НІМЕЦЬКА ДИСКУСІЯ НАВКОЛО СЛАНЦІВ
Німеччина має значні запаси сланцевого газу, але громадяни турбуються про стан навколишнього середовища і не підтримують його видобуток. Промислові концерни схиляються до експлуатації родовищ, підкреслюючи економічний успіх Сполучених Штатів. Політики ж ніяк не дійдуть спільної думки.
Експлуатація сланцевого газу методом гідравлічного розриву, як правило, визначається у Німеччині як фрекінг (скорочення від англійського терміна hydraulic fracturing). Цей метод, що застосовувався дотепер як єдиний, полягає у закачуванні під тиском у скельні породи води і невеликої кількості спеціального хімічного розчину. Від вертикальної труби внизу відходить горизонтальна, часто за кілометр або два. Під тиском води у скелях утворюються щілини, через які звільнюється газ. А хімічний розчин може нищити бактерії й гриби та запобігає закриттю щілин. У США фірми часто тримають у таємниці хімічний склад свого робочого розчину.
Власне, ці хімікалії й викликають у Німеччині страх перед забрудненням навколишнього середовища і отруєнням ґрунтової і питної вод. Інколи скельний ґрунт є радіоактивним, тому вода, застосовувана для розриву, може бути опроміненою. Німецькі медіа інформують, що мешканці Пенсільванії і Вайомінгу, де експлуатація сланцевого газу відбувається у великих промислових масштабах, скаржаться на біль у горлі та проблеми з диханням. Кажуть, там також виявлено підвищений вміст озону в атмосфері. На думку деяких сейсмологів, видобуток сланцевого газу може викликати землетрус силою від 2 до 4 балів за шкалою Ріхтера.
У Німеччині ще у 90-х роках пробурили приблизно 300 пробних свердловин для видобутку газу методом фрекінгу, проте експлуатація родовищ не ведеться. Бундесрат, тобто верхня палата парламенту, домагається введення заборони застосування при експлуатації хімічних речовин, поки не будуть спростовані всі сумніви. Зелені, які можуть розраховувати на виборах на приблизно 14% підтримки, заявляють, що видобуток сланців слід заборонити.
Найбільші поклади сланцевого газу знаходяться у Нижній Саксонії та у Північному Рейні-Вестфалії. Уряд останньої землі, сформований соціал-демократами і зеленими, запровадив свого роду мораторій на експлуатацію сланців. Американський концерн Ексон Мобіл (ExxonMobil) не отримав дозволу на буріння пробної свердловини. У багатьох місцевостях створено громадянські ініціативи проти фрекінгу.
Навіть урядові експерти не можуть дійти згоди щодо рівня ризику. Федеральне управління охорони навколишнього середовища у представленій у вересні 2012 року доповіді визнало загрозу значною — в результаті експлуатації питна вода може бути отруєна «токсичними або високотоксичними» хімікаліями. Федеральний інститут геологічних наук і сировини з Ганновера звинуватив працівників Управління охорони навколишнього середовища, що вони переплутали ґрунтові води з питною водою. Спеціалісти з Ганновера вважають загрози, викликані фрекінгом, меншими, ніж ті, що виникають від традиційного видобутку газу.
Опозиція розкритикувала плани уряду. Голова комісії бундестагу з охорони довкілля Єва Буллінг-Шретер з Партії лівих (Die Linke) гнівно заявила: «Нове законодавство відчиняє всі двері перед технологією, пов’язаною з екстремальним ризиком. Процедури призначання ліцензії (на експлуатацію сланців) отримають нову динаміку. Але суспільство ставить потужний опір. Громадяни і громадянки не дозволять себе обдурити тільки тому, що газові концерни хочуть за допомогою федерального уряду швидко набити кишені».
