручали грамоту. Завершувався Мідвінтер святковим обідом.
...А коли настало антарктичне літо (воно у Південній півкулі планети припадає на грудень, січень і лютий), українські зимівники на станції «Академік Вернадський» час від часу приймали гостей — туристів із різних країн, що подорожують приантарктичними акваторіями Південного океану на круїзних суднах. Як розповів Микола Старинець, протягом антарктичного літнього сезону 2012–2013 до острова Галіндез підходили 32 судна, з яких для ознайомлення з українською станцією зійшли на берег загалом 3149 пасажирів-туристів (і це — не рахуючи екіпажів яхт, котрі також періодично підходили до цього острова).
17/18: естафета перезмінки на острові Галіндез
Наприкінці березня 2013 року до острова Галіндез підійшло зафрахтоване нашим Національним антарктичним науковим центром російське судно «Поляр Піонер» з 18-ю українською експедицією на борту.
На перезмінку, включаючи не лише передачу станційного господарства від 17-ї до 18-ї експедиції, а й низку контрольних, налагоджувальних, профілактичних і ремонтних робіт щодо технічних систем і дослідницької апаратури (для чого спеціально прибули на «Академік Вернадський» дев’ятеро фахівців з різних наукових інститутів та інших організацій), було заплановано відвести загалом не менше тижня.
Проте у тому регіоні Західної Антарктики на рубежі кінця березня — початку квітня вкрай зіпсувалася погода, яка збурила сильними штормами акваторії навколо архіпелагу Аргентинських островів (Галіндез — один із них) та у протоках між ними. А оскільки, за прогнозами метеорологів, найближчим часом не варто було очікувати там на поліпшення погоди, це змусило експедицію на дві доби скоротити терміни перезмінки.
На майданчику перед головним корпусом станції відбувся мітинг. Під музику Державного гімну України за традицією з флагштока спустили синьо-жовтий прапор, який майорів там протягом річної зимівлі 17-ї експедиції, а на його місце підняли такий самий новий стяг, привезений учасниками 18-ї експедиції.
Після цього у приміщенні їдальні два начальники станції — Микола Старинець (17-а експедиція) та Юрій Гордієнко (18-а) — підписали офіційний документ про перезмінку — акт здавання-приймання станції. А завершилася церемонія святковим фуршетом, для якого різноманітні смачні страви були підготовлені дуетом кухарів з обох експедицій — Олегом Курусом з Херсонщини (17-а експедиція) і Василем Омельяновичем з Житомирщини (18-а).
До речі, Омельянович працював на цій станції і у зимівлі 16-ї експедиції й рік тому передав кухонне господарство своєму колезі Курусу, а тепер усе відбулося у зворотному порядку: Олег здав, а Василь прийняв. Професійною майстерністю обох кухарів (вони — попри свою молодість — мають чималий ресторанний досвід) полярники були дуже задоволені.
...Коли завершилося святкування перезмінки, тих, хто повертався з Антарктиди додому, відвезли на моторних човнах до судна «Поляр Піонер», й воно вирушило від острова Галіндез у північному напрямі.
Передбачалося підійти до острова Пітерман, який дещо на північ від Галіндеза, — для здійснення там програми сезонних наукових досліджень. Але, як розповів керівник геолого-геофізичного напряму діяльності Національного антарктичного наукового центру доктор геологічних наук Володимир Бахмутов з Інституту геофізики НАНУ, сильний шторм, на жаль, не дозволив дослідникам висадитися на острів Пітерман.
На подальшому шляху судно зайшло на станцію «Арктовський», звідки забрало тих польських дослідників, які закінчили свою програму робіт в Антарктиді. Після цього «Поляр Піонер» протягом трьох діб долав вельми широку (понад тисячу кілометрів) протоку Дрейка (вона відокремлює Південну Америку від Антарктиди), де майже весь час не вщухав сильний семибальний шторм. Далі маршрут подорожі ще кілька днів пролягав просторами південної частини Атлантичного океану — до аргентинського портового міста Мар-дель-Плата. Там відбулася зміна морського транспорту на повітряний: літаком місцевих авіаліній українські полярники дісталися аргентинської столиці. Звідти одна група вилетіла за маршрутом Буенос-Айрес — Париж — Київ, а друга поверталася іншим шляхом: Буенос-Айрес — Мадрид — Київ.
Від фінішу— до нових стартів
На станції «Академік Вернадський» нині продовжують працювати дванадцять зимівників 18-ї експедиції.
А директор НАНЦ Валерій Литвинов і науковий керівник цього центру академік НАНУ Петро Гожик (директор Інституту геологічних наук) розповіли, що Національним антарктичним науковим центром разом із різними академічними і галузевими інститутами, вищими навчальними закладами та іншими зацікавленими організаціями вже розпочато підготовку до формування програми дослідницьких робіт для наступної — 19-ї експедиції.
Вадим ФЕЛЬДМАН
також у паперовій версії читайте:
назад »»»