НЕ СУДИМІ БУДЕТЕ?..
ЧЕРГОВА РОТАЦІЯ СЕРЕД КОНСТИТУЦІЙНИХ СЛУЖИТЕЛІВ ФЕМІДИ ПЕРЕТВОРЮЄ КС МАЛО НЕ НА ЗІБРАННЯ СЛІДЧИХ
Цього тижня у вітчизняному політикумі сталися доволі значні зміни, що можуть мати резонансне продовження. Корінь проблематики — в Конституційному Суді. Причому, все відбувається навіть попри те, що якихось доленосних рішень цей орган нині не виносив. Достатнім виявилося проведення певної суддівської ротації.
Отже, позавчора на пленарному засіданні Верховної Ради склали присягу двоє нових суддів КС. Це — Олександр Литвинов, обраний на цю посаду з'їздом суддів ще в лютому, і Олександр Тупицький — суддя, призначений напередодні президентським указом. Саме постать Тупицького спричинила неабиякий резонанс.
П'ять хвилин«під куполом»
Та перш ніж вдаватися в подробиці, варто наголосити, що складання присяги новими суддями КС спричинило появу в парламенті Президента Віктора Януковича. В усе ще чинній Конституції є норма, згідно з якою присяга судді КС виголошується в присутності глави держави. Враховуючи неабияку «любов» Віктора Януковича до українського законодавчого органу, можна припустити, що при розробці нового тексту Основного закону ця норма може з нього й «випасти».
Але це — дрібниці порівняно з тим, у що поступово перетворюється український Коституційний Суд. До того ж Віктор Янукович загалом позавчора пробув у парламентській залі заледве більш як п'ять хвилин. Вигуки опозиції «Юлі — волю!» та «Банду — геть!», вочевидь, зовсім не потішили президентський слух. Відтак Янукович, відбувши свою формальність, не залишився в залі ні на мить довше.
Відставка довжиною в шість років?
А тепер — повернімося до доволі-таки несподіваного призначення Олександра Тупицького. Точніше, несподіваним більше стало не стільки це призначення, скільки звільнення попереднього судді — Дмитра Лілака, котре відбулося ще наприкінці квітня.
Коротко нагадаємо, що суддів КС в Україні — вісімнадцятеро. По шість суддів призначають з'їзд суддів, Президент та Верховна Рада. Дмитро Лілак якраз один із тих, хто був призначений за квотою глави держави. Причому, призначений ще попереднім президентом Віктором Ющенком.
Нині ж Віктор Янукович звільнив Дмитра Лілака з посади судді з формулюванням «за власним бажанням». Однак фокус полягає в тому, що Дмитро Лілак не писав заяви на ім'я чинного глави держави. У надрах президентської канцелярії нині віднайшли заяву цього тепер уже екс-судді КС майже шестирічної (!) давнини.
Нагадаємо, у 2007 році, в розпал політичного конфлікту в Україні і оприлюднення кількох президентських указів про розпуск Верховної Ради п'ятого скликання, протистояння торкнулося всіх без винятку владних органів. Зокрема, у протистояння був утягнутий і Конституційний Суд, до котрого направили звернення з приводу конституційності указів Віктора Ющенка.
Як відомо, конфлікт було вирішено, більшою мірою в політичній, ніж у правовій площині, після чого дострокові парламентські вибори стали реальністю. Однак, імовірно, що в розпал цього самого конфлікту Дмитро Лілак якраз і звертався до Віктора Ющенка з проханням про відставку.
Тоді це не виглядало чимось екстраординарним. Скажімо, тодішній голова КС Іван Домбровський саме у 2007 році відмовився очолювати Конституційний Суд, написавши відповідну заяву про складання із себе повноважень голови КС. Було це в час політико-правових «перепалок»: а чи вправі конституційні служителі Феміди взагалі розглядати подібні президентські укази стосовно розпуску парламенту?
До речі, подальша доля пана Домбровського у Конституційному Суді також не склалася. Замість відведених для суддів КС дев'яти років, він пропрацював у ньому лише чотири. У вересні 2010-го Домбровський разом із двома своїми колегами — Ярославою Мачужак та Павлом Дідковським — узагалі пішли з КС. За офіційною версією — за власним бажанням, за неофіційною, але так і не підтвердженою,— під тиском.
