СУСІДСЬКІ БАР'ЄРИ
Митний союз оголосив про запровадження з 2015 року нової системи технічних регламентів, які стосуються значного обсягу українського експорту на його терени. За оцінками експертів, після їхнього запровадження чимало нашої продукції можуть не допустити до реалізації на території МС без додаткової сертифікації спеціальними органами.
Тож важливо оцінити реальні втрати і шукати шляхи взаємовигідної співпраці у техрегулюванні з урахуванням зобов'язань, які країна взяла у сфері адаптації до законодавства ЄС.
Ефективна система техрегулювання є важливим компонентом привабливого бізнес-середовища будь-якої країни, підкреслюють експерти Національного інституту стратегічних досліджень. Відповідно до Угоди про технічні бар'єри в торгівлі (УТБТ) Світової організації торгівлі, така система не повинна обмежувати конкуренцію на ринку, в тому числі зовнішню. Водночас має забезпечувати належний рівень захисту здоров'я та безпеки споживачів, національної безпеки, захисту довкілля.
Хоча всі країни, вступаючи до СОТ, ратифікують УТБТ, національні системи техрегулювання різняться між собою і не гарантують вільного доступу на національний ринок товарів з інших країн. Звичайною практикою міждержавних зовнішньоекономічних відносин є захист національних ринків, що нерідко призводить до фінансових втрат експортерів з третіх країн. Загалом УТБТ є рамковою угодою, що не забороняє країнам мати специфічні трактування технічних вимог до третіх країн. Причому, якщо якась країна почуватиметься дискримінованою, то має право звернутися до СОТ зі скаргою та ініціювати розгляд справи у судовій інституції СОТ.
На сучасному етапі розвитку інтеграційних об'єднань пострадянського простору (СНД, ЄврАзЕс, СЕП, МС) країнами-учасниками декларується готовність дотримуватися в торгівлі міжнародних принципів щодо недискримінаційного доступу на ринки. Такі положення містяться в Угоді про вільну торгівлю в СНД, одним із учасників якої став Митний союз Росії, Білорусі, Казахстану.
МС декларує, що системи регулювання у сфері стандартизації й порядок cертифікації засновані на міжнародних стандартах і нормах. Спільні органи МС встановлюватимуть основні умови стандартизації й сертифікації продукції, які мають забезпечувати безпеку товарів, їх сумісність, взаємозамінність, якість. МС не скасовує сертифікацію, але може звільняти певні види продукції від обов'язкової сертифікації. Список товарів, робіт і послуг, що підлягають обов'язковій сертифікації, а також її порядок затверджується відповідними органами МС.
Інституцією, що уповноважена державами — членами МС формулювати спільні для всіх правила з цього питання, є Євразійська економічна комісія (ЄЕК). Після ухвалення у листопаді 2011 р. і набрання чинності в лютому 2012 р. договору про ЄЕК був змінений принцип ухвалення рішень у рамках МС. Формально діє принцип: одна країна — один голос, і важливі питання вирішуються тільки консенсусом.
До набрання чинності цього договору Росії належала більшість голосів при ухваленні рішень, тож Україна могла узгоджувати спірні питання у взаємній торгівлі з РФ (адже саме на неї припадає близько 80% нашого зовнішньоторговельного обороту). За делегування повноважень ЄЕК українській стороні потрібно вести діалог практично з усіма країнами-учасниками, а також з ЄЕК.
Реальні загрози
Загроза скорочення поставок до країн МС для українських експортерів виникла після анонсування намірів МС запровадити нову систему технічних регламентів Митного союзу. Таке рішення було ухвалене Комісією МС у грудні 2010 р. Буде введено 47 нових техрегламентів, які стосуються значного обсягу нашого експорту до МС. Причому старі регламенти будуть чинними лише до 2015 р. Тож виробники з країн, які не є членами МС, мають забезпечити відповідність стандартів експортованої продукції чинним стандартам МС. За оцінками асоціації «Постачальники Митного союзу», українські виробники ризикують опинитися в ситуації, коли понад 60% їхньої продукції не буде допущено на територію МС.
Країни Митного союзу (Росія, Білорусь, Казахстан) є основними торговельними партнерами нашої країни. За підсумками 2012 р. на них припадало 34% експорту та 38% імпорту товарів і послуг. Загальна вартість експорту сягнула 28 млрд дол., імпорту — 35 млрд дол. Тож за підсумками року склалося негативне сальдо зовнішньої торгівлі. Відомо, що 79% загального вартісного обсягу експорту до країн МС становить експорт товарів. У його структурі домінують метали та вироби з них (21,3%), транспортне обладнання (19,9), машинобудування (17,7). На хімічну продукцію припадає 10,2% експорту, мінеральні продукти — 7,5, харчі — 7,6, вироби з дерева та целюлози — 5, сільгосптовари — 4,9, текстиль — 0,8%.
