ЦІНА ДЕШЕВИХ КРЕДИТІВ ДЛЯ СЕЛА
Спеціалісти стверджують, що весна вже запізнилася на три тижні. А це означає, що з настанням тепла польові роботи доведеться проводити у вкрай стислі терміни.
Чи готові до такого сценарію українські сільгоспвиробники? Це питання обговорювалося на недавньому засіданні Національного прес-клубу з аграрних та земельних питань.
Оптимістичну позицію в цьому питанні посів директор Департаменту фінансово-кредитної політики Міністерства аграрної політики та продовольства Баграт Ахіджанов. Згідно з його даними, сільгоспвиробники забезпечені мінеральними добривами на 114%. Достатньою мірою вони запаслися й засобами захисту рослин. За потреби у 29 тис. тонн вони закупили їх уже понад 25 тисяч.
У минулі роки ринок відчував гостру нестачу якісного посівного матеріалу. Нині ситуація докорінно змінилася. Станом на середину березня аграрії були забезпечені насінням на 102%. При цьому насінням пшениці вони запаслися на 103, ячменю — на 101, гречки — на 106%.
Позитиву додає й наступна інформація представника Міністерства аграрної політики та продовольства. За його словами, 99,5% посівів озимих культур, під які відведено 8,1 млн га, перебувають у хорошому чи задовільному стані. Більша частина цих посівів уже підживлена. Переважно така робота здійснена в Одеській, Миколаївській, Херсонській, Запорізькій областях та АР Крим.
Передбачається, що цього року під зернові культури буде відведено 16 млн га. У структурі всіх площ, які належить обробити, вони становитимуть 58,6%. Баграт Ахіджанов стверджує, що таке співвідношення культур у сівозмінах можна вважати оптимальним.
Та от питання: де аграріям взяти гроші, аби впоратися із запланованим обсягом робіт? Міністерство аграрної політики та продовольства оцінює їх у 39 млрд грн. Це на 1,7 млрд більше порівняно з минулим роком.
Сума чимала, але непідйомною її не назвеш. Бо на проведення польових робіт сільгоспвиробники власними коштами забезпечені на 31 млрд грн. Залишається відшукати решту вісім мільярдів. Питання — де їх узяти?
На допомогу повинні прийти фінансові установи. Йдеться про комерційні банки та кредитні спілки. Вони з року в рік кредитують аграріїв. Передбачається, що цього року банківські кредити можуть сягнути близько чотирьох мільярдів гривень.
Усе б нічого, якби ці кредити були доступними для селян. Особливо, коли йдеться про малих та середніх сільгоспвиробників, тобто про фермерів та власників особистих селянських господарств.
Під час засідання прес-клубу керівник напряму «Розвиток фінансування малих та середніх виробників» проекту USAID «АгроІнвест» Наталія Ліщитович звернула увагу на те, що переважно кредитуються великі сільгоспвиробництва: «Кредитування малих та середніх агровиробників все ще залишається відкритою нішею для банків».
Порівняно недавно організатори проекту «АгроІнвест» провели загальнонаціональне дослідження поточного стану малих та середніх сільгоспвиробників, а також можливості його якісного вдосконалення. Посилаючись на отримані результати, Наталія Ліщитович відзначила, що одним із найбільш суттєвих бар’єрів залишається дорожнеча агрокредитування та завищені вимоги до застави.
Наталія Ліщитович підкреслила, що такі високі вимоги до застави при наданні банківських кредитів невиправдані: «Існують інші механізми хеджування ризиків, на які банкірам та представникам кредитних спілок варто було б звернути увагу». Важливо оцінювати не лише заставне майно, а й звертати увагу на передові технології, які впроваджують у своє виробництво малі та середні сільгоспвиробники.
