АБИ РУСТ НЕ ПРИЗЕМЛИВСЯ НА ХРЕЩАТИКУ... ДЛЯ ЦЬОГО В ЗС УКРАЇНИ МАЮТЬ, НАРЕШТІ, ВІДБУТИСЯ СПРАВЖНІ РЕФОРМИ
До заяв керівників Міністерства оборони про необхідність реформування українського війська людям у погонах не звикати: кожен новий міністр оборони, а їх узагалі у нас було 10, тільки-но обійнявши цю посаду, заявляв, що «армія конче потребує реформ і вони будуть проведені». Та, на жаль, ці гучні обіцянки зводилися здебільшого до банальних скорочень особового складу.
Замість реформ — скорочення
Спочатку зробимо невеличкий екскурс у наше недалеке минуле. І нагадаємо: як тільки Костянтин Морозов очолив Міністерство оборони України, а сталося це влітку 1991 року, він заявив:
— Нині на теренах України дислокується майже мільйонне військове угруповання. Тому будемо його реформувати, зробивши акцент на підвищенні бойової готовності та соціальному захисті тих, хто змушений буде передчасно зняти погони.
Як людина, котра тоді служила у війську і всі реформи бачила на власні очі, стверджую: їхня суть була зведена до банального скорочення. І під ніж, яким, як мовиться, різали по-живому, досить часто потрапляли і найбільш підготовлені у військово-професійному плані частини і підрозділи. Зокрема, авіаційні, спеціального призначення, здатні миттєво реагувати і на виклики, що мають терористичне забарвлення.
Натомість керманичі військового відомства час від часу рапортували суспільству про «успішне просування військових реформ». Разом із тим забували про оновлення парку озброєнь і військової техніки, вважаючи, мабуть, що вони вічні. Утім, було б дуже несправедливо звинувачувати в цьому лише керівників МО України: вони стали заручниками політиків, виконуючи їхні вказівки. Адже мужності заперечити їм вистачало не в усіх. А ті, кому її не бракувало і хто відверто відстоював свою думку, чомусь «зовсім випадково» підпали під скорочення.
Словом, таке реформування українського війська призвело до того, що воно опинилося на межі виживання: понад 90% військової техніки і озброєнь морально і фізично застаріли, і якщо їх не замінити, то незабаром вони стануть узагалі непридатні до використання за призначенням.
Зважаючи на це, нове керівництво МО України оголосило рішучий наступ на «вкрай низьку боєготовність війська і злиденність людей у погонах».
Не оркестри, а бойові частини
Наприкінці минулого року в МО України був розглянутий цілий пакет документів, що стосуються забезпечення оборони країни. Опираючись на них, фахівці МО, інших міністерств і відомств працюють над Державною комплексною програмою реформування і розвитку Збройних Сил на період до 2017 року. Планується, що найближчим часом він буде переданий до Кабінету Міністрів України на затвердження.
Проектом, про який йдеться, передбачається створення високопрофесійних, мобільних і боєздатних військ, здатних адекватно реагувати як на реальні, так і на потенційні загрози. Цей документ військові встигли охрестити революційним, бо він передбачає реалізацію кардинальних, навіть досить жорстких заходів у сфері оборони. І ось чому.
За словами міністра оборони Павла Лебедєва, у Збройних Силах країни склалася доволі парадоксальна ситуація.
— Нині зі 182 тисяч загальної чисельності Збройних Сил тільки 70 тисяч — бойові підрозділи,— заявив він.— Решта — це підрозділи забезпечення, зокрема заклади військової освіти кількістю 25 тисяч чоловік, з яких лише п’ять тисяч — курсанти, 8 тисяч чоловік у військових комісаріатах, необхідність в яких при переході на контрактний спосіб комплектування зменшиться. Є ще охорона баз, складів і арсеналів, де зберігаються боєприпаси, що підлягають утилізації та знищенню. Таким чином, заходи реформування спрямовано на те, щоб вивільнити Збройні Сили від другорядних завдань і сконцентруватися на бойовій підготовці, створенні боєздатної армії.
Беручи до уваги озвучену статистику, скорочень зазнають у першу чергу ті частини і установи, які суттєво не впливають на боєготовність війська.
Зважаючи на фінансово-економічну ситуацію в країні, на суттєве збільшення фінансування ЗС найближчим часом розраховувати не доводиться. А боєготовність армії підтримувати потрібно. Хоча б ті ж Повітряні сили, які і в мирний час виконують бойові завдання, пов’язані з охороною і обороною повітряного простору.