Усе б нічого, якби саме після відставки цих трьох суддів КС суд не оприлюднив своє найрезонансніше нині рішення — про скасування конституційної реформи 2004 року. Скасування, що відкрило перед Віктором Януковичем шлях до фактично необмеженої влади.
Знову «донецький»...
Вам це нічого не нагадує порівняно із сьогоденням? Дмитро Лілак, загадково відсторонений від своєї посади в Конституційному Суді, так і не висловив бажання відстоювати своє право й далі іменуватися суддею КС. Як і в ситуації з Домбровським, Мачужак та Дідковським, жодних гучних заяв стосовно цього нині немає. Позавчорашні випуски новин значно більше уваги приділили появі у Верховній Раді Президента Віктора Януковича та поведінці опозиційних депутатів.
Відтак знову маємо констатувати: гору, як і раніше, беруть якісь зовнішні атрибути, а не глибокий політико-правовий підтекст нинішніх подій. Хтозна, чи в державі знову на повну почали працювати так звані «темники», чи колеги-журналісти просто й самі втомилися глибоко аналізувати ті чи інші події, особливо пов'язані із судовою владою...
При цьому абсолютно не зайвим було б зосередитися от на чому. Більшість експертів зауважують, що призначення нового судді за квотою Президента — Олександра Тупицького — не відповідає жодним європейським стандартам. Більше того, нинішній підхід до формування КС остаточно нівелює роль Конституційного Суду як хоча б скільки-небудь незалежного арбітра.
Передусім, впадає у вічі те, що Олександр Тупицький, як і багато його нинішніх колег, не має жодного досвіду роботи у сфері саме конституційного права. По-друге, не можна не відзначити ще одну закономірну для нинішнього режиму деталь: свою кар'єру Тупицький зробив... у Донецьку. Тут він спершу працював слідчим прокуратури, потім — судовим розпорядником, а пізніше — суддею Куйбишевського районного суду міста. Дванадцять років тому очолив згаданий суд.
Кар'єрне зростання пана Тупицького припало якраз на період приходу до влади Віктора Януковича. У жовтні 2010-го його було переведено із системи судів загальної юрисдикції до Донецького апеляційного господарського суду. Тут він пропрацював заледве два місяці, після чого пішов на підвищення. Причому далеко за межі базової для нинішньої влади області. Наприкінці 2010 року Тупицький очолив Львівський апеляційний господарський суд.
Ще через рік він перебирається на аналогічну посаду до Дніпропетровська, де й працював до оприлюднення нинішнього президентського указу стосовно призначення суддею КС.
Експерти звертають увагу ще на один цікавий факт: Олександр Тупицький упродовж своєї кар'єри в системі господарських судів не виніс жодного (!) рішення — ні в Донецькій, ні Львівській, ні Дніпропетровській областях.
Ймовірно, так сталося тому, що він намагався уникати будь-яких резонансних справ, проте під час роботи Олександра Тупицького в Куйбишевському суді Донецька йому довелося «засвітитися» у резонансній справі.
Йдеться про справу адвоката Сергія Салова, котрий у день президентських виборів, 31 жовтня 1999 року, був затриманий правоохоронцями. В адвоката було знайдено кілька фальшивих примірників газети «Голос України», в якій стверджувалося, що державою править не Леонід Кучма, а його двійник. Тоді, майже 14 років тому, ця публікація наробила чимало галасу в Україні.
Адвоката Салова звинуватили в наклепі попри його твердження, що він просто дістав ці газети зі своєї поштової скриньки. Суддя Куйбишевського райсуду Донецька Олександр Тупицький спершу відправив справу на дорозслідування, що, буцімто, дуже не сподобалося тодішньому президенту Леоніду Кучмі.
Один з епізодів плівок Мельниченка розповідав про те, як президент України, начебто, вимагав від тодішнього губернатора Донецької області Віктора Януковича суворого покарання для Сергія Салова і судді, який вів його справу. І, нібито, саме після такої розмови, суд визнав Салова винним в особливо тяжкому злочині та засудив його до п'яти років позбавлення волі з відстрочкою вироку на два роки. Щоправда, згодом цей вирок було скасовано рішенням Європейського суду з прав людини.
