ГАЗОВИЙ ТРИКУТНИК
Україна збалансувала європейський і російський напрями: після саміту Україна — ЄС, що відбувся 25 лютого у Брюсселі, вже 4 березня Президент Віктор Янукович здійснив візит до Москви. На Заході і на Сході глава держави обговорив серед іншого енергетичні проблеми країни.
У Бельгії і в Росії українські позиції намагалися почути. Так, очільники ЄС пообіцяли фінансово підтримати модернізацію ГТС, а єврокомісар з питань енергетики Гюнтер Отінгер навіть запевнив, що євроспільнота готова приєднатися до україно-російських переговорів щодо зниження ціни на газ.
Президенти України і Росії зустрічались у резиденції В. Путіна «Русь», яка знаходиться за 100 км від Москви у Тверській області. Переговори віч-на-віч тривали десять годин замість запланованих двох. Перед початком зустрічі президенти визнали, що відносини України і Росії неідеальні. Розмовляли довго. Але за підсумками розмов сказано мало. Хіба що В. Янукович підтвердив у черговий раз, що Україна намагатиметься зблизитись із Митним союзом настільки, наскільки дозволять норми її міжнародних договорів.
І ще висловив переконання, що домовлятися про співпрацю з МС варто в широкому форматі. Не тільки з Росією, а й з іншими державами-членами. А ось В. Путін прозоро натякав на можливі економічні втрати України, якщо та не приєднається до Митного союзу. І відкрито додав, що питання МС радше політичне, ніж економічне.
В. Янукович заявив, що наша країна шукатиме формат співпраці з МС. Однак серед експертів є й противники приєднання. Та якусь модель співпраці з МС треба знайти, бо вітчизняні виробники вже відчувають шкоду від митних обмежень цього об'єднання. Крім того, глава держави зазначив, що без обговорення в країні не може прийняти рішення, адже йдеться про процеси, що потребують державних процедур, розгляду певних положень.
Туманні перспективи
За неофіційною інформацією, найближчим часом Київ і Москва можуть домовитися про створення двостороннього спільного підприємства, яке управлятиме нашою ГТС. В обмін на це Україна зможе очікувати зниження ціни на газ до 260–280 дол. за тисячу кубів. Офіційного підтвердження такій домовленості поки що немає.
Найголовніше — отримати від Росії гарантії обсягів прокачування газу. Бо якщо наша північна сусідка продовжить будівництво «Південного потоку» (перша гілка має запрацювати у 2015 р.), Україна почне втрачати обсяги газу, а ГТС стане нерентабельною. Аби доцільною була робота нашої «труби», варто щонайменше транзитувати щороку 60 млрд кубів палива. Важливе при створенні СП і зниження ціни на російський газ.
Треба також переглянути контракти 2009 р. щодо постачання і транзиту газу територією України та змінити формулу ціноутворення. Досвід Харківських угод свідчить про те, що надання знижок у ціні на газ не вирішує проблем: ціни на нафту зростають, це — світова тенденція.
Необхідно визначити механізми штрафних санкцій не тільки за недобір газу, а й його недокачування у ГТС. У контрактах на транзит блакитного палива слід записати обсяги газу, які транзитуються територією України гарантовано, аби ГТС була завантажена. Якщо наша країна має сплачувати за газ, який не відібрала, аналогічно й «Газпром» мав би платити за недотранзитований територією України газ.
Дія нинішніх контрактів упродовж трьох років свідчить, що «Газпром» не виконував своїх зобов'язань щодо обсягів транзиту. Мусив прокачувати 120 млрд кубів щороку, а запускав менше. Міні-рекорд зафіксовано торік, коли в Європу пройшло всього-на-всього 80 млрд кубів. Якщо всі юридичні тонкощі будуть відрегульовані, лишається тільки внести зміни до Закону «Про трубопровідний транспорт».
Питання створення консорціуму повинно нарешті перейти з політичної площини, у якій воно перебуває вже двадцять років, до економічної, бізнесової. Тоді цей проект працюватиме і приноситиме користь його учасникам.
Реалії
Є й інша точка зору щодо діяльності консорціуму. Чомусь вважається, що створення чогось спільного з «Газпромом» автоматично вирішить питання завантаження ГТС. Це — ілюзії, кажуть аналітики. Нині ситуація на європейському газовому ринку зовсім інша, ніж на початку 1990-х чи десять років тому. Зараз там домінує не постачальник зі своїми пропозиціями газу за високими цінами, а споживач.
Ринок диверсифікується, з'явилися нові можливості постачання блакитного палива. Більше того, Європа дистанцюється від російського газу через його високу вартість і політичні ризики. Тож Україна виявилася заручницею процесів, на які не може жодним чином впливати — попит на євроринку ніяк не залежатиме від того, у чиїх руках буде українська ГТС, хто і як нею керуватиме.
Нині в російському енергетичному секторі намічаються серйозні зміни, точаться дебати щодо напрямків подальшого розвитку газового сектора. За такої невизначеності складно приймати рішення, яке матиме однозначно позитивні наслідки для України. Експерти натякають, що нашу владу свідомо підштовхують до прийняття неоптимальних рішень. Логіка Росії зрозуміла — вона прагне відтворити технологічну систему колишнього Радянського Союзу.
