ЦЕ ОДИН ІЗ НАЙКРАЩИХ МУЗЕЇВ, ЯКІ Є У СВІТІ...
12 КВІТНЯ — ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ АВІАЦІЇ І КОСМОНАВТИКИ
Перше, що впадає в очі, коли наближаєшся до Музею космонавтики імені С. Корольова, що в Житомирі,— це дві ракети. Одна з них була створена в КБ С. П. Корольова і використовувалася для наукових досліджень у верхніх шарах атмосфери Землі, а згодом була передана музею як подарунок від колег з Російського музею історії космонавтики імені Костянтина Ціолковського.
Інша ж, створена наприкінці 50-х років у КБ «Південне» (Дніпропетровськ), перебувала на озброєнні полку Ракетних військ стратегічного призначення, що дислокувався неподалік селища Висока Піч на Житомирщині, несучи бойове чергування. Після того, як частину розформували, її передали до музею.
— Наші витоки сягають 1970 року,— розповідає директор музею Ірина Дячук.— Зауважу, що спочатку це був відділ обласного краєзнавчого музею.
Із часом експозиція поповнювалася все новими експонатами, які надходили з усіх куточків колишнього Радянського Союзу. Приміром, після проведеної в Кореї виставки «Радянська космонавтика на службі миру і прогресу», Академія наук СРСР подарувала цілий контейнер зі зразками техніки та іншими експонатами, що там демонструвалися. І незабаром постало питання про розширення площі. Тож у 1987 році було зведено нове приміщення, а незабаром уряд Української РСР ухвалив постанову, згідно з якою влітку того ж року відділ краєзнавчого музею отримав статус музею. На відкритті нової експозиції була присутня і мати Сергія Павловича — Марія Миколаївна Корольова-Баланіна.
Увагу відвідувачів привертає експозиція «Космос», насамперед — своєю інформаційною насиченістю, ексклюзивними експонатами, багато з яких побували в космосі. Тут можна побачити спусковий апарат космічного корабля «Союз-27», контейнер, в якому розміщували наукові прилади на геофізичних ракетах, за допомогою яких виконували ті чи інші дослідницькі експерименти, спусковий апарат міжпланетної автоматичної станції «Венера-15», технологічний зразок штучного супутника Землі «Ореол-3», призначений для дослідження магнітного поля Землі та північного сяйва.
Макети супутників «Електрон» та «Інтеркосмос», автоматичної міжпланетної станції «Луна-9» настільки майстерно виконані, що, за словами фахівців, навіть їм важко відрізнити їх від оригіналів.
Особливо виділяється художня композиція, розміщена в центрі експозиції, що виконана у вигляді екрана спостереження, яким оснащений у Підмосков’ї Центр керування польотами. На ньому зображена віртуальна людина, відтворена за малюнком Леонардо да Вінчі, котра стала символом особистості, яка гармонійно розвивається.
Досить оригінальною задумкою можна назвати також підвішені вітрини, що своїм виглядом дуже нагадують «літаючі тарілки» і складаються з двох прозорих напівсфер, скріплених металевим обідком. Коли дивишся на них, то складається враження, що вони летять. Але «тарілки» ці висять не просто так: у них розміщено різні документи, що мають безпосередній стосунок до освоєння космосу і тих, хто його підкорював, світлини, інші експонати.
Якщо завітаєте до музею, про який наша розповідь, то побачите також продукти харчування, які космонавти брали із собою в політ: печиво, хліб, кава з молоком, чорнослив з горіхами, які містяться в... тюбиках!
Дехто, дізнавшись про Музей космонавтики в Житомирі, дивується: мовляв, чому саме він заснований у цьому поліському місті, а не, скажімо, у Дніпропетровську, де розташований «Південмаш», у цехах якого виготовляли ракети, що використовували для підкорення космічного простору? А все тому, що далеко не всі наші співвітчизники знають, що Житомир — це те місто, де народився академік Сергій Корольов, людина, яка так багато зробила для освоєння космосу.
Звісно, що значна частка музею присвячена саме цьому видатному вченому, чиє ім’я відоме у найвіддаленіших куточках планети.
— Зараз важко сказати, кому першому спала на думку ідея створення музею, але сталося це в 60-ті роки, після смерті Сергія Павловича,— продовжує Ірина Дмитрівна.— Бо саме тоді з його імені було знято гриф «таємно». Після цього знайшлися серед житомирян люди, які вирішили гідно вшанувати пам’ять свого земляка саме тут, у Житомирі, рідному місті знаного вченого. А допомогла їм у цьому його мати, Марія Баланіна, яка, незважаючи на поважний вік, виявилася досить енергійною жінкою і багато зробила для наповнення музею цікавими експонатами.
Нині під дахом Меморіального будинку-музею розміщено відтворений — за спогадами Марії Миколаївни — інтер’єр квартири, максимально наближений до того, в якому сім’я майбутнього вченого мешкала на початку 1900-х років. Тут представлені меблі, посуд, інші речі домашнього вжитку, якими користувалася родина.