Судді-криміналісти в КС
Утім, повернімося до сьогодення. Нинішнє призначення Олександра Тупицького суддею КС, по суті, не змінило балансу сил у цьому суді. Більшість чинних конституційних суддів і так вельми лояльні до Президента. Однак, за оцінкою експертів, прихід Тупицького до КС можна вважати знаковим з іншого боку. Уперше в історії функціонування цього судового органу в ньому утворилася більшість із досвідом роботи у слідчих органах і органах дізнання. Нині суддів у КС — десятеро з вісімнадцяти.
Ще один знаковий момент характеризує нинішній КС за регіональною ознакою. Семеро з вісімнадцяти суддів так чи інакше пов'язані у своїй кар'єрі з Донецькою чи Луганською областями, що вже багато років є базовими для Партії регіонів та Віктора Януковича особисто.
Зрозуміло, все це свідчить про те, що Конституційний Суд нині аж ніяк не можна назвати незалежним. Більше того, провідні експерти звертають увагу на те, що в поліцейській державі поліцейськими стають майже всі органи. У цьому разі — навіть Конституційний Суд, де більшість так чи інакше має досвід саме кримінального судочинства.
Натомість, конституційників у нинішньому складі суду залишилося обмаль. Лише четверо суддів прийшли до КС із наукових кіл, де займалися саме вивченням конституційного права.
Таку ситуацію вважає неприпустимою, зокрема, колишній суддя КС Микола Козюбра. Він, до речі, працював у Конституційному Суді ще першого скликання — з 1996 року, коли формування КС відбувалося не так, як нині.
Отже, Микола Козюбра зауважує: «Це абсолютно не відповідає європейським стандартам. Ми все далі відходимо від загальноприйнятого порядку комплектування КС. У європейському конституційному праві існує загальне правило: судді судів загальної юрисдикції не готові до роботи в КС. І навіть у тих країнах, де в КС виділяється квота для суддівського корпусу, їх там меншість».
А ось думка ще одного відомого правника — народного депутата багатьох попередніх скликань Юрія Ключковського: «Владі не вигідно призначати суддями Конституційного Суду фахівців з конституційного права, які не виконуватимуть її вказівки. Ситуація з призначенням суддями Конституційного Суду колишніх слідчих є абсолютно ненормальною, тому що КС — не суд загальної юрисдикції і навіть не кримінальний суд, що, можливо, могло бути більш природним. Це дивний підхід до формування складу Конституційного Суду.
У цілому світі суддями Конституційного Суду призначають фахівців із конституційного права, зазвичай, професорів і викладачів університетів, навіть не колишніх суддів, а тим паче — не слідчих і не прокурорів. В Україні ж зовсім інакше бачать роль КС: він має виступати каральним органом влади. І тому, на превеликий жаль, маємо сьогодні таку картину».
Показово, що такий стан справ почав непокоїти навіть не надто опозиційний орган, яким є Конституційна асамблея. Один з її членів — експерт Центру Разумкова Микола Мельник — цими днями зауважив, що в Конституційній асамблеї нині подумують над тим, щоб знайти вихід із такого повального засилля в КС суддів-криміналістів. «Для цього потрібно або повністю оновити Конституційний Суд, — вважає експерт, — або змінити принципи його формування».
Ще більше вдалося почути від уже зовсім не опозиційної до чинної влади Марини Ставнійчук — колишньої представниці Центрвиборчкому, а нині — секретаря Конституційної асамблеї. За її словами, у пропозиціях, що нині напрацьовуються для чергового засідання асамблеї, йдеться про нові механізми підбору суддів КС. «Пропонується також змінити порядок їхнього звільнення», — додає пані Ставнійчук.
Отже, що ж виходить? Нині влада зумисне дискредитує Конституційний Суд, щоб із часом це стало зайвим козирем для легалізації роботи Конституційної асамблеї щодо напрацювань нового тексту Основного закону? Щоправда, діяльність КС більшою мірою регулюється спеціальним законом, а не Конституцією... Але від чинної влади, котра у правових тонкощах — не надто сильна, чекати можна чого завгодно. Тому нині, передусім, варто дочекатися чергового засідання Конституційної асамблеї.
Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:
назад »»»