Та чи відповідає це інтересам України і чи покращить стан справ у ГТС — велике питання. Варто пам'ятати і про те, що наша ГТС — не тільки система для транзиту російського газу через територію України до ЄС. Нею можна транспортувати газ з Європи на наші терени, а також прокачувати власне блакитне паливо до вітчизняних споживачів. А це більше 20 млрд кубів.
Тож той, хто одержить контроль над ГТС, по суті отримає універсальний ключ доступу до промислових активів усіх споживачів в Україні. На жаль, це не до кінця усвідомлює влада, оскільки увага здебільшого концентрується на питаннях, пов'язаних із транспортуванням газу.
Дуже важливо, аби СП не було монополістом, а Україна мала б як мінімум рівний доступ до управління цією системою. Питання, наскільки Росію задовольнять такі пропозиції. І які ще повинні бути поступки від нашої країни, щоб північна сусідка нарешті погодилася скоригувати ціну на газ.
Двовекторність
Експерти зазначають, що питання, які обговорювали у ході візиту В. Януковича до Москви, можна розглядати як спробу продовжити багатовекторність. Були зроблені спроби компенсувати відновлення діалогу з Брюсселем актуальністю відносин із Росією. Таку тактику можна вважати паліативною, оскільки вона дозволяє тримати в полі зору нові перспективи, проте не забезпечує вирішення практичних завдань. Ситуація вимагає від Києва зробити вимушений вибір між двома альтернативами — орієнтиром на асоціацію і створення ЗВТ з Євросоюзом та діями, що припускають членство в Митному союзі.
Інтеграційні процеси в рамках МС можуть призвести до зниження поставок наших товарів до Росії, Білорусі, Казахстану. Торік товарообіг між Україною та державами МС уже скоротився на 5 млрд дол. до 45 млрд. Під час зустрічі двох президентів спостерігалося певне пом'якшення позицій російської сторони щодо визначення характеру відносин України з МС.
Утім, скоріше йдеться про клімат дискусій, аніж про принципові аспекти. Останнім часом В. Путін утримується від прямих закликів до вступу України в МС, нагадуючи, що вибір кожної країни має відповідати її національним інтересам та внутрішньополітичним розкладам. Київ же зацікавлений у детальному аналізі діючих у МС документів. Після їх всебічного вивчення можна буде сформулювати картину перспектив співпраці з Росією та іншими державами — членами МС.
Західні експерти зробили висновок, що В. Янукович залишає за собою право на власний вибір, і декларації про незмінність європейського курсу навряд чи можна вважати остаточними. Тож попри кілька раундів переговорів у Брюсселі та Москві перспективи України залишаються невизначеними.
Поки ж формальним підсумком саміту у Брюсселі стала спільна заява Президента України і керівників євроспільноти, у якій вони підтвердили сподівання на підписання Угоди про асоціацію та ЗВТ у листопаді під час саміту країн східного партнерства у Вільнюсі. Україна засвідчила готовність до подолання проблем, які були зафіксовані європосадовцями під час саміту у Києві в 2011 році та у висновках міністрів закордонних справ Ради ЄС, оприлюднених наприкінці минулого року.
Обіцянки
На саміті у Брюсселі Києву не висували ультиматумів, скоріше йшлося про критерії, які треба удосконалити.
Позитивним сигналом стало відображення у спільній заяві України та ЄС чіткого алгоритму дій і конкретних часових рамок їх виконання. До травня наша держава має продемонструвати євроспільноті прогрес у дотриманні ключових критеріїв задля підписання Угоди про асоціацію. Ще один важливий результат саміту — підписання Меморандуму про фінансову підтримку України з боку ЄС.
Кредит у 610 млн євро може бути надано, як тільки Київ поновить співпрацю з МВФ. Ця позика є однією з найбільших, яку ЄС надає державам — не членам євроспільноти. Але найкращого порозуміння сторонам удалося досягти в енергетичній сфері. ЄС обіцяє виділити нашій країні 40 млн євро на підтримку розвитку енергетичного сектора. З наступного року ці кошти надходитимуть до України траншами. Виконання програми розраховано на три роки.
Представники євроспільноти також пообіцяли Україні профінансувати модернізацію ГТС. Очікується, що найближчим часом буде досягнута домовленість з міжнародними фінінституціями щодо надання першої позики для реконструкції газопроводу «Уренгой — Помари — Ужгород».
Варто згадати, що заяви європосадовців про підтримку нашої енергетики лунали на тлі незадоволення офіційного Києва результатами трирічного членства в Європейському енергетичному співтоваристві. Віктор Янукович навіть поставив під сумнів подальше перебування країни у цій міжнародній структурі через відсутність практичних результатів співпраці, зокрема — підтримки української енергетики у період газових протистоянь з Росією.
У Брюсселі почули цей сигнал і пообіцяли провести засідання круглих столів високого рівня для пошуку фінансів для оновлення ГТС. Ці заходи на часі, адже обіцяні Євросоюзом 40 млн євро — краплина в морі проблем нашої «труби», яка вимагає більш потужних вливань. Проте для того, щоб спонукати Європу до більшої щедрості, треба чітко визначити, чого саме потребує українська ГТС.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- КЛЮЧОВИМИ ЯРИМИ КУЛЬТУРАМИ ЦЬОГОРІЧ СТАНУТЬ СОНЯШНИК, КУКУРУДЗА І СОРГО
- З 1 ТРАВНЯ ПОДОРОЖЧАЮТЬ АЛКОГОЛЬ І СИГАРЕТИ
назад »»»