СЛІПЕЦЬ
БЕЗ ПОВОДИРЯ
Ніхто в нашій країні не має права на справедливий суд. Така оцінка настільки жорстка, наскільки й точна. У тому, що спричинило таку ситуацію, які ліки від цієї хвороби, розбираються самі судді, правозахисники і законодавці.
Повернути гарантовані Конституцією повноваження
Ще римський філософ Сенека зауважив: Errare humanum est, що означає «Людині властиво помилятись». У судовій системі помилка іноді коштує життя. Щоб виправити і мінімізувати помилки, у ній вибудували певний порядок розгляду справ.
Проте реформа 2010 року його зруйнувала. У Верховного Суду, який, згідно з Конституцією, є найвищим судовим органом, відібрали частину повноважень. Відбулося це згідно із Законом «Про судоустрій і статус суддів». Після набуття чинності цим документом ВС не може переглядати справи у касаційному порядку, вивчати та узагальнювати судову практику, надавати судам роз'яснення з питань застосування законодавства, визнавати нечинними роз'яснення пленумів вищих спеціалізованих судів.
На цьому вкотре наголосив голова ВС Петро Пилипчук під час конференції, присвяченій 90-річчю від дня створення Верховного Суду України. Він використав цю можливість, намагаючись достукатися до законодавців, донести до них думку про необхідність змін, адже на урочистостях був присутній Голова Верховної Ради Володимир Рибак, якому й були адресовані слова про необхідність удосконалення законодавства.
Річ у тім, що згаданий Закон «Про судоустрій і статус суддів» створив перешкоди для реалізації громадянами їх конституційного права на доступ до правосуддя. Судді ВС переконані в тому, що для здійснення своїх функцій Верховний Суд як найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції повинен мати відповідний обсяг повноважень. Законопроекти, спрямовані на виправлення цього становища, були неодноразово зареєстровані у Верховній Раді, однак їх так і не розглянули.
Утім, в останнього, поданого депутатом Юрієм Одарченком, є перспектива. Такий висновок можна зробити із висловлювання голови парламентського Комітету з питань верховенства права та правосуддя Сергія Ківалова під час зустрічі з президентом ПАРЄ Жаном-Клодом Міньйоном. Він серед іншого висловив занепокоєність станом української судової системи. С. Ківалов повідомив, що у квітні профільний комітет ВР проведе слухання, на яких обговорюватимуть роль і місце ВС у системі вітчизняного правосуддя. Окрім цього, в парламенті готують законопроект, спрямований на зміну повноважень ВС.
Аналізуючи стан, в якому перебуває Верховний Суд після реформування, автори згаданого нормативно-правового документа вказують: найвищий орган судової влади втратив повноваження суду касаційної інстанції, його діяльність обмежили винятково переглядом рішень судів касаційної інстанції (такими нині є вищі спеціалізовані суди) з мотивів неоднакового застосування норм матеріального права. Порушення ж ними норм процесуального права не може бути оскаржено (навіть явно незаконні або помилкові процесуальні ухвали — не виняток).
Верховний Суд принизили
Реформа породила ще одну не менш гостру проблему: справу до провадження Верховного Суду можуть допустити тільки вищі спеціалізовані суди. Тобто, складається певною мірою абсурдна ситуація — нижчестоящий суд вирішує питання діяльності вищестоящого. Це принизливо для ВС, вважає виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Аркадій Бущенко, адже поки вищий спеціалізований суд не висловиться, Верховний не може нічого робити. Система допуску справ до провадження не відповідає міжнародній практиці і вочевидь послаблює незалежність вітчизняної судової системи.
Послабило її також позбавлення Верховного Суду повноважень ухвалювати постанови Пленуму щодо узагальнення судової практики (ці функції передали вищим спеціалізованим судам). Кількість та якість таких роз'яснень, підготовлених судами касаційної інстанції, на порядок нижча, ніж була у ВС, зазначено у пояснювальній записці до згаданого законопроекту. Узагальнення судової практики має здійснювати найвищий судовий орган, позиція якого є обов'язковою для всіх інших судів.
В адміністративному судочинстві становище ускладнює неможливість оскаржити рішення Вищого адміністративного суду, винесені ним як судом першої інстанції. До речі, їх перелік після реформи зріс, адже на підставі «Прикінцевих положень» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства, згідно з якими у підсудності ВАСУ у першій інстанції перебуває розгляд справ з приводу оскарження актів, дії чи бездіяльності Верховної Ради, Президента, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів.
Ці новації позбавили осіб, які беруть участь у справі, права на апеляційне і касаційне оскарження. Тобто рішення у таких справах є остаточними. Таким чином має місце звуження змісту та обсягу гарантованого ст. 55 Конституції права на судовий захист прав і свобод людини. Відбувається це шляхом позбавлення права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, а воно, відповідно до ст. 64 Основного Закону, не може бути обмежено навіть в умовах воєнного і надзвичайного стану, наголошує суддя Конституційного Суду Віктор Шишкін. У результаті помилкові і незаконні рішення ВАСУ залишаються без належної оцінки.
Нині усе частіше наші співгромадяни сподіваються на поновлення порушених прав не в українській судовій системі, а звертаються до Європейського суду з прав людини. Це свідчить про падіння довіри, одна з вагомих причин якого — звуження функцій ВС, наголошує його екс-очільник Віталій Бойко.
Враховуючи все вищесказане, згаданий законопроект направлений на відновлення функцій ВС як найвищого судового органу держави, повернення йому самостійності в ухваленні рішень.
Протягом тривалого часу Верховний Суд був моральним та інтелектуальним авторитетом у судовій системі, зауважує екс-голова ВС Василь Маляренко, її захисником і генератором ідей. Без «реанімації» ВС судова система перетвориться на сліпця без поводиря. Якщо ж його модель осучаснити, то він міг би розглядати також скарги на порушення прав і основоположних свобод людини і таким чином розвантажити Євросуд (він про це настійливо просить).
Чи здатні наші парламентарі реально усвідомити необхідність удосконалення законодавства в цій сфері без підказок європейських високопосадовців, чи варто сподіватися на позитивні зміни, покаже час.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ЗАПИТУВАЛИ— ВІДПОВІДАЄМО
- ДЛЯ ЗРУЧНОСТІ ПАСАЖИРІВ?
назад »»»