— Якщо авіація, сили протиповітряної оборони не отримуватимуть фінансових вливань, то може знайтися новий Руст, який приземлиться на Хрещатику,— жартують військові льотчики.
Нагадаємо, що у 1987 році німецький льотчик-любитель Руст, подолавши ППО СРСР на своєму легкомоторному літаку «Сесна», здійснив посадку на Красній площі у Москві, цим самим здійснивши переполох у вищих ешелонах влади і спровокувавши відставку верхівки Міноборони.
Якщо доволі амбітні плани МО будуть успішно реалізовані, то, як стверджує начальник Генерального штабу ЗС України генерал-полковник В. Замана, ми матимемо сучасне європейське військо.
— Основу нової армії складатимуть частини сил постійної готовності, де проходитимуть службу 65% бойового складу,— переконаний Володимир Михайлович. — Ці сили будуть призначені для попередження чи швидкої ліквідації збройного конфлікту, прикриватимуть важливі державні і військові об’єкти.
Навколо необхідності мати професійне військо розмови точаться давно: свого часу на найвищому державному рівні було ухвалене рішення про перехід до комплектування ЗС професіоналами-контрактниками від 1 січня 2011 року. Проте, як бачимо, не склалося. Причина все та ж — дефіцит коштів.
У МО кажуть, що перехід на контрактну армію не з’їсть занадто багато коштів. Підраховано, що на одне лише харчування воїна-строковика витрачається 40–42 гривні на добу, тобто 1200 гривень на місяць. Якщо додати грошове утримання, банне забезпечення, утримання казарм, де мешкають солдати, то неважко обчислити, що солдат строкової служби обходиться державі щонайменше у дві тисячі гривень на місяць.
Зараз термін служби становить усього один рік, чого вкрай недостатньо, щоб підготувати як слід із солдата справжнього професіонала: тільки-но він починає більш-менш опановувати військове ремесло, як настає час звільнятися в запас. А ось із контрактниками ситуація кардинально зміниться, бо людина, прийшовши до війська, знатиме: це — надовго. Якщо ж іще вона матиме певні стимули, то докладатиме всіх зусиль для підвищення професіоналізму.
Біля розбитого корита ніхто не опиниться
Не забули в МО й про соціальний аспект реформ. Там запевняють, що тієї вакханалії, яка творилася в 90-х роках, ні за що не допустять. Тому вже опрацьовано проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України».
Тим, хто залишатиме армію, планується виплачувати одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового утримання за кожний повний календарний рік служби. Для підполковника, який віддав армії 20 років життя, ця сума становитиме приблизно 20–25 тисяч гривень.
Постає запитання, від відповіді на яке залежить успішне розв’язання зазначених проблем: де взяти необхідні для цього кошти? З державної скарбниці? Однак остання не надто щедра до своїх захисників. Тому в МО розраховують здебільшого на власні сили і резерви.
— У військовому відомстві розробляється механізм вирішення житлової проблеми військовослужбовців за рахунок використання земель оборони,— зазначає перший заступник міністра оборони України Олександр Олійник.— Зокрема, вивчається перелік земельних ділянок у військових містечках, вивільнених у результаті скорочення військових частин. Їх забудова дозволить отримати житло без залучення додаткових коштів із державного бюджету.
Майно, яке нам не потрібне, реалізовуватиметься на публічних аукціонах, а отримані кошти спрямовуватимуться на будівництво й придбання житла, виплату військовослужбовцям грошових компенсацій за неотримане житло, вирішення інших соціальних проблем.
Нещодавно ухвалено рішення про підвищення військовикам грошового забезпечення на 20%. Загалом же у МО сподіваються, що у 2017 році рядовий-контрактник першого року служби отримуватиме близько 6 тисяч гривень, командир взводу — понад вісім тисяч, командири роти і батальйону — 11–12 тисяч. Грошове утримання командира бригади становитиме більше 14 тисяч гривень.
...Поки що зарано говорити про успішність чи неуспішність проведення оголошених реформ. Проте хочеться сподіватися, що цього разу вони будуть доведені до логічного завершення.
Сергій ЗЯТЬЄВ
також у паперовій версії читайте:
- ПОЧАТИ НОВЕ ЖИТТЯ З ЧИСТОГО АРКУША
назад »»»