ХТО НАС ВРЯТУЄ, КОЛИ ПРИЙДЕ ЧАС «Х»?
Якщо прорве дамба Кременчуцької ГЕС, восьмиметрова хвиля вже через півгодини накриє Кременчук, а ще за кілька десятків хвилин під потужним цунамі загине Комсомольськ. Після Полтавщини, де затопить кілька районів, убивча хвиля прокотиться територією Дніпропетровської та Кіровоградської областей...
Де причаїлося лихо
Зима з її поблажливо м’якою погодою минула, але тривоги щодо можливих її наслідків усе ще непокоять українців. Як звичайних громадян, так і тих, хто за службовим обов’язком має запобігти всіляким негараздам, спровокованим примхами погоди. Наразі майже скрізь говорять про можливе підтоплення чималих територій через активне танення снігу, яким рясно вкрило міста та села наприкінці березня.
Чи готові рятувальні служби до протистояння викликам природи? На Полтавщині, де не прогнозували великої води, цими днями збирали рятувальників, щоб пересвідчиться у їхній готовності до часу «Х».
Журналісти, котрих також запросили на захід, тоді дізналися дві новини, котрі стосуються кожного жителя області,— погану і добру. Варто почати з поганої, аби потім підсолодити пілюлю і заспокоїти тих, хто бачить цей світ виключно в темних барвах.
Так от, якщо вода прорве греблю Кременчуцького водосховища, восьмиметрова хвиля вже через 29 хвилин накриє Кременчук, а через 1 годину 15 хвилин під цунамі загине Комсомольськ.
Наступними під воду підуть Кременчуцький, Кобеляцький і Козельщинський райони, а через 4 години 50 хвилин від початку лиха хвиля перетне межі Полтавщини і прокотиться територією сусідів — Кіровоградською та Дніпропетровською областями.
Чи відродиться життя після такого великого потопу, сказати важко. Утім, є й добра новина: в області створено евакуаційну комісію, члени якої до найменших дрібниць усе розрахували й знають, як мінімізувати наслідки масштабної трагедії. Безумовно, якщо, не доведи Боже, велика вода таки прийде.
Комісію очолює заступник голови Полтавської облдержадміністрації Борис Галушко. Він і захотів розібратися з готовністю різних служб, створених в області для евакуації населення на час «Х». Масштаби евакуації, якщо біда все ж не обійде стороною Полтавщину, вражають.
Як дізналися представники ЗМІ, котрим дозволили подивитися спеціальну карту Полтавщини, на яку нанесено райони, які першими підуть під воду, та розрахунки з потрібною кількістю засобів для евакуації населення, за кілька годин слід встигнути евакуювати 199,7 тисяч полтавців — майже кожного шостого жителя області. Для цього виділять 24 евакуаційних поїзди з 336 вагонами, 287 автобусів та кілька тисяч автомобілів.
Про ситуацію, яка може виникнути на території регіону в разі прориву греблі Кременчуцького водосховища, «чаша» якого зберігає 13,5 кубічних кілометрів води, доповідав на засіданні начальник обласного управління з питань надзвичайних ситуацій Михайло Андрусенко.
Якщо з якихось причин гребля зруйнується, то область очікує біда, порівняти яку можна хіба з катастрофою, котру недавно пережила Японія через потужне цунамі, коли вийшла з ладу атомна електростанція на Фукусімі.
Прорив греблі Кременчуцької ГЕС, збудованої ще 1959 року, спровокує, за висновками начальника управління, катастрофічне затоплення, наслідки якого важко уявити. Принаймні, за розрахунками вчених, котрі вже змоделювали ситуацію, вода вкриє значну частину території області і почне спадати тільки через 4–6 діб. Затопленими території залишатимуться до двох тижнів, поки вода не спаде остаточно.
Звісно, після такого велетенського потопу відродити повноцінне життя на постраждалих територіях буде вкрай важко. А можливо, і недоцільно. Завдання перед комісією з евакуації у разі прориву греблі постануть не бачені за масштабами, як на теперішній час. Лише з Кременчука доведеться евакуювати 113 тисяч жителів, з Комсомольська — 54 тисячі. Переселенців планують тимчасово розселити не тільки на Полтавщині, а й на території Кіровоградської і Дніпропетровської областей.