Тривалий час прізвище головного конструктора перших космічних ракет та апаратів було засекречене, на сторінках газет його статті друкували під псевдонімом «професор К. Сєргєєв». Широка громадськість дізналася про справжнє ім’я головного конструктора лише після смерті Сергія Павловича. Але й тоді про деякі сторінки життя С. Корольова знало обмежене коло людей, зокрема — про арешт майбутнього академіка у 1938 році і засудження до десяти років виправних робіт.
У залах зібрано чимало документів, світлин, особистих речей, які відтворюють тернистий шлях Корольова — шлях, на якому трапилося стільки злетів і падінь, але яким він з честю пройшов.
— За час існування музею вдалося зібрати понад п’ять тисяч експонатів, які увійшли до основного фонду, і майже стільки ж — допоміжного,— говорить Ірина Дмитрівна.— Завітавши до нашого музею, можна багато цікавого дізнатися про радянських космонавтів, зокрема наших земляків — Георгія Берегового та Павла Поповича. А також Леоніда Каденюка — вихідця з Буковини, який у 1997 році як представник незалежної України у складі міжнародного екіпажу на борту американського космічного корабля «Колумбія» побував у космосі, де вивчав вплив мікрогравітації на процеси розвитку і росту рослин.
Україна, як відомо, входить до тих небагатьох країн світу, які прийнято називати космічними. Тож ми робимо все для того, щоб громадськість, насамперед молодь, знали про внесок України в освоєння космічного простору, людей, які, як і Сергій Корольов, зробили для цього багато.
Інтерес не згасає: щороку музей відвідують 40–45 тисяч осіб. Причому не лише з-поміж жителів України, а й країн СНД, а також із так званого далекого зарубіжжя: Німеччини, Франції, Великої Британії і навіть США.
Загалом за час існування музею в ньому побувало більше двох мільйонів чоловік.
Ми проводимо активну просвітницьку роботу, зокрема організовуємо дні відкритих дверей, присвячуючи їх визначним датам, так чи інакше пов’язаним з космонавтикою, державним святам, також проводимо зустрічі з цікавими людьми.
Так, з нагоди річниці від дня народження Сергія Корольова у січні 2013 року до музею завітала член першого жіночого загону космонавтів Валентина Пономарьова. У космосі їй не судилося побувати, про що вона, за її словами, мріяла «все своє свідоме життя і досі не розсталася з цією мрією». Натомість доля дала можливість знати і Сергія Павловича, й інших знакових постатей радянської космонавтики.
Незважаючи на поважний вік, В. Пономарьова зберегла в пам’яті найдрібніші і дуже цікаві деталі зі свого «космічного життя», поділившись ними з присутніми, а також враженнями від зустрічей з багатьма космонавтами. На згадку про зустріч Валентина Леонідівна подарувала музею свою книгу «Жіноче обличчя космосу».
Уже традиційними стали тематичні виставки, зокрема у 2013 році пройшли цікаві виставки — «Нові надходження у фонди музею», «Сивоокий космос», де демонструвалися роботи вихованців Житомирської художньої школи, «Живий Всесвіт», присвячений 50-річчю Європейської південної обсерваторії.
З нагоди 125-річчя від дня народження матері Сергія Павловича, Марії Миколаївни, була відкрита виставка, на якій представлено речі житомирського періоду життя родини Корольових, що належали безпосередньо їй, рідкісні світлини і документи, які показали роль цієї непересічної жінки у створенні музею.
До 55-річчя запуску першого штучного супутника Землі відбулася зустріч з льотчиком-космонавтом, Героєм Радянського Союзу В. Жолобовим, випробувачем космодрому «Байконур» Борисом Лапідусом, іншими цікавими людьми, які уособлюють еру радянського космосу і яким було чим поділитися з присутніми.
Демонструють тут і документальні фільми, присвячені космосу та його підкорювачам, зокрема «Світ із зірок та людей», «Зворотний бік Місяця», які дуже подобаються молоді. Звичними стали виставки, присвячені ювілейним датам в історії космонавтики.
«Залишаючи музей, у мене склалося таке враження, що побував у космосі».
«Щиро дякую людям, які створили цей музей, тим, хто працює сьогодні, підтримуючи його в належному стані, поповнюючи все новими експонатами».
«Житомирський музей космонавтики — це данина пам’яті видатному сину України Сергію Корольову, ім’я якого нероздільно пов’язане з Україною і її народом».
Це — витяги із сотень відгуків, які залишають відвідувачі Музею космонавтики імені Сергія Корольова в м. Житомирі.
Сергій ЗЯТЬЄВ
також у паперовій версії читайте:
- КОСМІЧНІ ШЛЯХИ ПОЛТАВЩИНИ
назад »»»