Немаловажним фактором є й те, що рівень повернення аграріями банківських кредитів залишається дуже високим. Він сягає 98%. Ця обставина стимулює співпрацю банківського сектора з аграрним. Важливість такого напряму підтвердив і заступник голови правління «Метабанку» Олександр Волков. Він сказав, що близько половини кредитів його фінансової установи спрямовується саме до аграрного сектора. І це притому, що банк почав налагоджувати співпрацю з сільгоспвиробниками лише 2008 року, а тепер визначає її для себе як стратегічну.
Подібної лінії дотримуються й інші комерційні банки, і серед них — «Кредобанк». Маючи значну польську інвестицію, він привносить в Україну польський досвід роботи з аграріями. На цьому акцентував увагу спеціаліст з питань агрокредитування «Кредобанку» Назар Білаш.
Не менш активно з аграріями працюють і кредитні спілки. Президент Всеукраїнської асоціації кредитних спілок (ВАКС) Вікторія Волковська розповіла: «Ми частіше працюємо з тими, з ким не працюють великі фінансові установи». Насамперед, ідеться про фермерські господарства та власників особистих селянських господарств.
За інформацією Вікторії Волковської, за підсумками минулого року кредитні спілки, які входять до складу ВАКС, видали позик на суму, що перевищує 1,5 млрд грн. Середній розмір кредиту — 9–9,5 тис. грн. При цьому сільськогосподарський кредит, який переважно надається власникам особистих селянських господарств, сягає 7 тис. грн, а фермерський — 40 тисяч:
«Інколи ми видаємо кредити розміром мільйон гривень. Переважно ці гроші йдуть на закупівлю сільгосптехніки».
Президент Національної Асоціації кредитних спілок України (НАКСУ) Петро Козинець відзначив, що кредитні спілки велику увагу приділяють соціальному розвитку села. Зокрема, газифікації, будівництву житла, вирішенню побутових питань тощо. «Не буде соціального розвитку села,— сказав він,— не буде і сільгоспвиробництва».
Свою думку Петро Козинець підтвердив конкретними фактами. Згідно з ними, особисті селянські господарства домінують у виробництві овочів, фруктів, картоплі, молока та інших видів сільгосппродукції. Тому ставку на розвиток виключно великих господарств, яку робить в останні роки держава, Петро Козинець назвав хибною. Вона гальмує розвиток аграрної галузі, сільської місцевості та руху кредитних спілок.
Президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України Микола Миркевич погоджується, що банки та кредитні спілки охоче йдуть у село з грошима. Питання лише в тому, яка їхня ціна. А вона залишається надто високою, і тому селяни сто разів подумають, чи треба користуватися таким дорогим кредитом і як він може позначитися на рентабельності їхнього виробництва.
Микола Миркевич відзначає, що в середньому ставка банківського кредиту становить 20%. Досить часто вона перевищує цей показник. Тим паче, що кредити дають на нетривалий час, а це не зовсім вигідно сільгоспвиробникам.
Він також послався на польський досвід — польські фермери отримують кредити на 25 років під три-чотири відсотки річних.
Позицію Миколи Миркевича підтримав Баграт Ахіджанов. Зокрема, він сказав: «Ми повинні працювати над тим, щоб знижувати кредитну ставку. Вона залишається нереально високою».
Баграт Ахіджанов запропонував кілька варіантів вирішення цього питання. Один із них стосується посилення ролі Державного земельного банку. На його думку, наявність такого гравця здатна загострити конкуренцію в банківському секторі і таким чином здешевити кредити для сільгоспвиробників.
«Я думаю, що для того, аби українські селяни були конкурентоздатними, вони повинні отримувати кредити хоча б під сім— десять відсотків річних»,— підкреслив Баграт Ахіджанов.
Михайло ВЕРНИГОРА, Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань
також у паперовій версії читайте:
- ЗЕМЕЛЬНА РЕФОРМА ЗАВЕРШИТЬСЯ СКАСУВАННЯМ МОРАТОРІЮ НА ПРОДАЖ СІЛЬГОСПУГІДЬ
назад »»»