Підприємства, які експортують товари, вважають в асоціації, наражаються на суттєві ризики. Як мінімум, їхня продукція може подорожчати. А в гіршому разі їх можуть витіснити з ринку, якщо вони будуть змушені терміново змінювати виробництво й переходити на нові стандарти техрегулювання. До речі, з липня 2012 р. набрали чинності техрегламенти про безпеку продукції, призначену для дітей та підлітків. Загальна вартість експорту товарів цієї групи до МС сягає 35,5 млн дол., а їхня частка в загальному експорті товарів — 37%.
Від грудня 2012 р. діють регламенти з вимог до бензинів, дизпалива, мазуту (493,9 млн дол., 35,6%), від торішнього лютого — з безпеки піротехніки (138 тис., 16%) та безпеки машин і устаткування (3950 млн, 56%), від липня 2012 р. — з безпеки косметичної продукції (58,4 млн, 33%). А з січня цього року започатковані регламенти, які стосуються безпеки залізничного рухомого складу (3667,4 млн дол., 89%) та безпеки високошвидкісного залізничного транспорту (288 млн, 99%).
Від початку 2015 р. запрацюють техрегламенти з безпеки колісних транспортних засобів (481,3 млн дол., 83%). А влітку наших виробників порадують техрегламенти з безпеки харчової продукції (2751 млн,16%), масложирової (352 млн, 7%), харчових добавок (1657 млн, 51%). Тож ціна питання суттєва.
Експерти нагадують: хоча чинна система техрегулювання України багато в чому подібна до систем країн СНД, реформи у законодавстві та інститутах, які формують національну систему техрегулювання впродовж останніх десятиліть, підпорядковано дещо іншим орієнтирам, ніж у МС.
Водночас зміни, що відбувалися в Україні, не створюють принципових перешкод у визнанні технічних стандартів, якими керується наша держава, у МС. Експерти нагадують, що Україна та Росія приєдналися до СОТ у різний час, на різних умовах. І цей процес супроводжувався різним обсягом зобов'язань щодо реформування системи техрегулювання. Більше того, Україна, розпочавши реформу техрегулювання на початку 2000-х, узяла для себе за орієнтир систему техрегулювання ЄС.
Нині в нашій країні діє кілька нормативних актів, які визначають послідовність дій виконавчої та законодавчої влади, зміст та строки ухвалення тих чи інших рішень щодо реформування системи техрегулювання. Частина намірів щодо такого реформування була викладена у звіті Робочої групи з питання приєднання України до СОТ, отож перетворилася на міжнародні зобов'язання країни після набуття Україною членства у цій міжнародній організації.
Питання техрегулювання також є одним із пунктів процесу набрання чинності Угоди про асоціацію з ЄС, Угоди щодо створення глибокої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. Один із важливих аспектів євроінтеграційної стратегії держави — приведення системи техрегулювання України у відповідність до acguis ЄС. Це правовий доробок євроспільноти, тобто сукупність спільних прав і зобов'язань, обов'язкових до виконання в усіх країнах — членах ЄС. Він постійно змінюється і узагальнюється.
Суттєві зміни
У липні 2011 р. набрав чинності Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», який передбачає створення системи ринкового нагляду. За нової системи значно зменшується втручання держави на етапі виробничого процесу. Водночас на виробника покладається більша відповідальність за забезпечення відповідності виробленої продукції встановленим стандартам та техрегламентам. Перевірка відповідності продукції встановленим вимогам здійснюється на етапі її виведення на ринок.
Ключовим елементом реформи системи техрегулювання в Україні є перехід від обов'язкової сертифікації продукції до оцінки її відповідності згідно з міжнародною та європейською практикою на основі впровадження техрегламентів на певні види продукції, розроблених на основі європейських директив. Важливими у реформуванні системи техрегулювання є загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства ЄС та створення на її основі Робочої програми розроблення техрегламентів на період до 2020 р. Реформуванню системи техрегулювання присвячено окремий розділ Національного плану дій на 2013 р. щодо впровадження програми економічних реформ на 2013–2014 рр. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава».