Утім, прорив дамби Кременчуцької ГЕС — далеко не єдина біда, яка може звалитися на полтавців від примх природи. Члени обласної комісії мають плани і щодо евакуації полтавців, якщо на їхні голови впаде лихо не лише через прорив дамби Кременчуцького водосховища, а й через інші чинники.
Скажімо, заплановано евакуацію в разі великої повені через вихід із берегів річок або довготривалих дощів. Можлива евакуація і при великих лісових пожежах, аваріях на хімічно небезпечних об’єктах, яких в області майже півсотні. На них небезпека чатує через аміак, який використовують на виробництві. У Полтаві, до речі, один із таких небезпечних об’єктів — місцевий м’ясокомбінат.
На паперах виходить добре, а як буде в житті?
Отже, після почутого представників ЗМІ зацікавила реальна готовність обласних служб до проведення такої масштабної рятівної операції. Як і те, наскільки сьогодні матеріально підкріплено плани з евакуації населення Полтавщини, які має на час «Х» евакуаційна комісія і які поки існують на паперах?
Приміром, у Країні Вранішнього Сонця, коли цунамі наробило шкоди, евакуація понад мільйон людей пройшла швидко і організовано. Уряд не залишив переселенців у біді і забезпечив усім необхідним. Але то в Японії — державі з потужним економічним потенціалом, дисциплінованим населенням, у якого високий рівень довіри до свого уряду. У нас, правди нікуди діти, нічого з цього немає. Лише плани евакуації. За ними населення із зони затоплення мусять розселити по санаторіях та оздоровчих таборах. А хто платитиме за проживання на приватних об’єктах та за харчування, медичну допомогу тощо, на засіданні не згадували.
Проте на столі, за яким усілися члени евакуаційної комісії, можна було помітити табличку з написом «Група організації торгівлі та забезпечення предметами першої необхідності». Тобто, очевидно, місцева влада передбачила розв’язання цієї проблеми. Хай поки і на папері. Говорили на засіданні комісії і про виділення транспорту для евакуації населення. Без цього швидко і організовано вивезти десятки тисяч людей із зони лиха неможливо.
За радянських часів, коли в державі вибудували чітку централізовану систему управління, з цим питань не виникало: весь автотранспорт було приписано до військкоматів і за потреби його негайно забирали. Приклад — евакуація тисяч людей після катастрофи на ЧАЕС.
Однак тоді всі підприємства, які мали транспорт, були державними. Нині — приватні. Чи може влада сьогодні переконати або навіть змусити власника віддати, приміром, пасажирські автобуси чи маршрутні таксі? Михайло Андрусенко вважає, що так. За його словами, з усіма власниками автопідприємств укладено договори і вони передадуть автотранспорт для перевезення населення.
Правда, зміст договорів чиновник журналістам не розкрив. Зокрема, про те, чи безкоштовно віддадуть транспорт комерсанти або держава за це заплатить із кишені платників податків? Така сама ситуація з плавучими засобами, без яких евакуювати населення затоплених територій неможливо.
Нині всі знають, що ані човнів, ані катерів у розпорядженні обласної влади тепер немає. За винятком кількох одиниць на водолазно-рятувальних станціях. Начальник управління з питань надзвичайних ситуацій відповів, що на евакуацію передбачено виділення понад дві тисячі плавзасобів. Усіх форм власності.
Утім, перед тим їх знову таки необхідно забрати у приватних власників. Чи віддадуть вони свої недешеві яхти та катери? У Японії, на яку посилалися на засіданні, віддали. У нас, хочеться вірити, теж передадуть органам влади.
Тривожить полтавців і те, що в регіоні практично відсутні засоби захисту населення. Так, незадовго до засідання евакуаційної комісії на сесії Полтавської облради вирішили закупити для непрацюючого населення протигази типу ГП-7. На це протягом трьох наступних років з обласного бюджету виділять майже 30 млн грн.
