КПК У ДІЇ: ПЕРШІ РЕЗУЛЬТАТИ
Оптимістичні прогнози щодо нового Кримінального процесуального кодексу справдилися — можна з певністю вести мову про гуманізацію сфери кримінальної юстиції. Це засвідчило перше дослідження застосування кодексу. Проте імплементація довгоочікуваного документа не позбавлена проблем.
«Тюремного населення» поменшало
Одним із найбільш переконливих проявів гуманізації є кардинальне зменшення кількості осіб, які перебувають у слідчих ізоляторах — на 11 тисяч, або на 35% (станом на перше грудня 2012 року там перебувало 32 тис., на перше квітня 2013-го — 21 тис.). Це стало можливим тому, що згідно з КПК слідчий суддя в ухвалі про взяття під варту повинен визначити розмір застави, після внесення якої на рахунок Державного казначейства особу звільняють з-під арешту. Також прокурори стали подавати менше клопотань про взяття під варту, натомість зросла кількість клопотань про застосування альтернативних запобіжних заходів.
Такі дані наведено в нещодавно оприлюдненому моніторинговому звіті «Реалізація нового КПК в Україні: перші результати». Дослідження провели фахівці Центру політико-правових реформ (ЦППР) за підтримки програми «Матра» Посольства Королівства Нідерландів. Вони використовували відомості за 2011 рік, третій квартал 2012-го і перший 2013-го, отримані від Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури, Державної судової адміністрації і Державної пенітенціарної служби.
Зменшення «тюремного населення» — не єдиний позитивний результат дії нового КПК. Також значно скоротилася кількість затримань — на 900 випадків щомісяця (у 2012 році їх було 2800, у першому кварталі 2013-го — 1900). Автори дослідження допускають, що реальна кількість затриманих є більшою, адже звичка оперативних працівників не завжди протоколювати факт затримання, певно, дається взнаки. Також не в усіх випадках вони повідомляють про затримання центри безоплатної правової допомоги, залучають адвокатів за державний кошт. Проте з точки зору КПК така практика є непродуктивною, адже всі докази, отримані за відсутності захисника, суд має визнавати недопустимими.
Ще одним свідченням гуманізації кримінального процесу є зменшення кількості клопотань про взяття під варту. У 2012 році щомісяця їх надходило 2500, а в першому кварталі 2013-го — 1350 (на 45% менше). Причини цього автори дослідження вбачають у тому, що слідчих позбавлено можливості самостійно порушувати питання про тримання підозрюваних за ґратами. Згідно з КПК таким правом наділені лише прокурори, а слідчі повинні погоджувати клопотання з ними. Прокурори ж дають добро не завжди, тому слідчі почали рідше звертатися до них з таким проханням.
Частіше стали вдаватися до запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою. Щомісяця тепер до 40 осіб застосовують особисту поруку, до 250 — домашній арешт, до 2100 — особисте зобов’язання (деякі правники називають його модифікованою підпискою про невиїзд зі значно розширеними обов’язками підозрюваного або обвинуваченого). Це дає підставу для прогнозів щодо того, що основний запобіжний захід, який застосовувався згідно зі старим КПК — взяття під варту — втрачає монополію.
Помітно — на 30% — зменшилася кількість обшуків. Так, у 2011 році щомісяця їх проводили 4 тис., а в першому кварталі 2013-го — 2900. Ця цифра виглядає ще переконливішою, якщо згадати, що раніше санкції видавали на обшуки житла і володіння тільки фізичних осіб, а нині ухвала суду потрібна також на обшук володіння юридичної особи, скажімо, офісу.
Сталися позитивні зміни і в дотриманні права на приватність. Суд не так охоче став видавати дозволи на прослуховування. У першому кварталі нинішнього року щомісяця оперативні працівники отримували 1650 таких дозволів, у попередні роки їх кількість сягала 2000 — 2100 дозволів (на 20% більше). Хоча прогрес помітний, однак у країнах розвинутої демократії ця цифра на порядок менша, зауважують автори дослідження.