Експерти зауважують, що пошук шляхів вирішення проблеми взаємного визнання техстандартів країн колишнього СРСР має позитивні прецеденти. Так, відповідно до Угоди 1992 р. країни СНД зобов'язалися проводити погоджену політику у сфері стандартизації, метрології, сертифікації. Зокрема, розглядалися такі напрями, як затвердження загальних правил проведення робіт щодо стандартизації, метрології й сертифікації, що становлять міждержавний інтерес. А також встановлення єдиних обов'язкових вимог до продукції й послуг, що забезпечують їхню безпеку для життя й здоров'я людини, охорону навколишнього середовища, сумісність і взаємозамінність, єдиних методів випробувань.
Зазначене також взаємне визнання результатів держвипробувань, метрологічної атестації, перевірки засобів вимірів. Ідеться про взаємне визнання акредитованих, іспитових, перевірочних, вимірювальних лабораторій (центрів), органів із сертифікації, сертифікатів на продукцію й системи забезпечення якості. Завдяки цій політиці технічні бар'єри між країнами СНД практично не виникали або могли бути врегульовані в рамках процедур Міждержавної ради зі стандартизації, метрології, сертифікації.
Експерти зазначають, що система техрегулювання не має погіршувати конкуренцію на ринку. Проте фактично саме ця сфера часто використовується для нетарифного регулювання доступу продукції на ринки країн. Національні системи техрегулювання різняться між собою. Причому проблеми можуть бути не в реальній невідповідності продукції техвимогам, а в договірному руслі, у відсутності технології визнання відповідності, визначенні різних перехідних періодів у впровадженні техрегламентів для встановлення механізмів вирішення спорів.
Де-факто об'єктивних передумов для неузгодженого розвитку техрегулювання між Україною та МС немає, адже українська система техрегулювання еволюціонує в контексті запровадження європейських техрегламентів. А регламенти МС також розроблялися, виходячи зі стратегічних орієнтирів розширення торгівлі з ЄС.
Здобутки
Як розповідають у Євразійській економічній комісії, в рамках МС передбачено створення Координаційної групи з питань техрегулювання під керівництвом міністрів, які займаються цими питаннями. Уже розроблено кілька важливих документів з технічного регулювання. Це, зокрема, угода єдиних принципів, угода про обіг продукції, підтвердження відповідності та угода із взаємного визнання результатів сертифікації перевірочних лабораторій.
Під час нинішнього перехідного періоду на території МС суб'єктам господарювання видають сертифікати єдиного зразка на обмежену номенклатуру продукції, що виготовляється за єдиними підходами до введення техрегламентів. При розробці регламентів у МС взяли за основу все краще у міжнародній та європейській практиці. Нові регламенти — прямої дії, вони охоплюють не всю номенклатуру, а певні групи продукції, визначено 66 напрямів техрегулювання. Чимало з них стосується торгівлі з Україною.
Нині вже затверджено 31 техрегламент, 13 розроблено, ще 16 — у процесі розробки, до якого долучаються представники бізнес-асоціацій. Упродовж 60 днів проекти розміщуються на офіційних сайтах. Фахівці, експерти, науковці, бізнесмени, всі зацікавлені можуть подавати свої пропозиції, зауваження. Створено спеціальний консультативний комітет із представників міністерств, відомств, експертів, підприємців, який оцінює регулюючий вплив кожного документа на бізнесові процеси.
Усі органи і лабораторії, які працюють на ринку підтвердження відповідності, включені до Єдиного реєстру. Це відкриті дані, як і перелік сертифікатів і декларацій єдиної форми. Рада на рівні прем'єр-міністрів ухвалює рішення про прийняття техрегламенту і строки введення в дію. Перехідні положення, методики ухвалюються колегією комісії.
Експерти нагадують, що процес розробки нових технічних регламентів МС розпочався ще у 2009 році, та Україна не брала в ньому участі. А українські виробники, на жаль, не були поінформовані про те, що відбувається. Мало хто з них слідкує за змінами на теренах сусідніх держав, незважаючи на те, що вони є основною зоною для їхнього експорту. Нині майже 80% українського експорту до МС складає продукція останньої стадії переробки. Це максимально вигідно для економіки України. І ця продукція максимально підпадає під дію нових техрегламентів. Причому не одного, а одразу кількох.
Нові техрегламенти виставляють досить жорсткі вимоги, зокрема до машинобудування, тож у вітчизняних виробників залишається дуже мало часу для змін свого виробництва, розробки нової продукції, яка б відповідала новим регламентам, проходження лабораторних випробувань, сертифікації продукції. Вони можуть втратити ринки країн Митного союзу.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»