Соціал-демократ Франк Швабе переконаний, що для кабінету Ангели Меркель фрекінг є важливішим за середовище і людину. «Зелений» міністр охорони навколишнього середовища землі Шлезвіг-Гольштейн Роберт Габек вимагає заборонити видобуток сланцевого газу на території всієї країни: «Фрекінг — це двигун серця епохи енергії на основі органічної сировини. Цій епосі хочемо і мусимо покласти край. Спроба реанімації є помилкою. Майбутнє належить відновлюваній енергії».
Нове законодавство повинен затвердити бундестаг. Голосування відбудеться, ймовірно, ще перед літніми відпустками. Однак опозиція має більшість у бундесраті. Якщо вона буде діяти узгоджено, то з легкістю не допустить введення в дію неоднозначного регулювання. Про це і заявив керівник парламентської фракції зелених, колишній міністр охорони довкілля Юрген Тріттін.
За даними Федерального інституту геологічних наук і сировини, німецькі запаси сланцевого газу оцінюються від 700 мільярдів до 2,3 трильйона кубометрів (остання величина у 200 разів більша, ніж нині становить річний видобуток газу традиційними методами). Газ зі сланців може покривати повністю потребу країни протягом 13 років.
Німецькими запасами зацікавилися концерни Exxon, BNK Petroleum, Wintershal i BG International. Exxon веде роз’яснювальну роботу, що сланцевий газ стане омолоджуючим засобом для економіки країни, а зі зниження ціни скористаються як промисловці, так і громадяни.
Голова Федерального союзу німецької промисловості (BDI) Ульріх Грілло попереджає щодо заборони фрекінгу за ідеологічними мотивами. «Якщо відмовимося від експлуатації, наша промисловість не буде конкурентною на міжнародних ринках»,— заявив керівник BDI.
Капітани економіки ФРН захоплені інформацією про сланцеве «ельдорадо» у США, де сланцевий газ вийшов уже на 37% всього видобутку. Завдяки цьому створено 1,7 мільйона робочих місць, до 2020 року їхня кількість зросте до трьох мільйонів. Як прогнозує Міжнародна агенція з питань енергії, за два роки Сполучені Штати випередять Росію і стануть найбільшим глобальним виробником природного газу. Ціна газу в США на дві третини нижча, ніж у Німеччині, й становить одну четверту американських цін з 2008 року.
У результаті відбувається відродження цілих галузей промисловості — виробництва сталі, шин і синтетики. Деякі європейські концерни розглядають, принаймні, часткове перенесення виробництва за Атлантику. Прагматичні публіцисти з Берліна пишуть: «У світі сланці привели до геополітичної і економічної революції. Слабне позиція багатих на енергетичну сировину арабських держав і Росії. Американська економіка розквітає. А Німеччина, яка відмовилася від атомної енергетики, втрачає шанс через незрозумілі екологічні страхи».
На думку багатьох експертів, у такій густонаселеній країні, як Німеччина, немає перспективи на відкриття сланцевого «ельдорадо» через занадто сильний спротив суспільства. Ніхто не хоче дивитися на вишки за вікном, перевіряти, чи не горить вода з крану.
Американський аналітик Чарльз Бланшар фон Блумберг стверджує: «Німецькі запаси сланцевого газу — як крапля, що падає на гарячий камінь. Пропозиція на ринку настільки висока, що веде до зниження ціни. Такі виробники, як Катар, замість США посилають газ у Європу. З 2015 року ринки наповняться австралійським газом».
Ціни низькі, а пристосування до сурових і коштовних процедур охорони довкілля тим більше зробить фрекінг нерентабельним. Міністр Альтмайєр напевно має рацію — сланцевий газ у Німеччині почнуть видобувати не скоро. Громадяни часто повторюють: «Навіщо маємо нищити землю і воду? Адже можемо купити газ за кордоном, ціни падають. Як європейський чемпіон з експорту маємо чим заплатити».
Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- КУРДСЬКА ПРОБЛЕМА: ЩЕ ОДНА СПРОБА
назад »»»