Справдилися також сподівання на те, що новий КПК допоможе розвантажити суд. Завдяки угодам обвинуваченого з прокурором 7% кримінальних справ розглянуто в спрощеному порядку. Приблизно такою ж є кількість угод про примирення між підозрюваним і потерпілим. Потенціал такого альтернативного способу вирішення конфлікту ще не вичерпано.
Небажання працювати по-новому
Утім, було б перебільшенням стверджувати, що застосування нового КПК ознаменувалося лише позитивними тенденціями. Незважаючи на те, що нині має бути менше формалізму, кількість переданих до суду кримінальних справ зменшилася на 35%. Пояснення цьому може бути таке: прокуратура тепер надсилає справи до суду в тих випадках, коли має вагомі докази і впевнена, що процес завершиться обвинувальним вироком.
При реалізації нового кодексу учасники карного процесу стикаються з певними проблемами. Найпершою називають наповнення Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, до якого мають вносити всі заяви про злочини. Сумніви в тому, що він запрацює гладко, були задовго до того, як КПК набрав чинності. Статистика підтвердила, що вони були немарні. Адже у попередні роки щомісяця реєстрували 300 тис. заяв і повідомлень про злочини, нині — вдвічі менше.
Причиною може бути те, що для заявників у райвідділах міліції не забезпечено комфортних умов, простіше кажучи, створено черги. Адвокати також нарікають на те, що заяви про злочини вважають зверненнями і розглядають згідно із Законом «Про звернення громадян», ігноруючи КПК. Часто слідчі кваліфікують діяння на власний розсуд, не беруть до уваги зміст заяви. Тобто, сподівання на те, що ця новація унеможливить приховання злочинів, поки що спрацьовує неповною мірою.
Зловживають слідчі таким заходом, як тимчасовий доступ до речей і документів з можливістю їх вилучення. Наприклад, можна вести мову про фінансові документи чи договори за той чи інший рік. У таких випадках вбачається пряма загроза захисту прав підприємців. Важливий такий нюанс: вилучення проводять у юридичної особи, хоча підозрюваним може бути керівник підприємства (фізична особа). Проте йому офіційно не повідомляють про підозру, адже в такому разі почнуть спливати строки, передбачені законом для проведення розслідування.
По-своєму тлумачать слідчі ст.237 кодексу. В ній ідеться про те, що під час огляду публічних місць і приміщень дозволу на вилучення документів чи речей не потрібно. При цьому ігнорують положення про те, що огляд у житлі чи іншому володінні (наприклад, офісі) дозволено лише за ухвалою слідчого судді. Адже будь-яке обмеження особистих чи майнових прав людини повинно здійснюватися лише на підставі санкції суду.
Деякі правоохоронці поводяться так, ніби нового КПК не існує. Вони проводять допити за старими правилами (в частині оформлення протоколів). При цьому ігнорують вимогу кодексу безпосереднього отримання судом показань. Адвокати схильні пояснювати це намаганням чинити тиск на підозрюваних або свідків. Можливою причиною є також відсутність судової практики згідно з новим кодексом, яка недвозначно вирішила б долю протоколів.
Які подальші прогнози щодо застосування нового кодексу? Очевидну тенденцію до гуманізації сфери кримінальної юстиції поки що не можна назвати стійкою, застерігає директор із наукового розвитку ЦППР Микола Хавронюк. Їй заважають утвердитися факти спотворення вимог КПК слідчими і прокурорами, які бажають працювати так, як звикли, або не розуміють суті окремих новацій, що мають на меті захист прав людини.
Тривожить те, що в 19-ти підзаконних актах, ухвалених на виконання КПК, зафіксовано суперечності з вимогами закону. Між тим у Верховній Раді зареєстровано 14 законопроектів, спрямованих на удосконалення чинного КПК. У 11-ти з них ідеться про скасування всіх його прогресивних новацій або й усього кодексу. Вочевидь цей документ, як багато інших, недосконалий, зазначає експерт ЦППР Олександр Банчук, але він дає реальний шанс розпрощатися з радянськими реаліями кримінального процесу.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ЗАПИТУВАЛИ— ВІДПОВІДАЄМО
- ПЛАТА ЗА ПОРУШЕННЯ
назад »»»