ТУРЕЦЬКО-КУРДСЬКЕ ПРИМИРЕННЯ
Два роки поспіль помітний вплив на стан безпеки Туреччини має громадянська війна у сусідній Сирії. На боці ворогів режиму президента Башара Асада послідовно виступає курдська громада Сирії.
Суттєву допомогу сирійським курдам надає Туреччина. Цей курс позначився на радикальній зміні політики Анкари щодо курдів. Майже двадцять мільйонів представників цієї нації наразі проживають на території власне Туреччини, Сирії, Іраку та Ірану.
Донедавна Туреччина послідовно співпрацювала у питанні придушення курдського державницького руху з усіма зазначеними країнами. Але віднині Анкара обрала стратегію непротидії створенню курдської держави, принаймні на території Північного Іраку і Північної Сирії. В обмін на це бойовики Курдської робітничої партії погодилися на припинення вогню та передислокацію з північно-західних провінцій Туреччини.
Починаючи з 1984 року, вони скоювали теракти на Півночі Туреччини. У 1999 році турецькі спецслужби відстежили та захопили лідера Курдської робітничої партії Абдуллу Оджолана, який зараз продовжує відбувати довічне ув'язнення. Але 2014 року добігає термін судового переслідування турецькими правоохоронними органами решти курдських бойовиків, винних у скоєнні злочинів на території Туреччини. Тому можна допустити й скорочення терміну ув'язнення Абдулли Оджолана, якщо, звичайно, його бойовики дотримуватимуться угоди з турецьким урядом.
Замирення з курдами конче потрібне Туреччині з огляду на переговори про вступ до Євросоюзу. Адже неврегульованість курдсько-турецьких відносин донедавна залишалася суттєвим негативним фактором на цих переговорах. Крім того, врегулюванням курдської проблеми на своїй території Туреччина дає сигнал своєї готовності до компромісів у кіпрському питанні. Саме турецькі компанії претендують на участь у видобутку газу на кіпрському шельфі Середземного моря. Тож від примирення з курдами виграють насамперед національні інтереси Туреччини.
Інша справа, що запропонований Анкарою формат замирення курдів може виявитися нетривалим. Оскільки невизначеною залишається ситуація у Сирії, де результат громадянської війни досі незрозумілий. Іран також навряд чи вітатиме радикальну зміну позиції Туреччини щодо курдів. До того ж зосередження додаткових курдських військових загонів на півночі Іраку може прискорити територіальний розпад цієї багатостраждальної держави, що знову може змінити геополітичний розклад сил на Близькому Сході. Однак усе це віддалені у часі стратегічні ризики, а поки що у тактичному сенсі переможцем стає Туреччина.
Іншу думку мають ті, хто 11 травня організував серію терактів у прикордонній із Сирією турецькій провінції Хатай. У розпал курортного сезону ці теракти перетворили Туреччину на прифронтову державу.
також у паперовій версії читайте:
- ІСПИТ ПАКИСТАНСЬКОЇ ДЕМОКРАТІЇ
- ІНДІЙСЬКО-КИТАЙСЬКА ГРА НА НЕРВАХ
- БОЛГАРИ ОБРАЛИ НОВУ ВЛАДУ
назад »»»