США ВИЧІКУЮТЬ, ІЗРАЇЛЬ БОМБАРДУЄ
Адміністрація Барака Обами підозрює сили сирійського диктатора Башара Асада у застосуванні хімічної зброї у громадянському конфлікті, але не збирається втручатися без абсолютних доказів. Натомість силу застосував Ізраїль, щоб запобігти потраплянню сирійських ракет у руки ворожих до Тель-Авіва терористів.
Хімічні інциденти і розгубленість в ООН
На даний час найбільші розбіжності стосуються подій 19 березня 2013-го в околицях міста Алеппо. Урядова сторона і повстанці обмінюються взаємними звинуваченнями в обстрілі ракетами з хімічними боєзарядами — в результаті загинуло від 25 до 30 осіб, а кільканадцять зазнали поранень. Режим Асада попросив ООН провести офіційне розслідування на місці нападу, проте воно відразу застопорилось: опозиція і ООН хочуть, щоб міжнародні експерти отримали одночасний доступ до міста Хомс, де у грудні 2012 року також стався подібний інцидент.
Тим часом, як повідомило агентство Рейтер, міністр закордонних справ Сирії Валід Муаллім заявив у листі до Генерального секретаря ООН Пан Гі Муна, що місія може отримати дозвіл на розслідування другого випадку застосування хімічної зброї лише після завершення розслідування подій неподалік Алеппо і за умови її «порядності, нейтральності, аполітичності і достовірності». Разом із тим у медіа з'явилися чергові повідомлення про ймовірне застосування бойових газів: під Дамаском і в Алеппо у березні і квітні поточного року відповідно.
Виникло сум'яття, пов'язане з діяльністю комісії ООН з питань військових злочинів. Її член Карла дель Понте заявила, що свідчення потерпілих і медичного персоналу вказують на застосування токсичних засобів повстанцями. Однак усі інші члени комісії відмежувалися від слів дель Понте, зазначивши, що слідчим не вдалося зробити однозначні висновки у цій справі.
Неспростовні докази?
Окремі розслідування проводять Велика Британія, Франція та Ізраїль. Вони висунули звинувачення проти режиму Асада ще до оголошення інформації американської розвідки. Згідно з низкою офіційних і неофіційних повідомлень ці країни спираються на дані, отримані як від наочних свідків трагедії та лікарів, котрі спілкувалися з жертвами в Сирії, так і безпосередньо від постраждалих біженців. Також постійно аналізуються проби ґрунту, волосся та крові. Але жодна зі сторін публічно не представила чітких доказів відповідальності сирійських урядових сил.
Докази вини диктатора мають бути незаперечними. А нині повідомлення свідків завжди можуть визнати необ'єктивними і навіть задокументовані випадки отруєння людей чи ґрунту не можуть однозначно вказувати на вину Асада, який обіцяв ніколи не застосовувати таких засобів проти власних громадян.
Цілком можливо, що вина знаходиться на боці повстанців, оскільки західне втручання лежить в їхньому інтересі. І як повинні відреагувати Сполучені Штати і решта світу, якщо раптом один з урядових командирів дасть відповідний наказ всупереч позиції режиму?
Обережність чи страх перед війною?
Відсутність поспіху в діях Вашингтона пояснюється обережністю та небажанням активно втручатись у цей конфлікт. Адміністрація Обами хоче уникнути ситуації, подібної до війни з Іраком у 2003 році. Тоді США пояснювали свої дії тим, що очолювана Саддамом країна розвиває зброю масового ураження, хоча в реальності американські аргументи не знайшли підтвердження.
Нині війна в Сирії не становить безпосередньої загрози для Сполучених Штатів, а припинення знищення місцевого населення незалежно від того, здійснюється воно конвенціональними засобами чи масового ураження, пов'язане передовсім із мотивами морального характеру. Зате інтервенція США може викликати ескалацію конфлікту, в якому можуть взяти участь кілька держав регіону, у тому числі Іран.
