ЕНЕРГЕТИЧНІ
ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНИ
У Брюсселі 3 травня 2013 року відбулася міжнародна конференція з питання проблеми модернізації української газотранспортної системи. Вона була проведена у форматі положень Європейської енергетичної хартії, учасницею якої є Україна. Позаяк «Газпром» продовжує бойкотувати цей документ, котрий обмежує його монопольні можливості на європейському газовому ринку, участі у цьому заході російський концерн не брав. Не менш важливою причиною його відсутності було небажання долучати «третю сторону», тобто країни Євросоюзу, до процесу можливого створення газотранспортного консорціуму з Україною.
У Москві цей брюссельський захід розглядали у загальному контексті умовного зближення України та Європейського Союзу в процесі підготовки до підписання угоди про асоціацію та угоди про створення зони вільної торгівлі. Саме політичні міркування домінували й на конференції, яка завершилася черговою декларацію добрих намірів сторін, але не дала конкретики.
Утім, у нинішніх умовах, які склалися на європейському енергетичному ринку, мабуть, іншого результату й не варто було очікувати. Переважна частина країн Європейського Союзу реально диверсифікувала джерела надходження газу на свій ринок. Адже, окрім традиційного російського, норвезького або алжирського газу, дедалі більшу роль відіграє імпортований катарський скраплений газ, а також американський сланцевий. На додачу в умовах скорочення споживання блакитного палива під впливом глобальної економічної кризи не такими нагальними є потреби радикального зростання обсягів газового імпорту.
У підвішеному стані залишається й проблема українсько-російських газових відносин. «Газпром», який донедавна інтенсивно звинувачував Україну у недоборі обсягів газу, передбачених сумнозвісною газовою угодою від 19 січня 2009 року, нині зайняв вичікувальну позицію. Але російський газовий монополіст найближчим часом неодмінно поновить свій пресинг України, оскільки переживає серйозні проблеми з прибутковістю.
Російський уряд адміністративними засобами змусив «Газпром» відмовитися від планів стрімкого збільшення ціни на газ для внутрішніх російських споживачів. Тим часом неухильно зростуть витрати «Газпрому» як на експлуатацію діючих газових родовищ, так і на розбудову другої черги газопроводу «Північний потік» дном Балтійського моря й першої черги газопроводу «Південний потік» дном Чорного моря.
Разом із тим несприятливі тенденції на європейському ринку вже спонукали «Газпром» дедалі чіткіше переорієнтовувати свій пріоритетний імпортний вектор із Заходу на Схід, а саме на енергетичні ринки Китаю, Індії, Японії. Причому остання, яка з міркувань безпеки після аварії на атомній станції «Фукусіма» закрила майже всі свої атомні станції й потерпає від дефіциту електроенергії, наразі найбільше зацікавлена в нарощенні обсягів імпорту газу для своїх теплових електростанцій. За цих обставин газотранспортну систему України чекає непростий процес знаходження свого місця у новій конфігурації світового газового ринку.
також у паперовій версії читайте:
- МАЛАЙЗІЯ: ВИПРОБУВАННЯ ІСЛАМСЬКОЇ ДЕМОКРАТІЇ
- РОСІЯ — ЯПОНІЯ: У ПОШУКАХ КОМПРОМІСУ
- ЛІВІЙСЬКИЙ ХАОС
назад »»»