Після прийняття такого рішення в кулуарах сесії пригадали, що 2005 року зі складів з недоторканними запасами, які були на Полтавщині, в невідомому напрямку вивезли понад 400 тисяч протигазів, які зберігали там для населення на випадок війни або надзвичайних ситуацій. Тепер склади порожні й протигази доводиться закупати за доволі високими цінами. В інтернеті можна дізнатися, що один такий протигаз продають за 200–400 грн залежно від комплектації.
Обговорення плану евакуації завершилося виступом лише начальника обласного управління з питань надзвичайних ситуацій. Жодного запитання від присутніх членів комісії не надійшло.
Отже, зробили висновок журналісти, або їм усе зрозуміло, і механізм евакуації запрацює в разі потреби як годинник, або чиновники, не привчені ставити начальству зайвих запитань, вирішили промовчати, аби не накликати на себе зайвого клопоту та начальницького гніву, яке вважає, що Полтавщина підготовлена до часу «Х».
Так це чи ні, стане зрозумілим тоді, коли, не допусти Боже, доведеться плани захисту населення втілювати в життя. Перед початком засідання голову евакуаційної комісії Бориса Галушку журналісти запитали про те, чи все враховано в планах евакуації населення? Як рятувати людей, на паперах нібито виписано все добре, а от що робити зі свійськими тваринами?
Чимало полтавців усе ще живуть за рахунок власного господарства, в якому тримають корів-годувальниць, кіз, свиней, курей тощо. Їх кидати у затоплених дворах не лише шкода, але й не по-людськи. Та й вірних друзів — собак і котів — теж порядні хазяї заберуть із собою. До того ж у районах, які підпадають під затоплення, нині є великі тваринницькі комплекси, де утримують тисячі голів великої рогатої худоби та свиней. Тож як евакуюватимуть худобу і де її далі утримуватимуть та чим годуватимуть?
Борис Галушко відповів не одразу. Трохи помовчав, а потім сказав, що і це передбачено: худобу евакуюватимуть «пішим порядком». Як таке собі уявляють автори евакуаційних планів, сказати важко. Невже хазяїн на плечах нестиме 100-кілограмову свиню, пересуваючись по груди у воді? Схоже, з цим організатори евакуації ще до пуття не розібралися, адже заступник голови облдержадміністрації, відкриваючи нараду, зазначив, що варто продумати питання евакуації тварин та хатньої живності.
Замість епілогу
Сьогодні в області раз у раз повертаються до стану дамби Кременчуцької ГЕС. Не секрет, що за понад свою півстолітню історію ця споруда набула болячок, бо час нікого не щадить. Торік кременчуцькі ЗМІ активно обговорювали інформацію про те, що в бетонному тілі дамби — її підводній частині — виявили великі тріщини.
Писали й про те, що дамбу кваліфіковано не обстежували дуже давно і влада не має уявлення про її справжній стан. Реакція влади не забарилася. Кременчуцькі чиновники заспокоїли народ і стверджують, що дамбі нічого не загрожує.
Зокрема, 17 вересня 2012 року прес-служба Кременчуцької міськради розповсюдила повідомлення з посиланням на спеціалістів гідроелектростанції, котрі запевняють, «що станція працюватиме в штатному режимі мінімум ще 100 років. Від 2005 року на Кременчуцькій ГЕС установили автоматичну систему оповіщення «П-160». Майже по всій довжині захисної дамби, а це понад 10 км, установлено спеціальні датчики.
На випадок прориву дамби ці датчики миттєво спрацюють, після чого сигнал тривоги Кременчуцької ГЕС миттєво буде передано у відділ контролю за оперативною обстановкою Кременчуцької міськради. Уже після останньої інстанції сигнал про небезпеку має передаватися в місто. Крім того, Кременчук обов’язково отримує тривожний сигнал, навіть якщо буде пошкоджено будь-яку греблю на каскаді водосховищ, розташованих вище по Дніпру. Сама дамба побудована так, що може витримати навіть серйозні аварії...»
Олександр БРУСЕНСЬКИЙ
також у паперовій версії читайте:
назад »»»