Випадки Афганістану, Іраку і Лівії показують, що втручання американських військ не завжди приводить до стабілізації і гарантування інтересів Вашингтона. Значну роль відіграють внутрішні чинники: більшість суспільства США втомлена попередніми війнами і налаштована проти чергової. Не сприятимуть операції і фінансові проблеми, адже відбулися багатомільярдні скорочення військового бюджету.
Усі розрахунки мусять також включати погіршення відносин із важливими з точки зору закордонної політики Білого дому державами — з Китаєм і особливо Росією, яка підтримує Асада. Поки диктатор знаходиться при владі, Вашингтон не може розраховувати на підтримку застосування сили Радою Безпеки ООН, у якій Москва та Пекін мають право вето.
Вибір між поганим і гіршим
Не бракує аргументів і на користь загострення курсу щодо сирійської урядової сторони. Американські аналітики звертають увагу на посилення тиску з боку держав — сусідів Сирії, у тому числі таких союзників США, як Туреччина чи Саудівська Аравія. Вони підкреслюють зростаючу дестабілізацію регіону, загострення релігійних суперечностей, зміцнення екстремістів, які беруть участь у конфлікті, та проблеми на тлі масової втечі цивільного населення.
Хоча Асад утримується при владі значно довше, ніж прогнозували багато експертів, правдоподібність повалення цього режиму або, принаймні, втрати ним контролю за частиною хімічних зарядів залишається дуже високою. У такій ситуації США будуть змушені робити кроки з метою унеможливлення захоплення зброї масового ураження радикальними ісламістами.
Незважаючи на рішення, які ухвалить нинішній президент США, це матиме більш чи менш негативні наслідки. Тому Вашингтон шукає виважене рішення, яке заспокоїть союзників і критиків, не викликаючи одночасно негативних наслідків. Таким виходом є можливе надання офіційної допомоги повстанцям військовим спорядженням і зброєю, що дозволить ослабити війська Асада і в результаті прийняти політичне рішення під егідою ООН, НАТО чи інших форм міжнародного визнання.
Проблема в тому, що до складу антиурядових сил входять радикали, які можуть потім використати поставлену зброю проти Сполучених Штатів і їхніх союзників. Тому Білий дім розглядає виключення зі списку деяких видів озброєння, особливо протиповітряних ракет, та звуження кола користувачів допомогою до найбільш передбачуваних опозиційних груп.
Ізраїль нищить ракети для терористів
Імовірність ескалації сирійського конфлікту виросла після нальотів Ізраїлю 3-го і 5 травня. За неофіційною інформацією, ціллю авіації була військова інфраструктура поблизу столиці Сирії, на території якої знаходились балістичні ракети короткого радіусу дії, вироблені в Ірані. Вони призначалися для союзників Асада з Хезболли.
Представники Ізраїлю наголошували у публічних та анонімних висловлюваннях, що держава залишається нейтральною по відношенню до воюючих сторін громадянського конфлікту в Сирії, а нальоти є частиною конфронтації з Хезболлою. Коментатори слушно зазначають, що атаки мали також становити демонстрацію сили і рішучості для Тегерана — Ізраїль погрожував превентивним нападом проти розвитку атомної програми Ірану, який оголосив своєю метою знищення єврейської держави.
Останні події безумовно посилять тиск, під яким знаходяться США. Факт, що Тель-Авів готовий до односторонніх дій, посилює ризик поширення війни в Сирії, особливо якби режим Асада здійснив обіцяну погрозу. Проте відповідь регулярних військ диктатора є малореальною з огляду на їхню зосередженість на домашньому конфлікті і військову перевагу Ізраїлю.
Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- АФГАНСЬКІ ФУНДАМЕНТАЛІСТИ ЗАГРОЖУЮТЬ РОСІЇ
- ПРЕЗИДЕНТ НАБИРАЄ СИЛУ
назад »»»