КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС СКОРОТЯТЬ
Незабаром Кримінальний кодекс України помітно «схудне». Станеться це через те, що значна частина передбачених у ньому діянь буде перекваліфікована зі злочинів на кримінальні проступки. Положення про них закріплені в Кримінальному процесуальному кодексі й набудуть чинності після того, як ухвалять закон про новий для нашої карної системи інститут.
Суспільно небезпечний чи шкідливий?
Шанси стати кримінальними проступками мають майже 80 видів злочинів, або третина перелічених у КК, зазначають експерти.
Йдеться про нетяжкі злочини, які не становлять суспільної небезпеки, хоч однозначно є суспільно шкідливими. Вигода від цього однозначна.
Зменшиться навантаження на слідчі ізолятори, адже, як визначено в КПК, під час розслідування кримінальних проступків тримання під вартою, домашній арешт і застава не допускаються. Також заборонено застосування негласних слідчих дій (ст. 300 КПК), а це позитивно вплине на дотримання прав людини.
Скоротяться строки розслідування таких діянь. Законодавець відводить на цю процедуру місяць (з можливістю продовження до граничного терміну — двох місяців). Нагадаємо: на досудове слідство щодо злочинів відведено два місяці (з можливістю продовжити до трьох, шести чи навіть дванадцяти місяців).
Досудове розслідування слід проводити у спрощеному порядку (у формі дізнання), тоді як для злочинів передбачена така процедура, як досудове слідство. Ще один бонус — правоохоронцям буде легше впоратися з обсягами Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Передбачено також можливість ухвалення судового рішення в спрощеному порядку. Це може відбуватися за умови, що підозрюваний беззаперечно визнав свою вину, не оспорює встановлених слідчим обставин діяння, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду. Крім того, більш ніж у половині випадків у результаті досудового розслідування кримінального проступку існує можливість укласти угоду про примирення між потерпілим та обвинуваченим, що прискорить розгляд справи.
До речі, ідея запровадження інституту кримінальних проступків — не така вже й нова для вітчизняної карної системи. На території Російської імперії, до складу якої входила Україна, існувало не тільки Кримінальне уложення, а й Уложення про покарання, яке накладають мирові судді (воно передбачало відповідальність за проступки проти власності, честі, народного здоров'я).
Про це говориться в дослідженні Миколи Хавронюка, присвяченому порівняльному аналізу кримінального законодавства України та інших держав континентальної Європи.
В ньому, зокрема, сказано, що законодавець більшості цих держав передбачив два, а то й три види кримінально-караних діянь: злочин, проступок, порушення.
Певною мірою такий підхід проглядається і в концепції українського Кримінального кодексу, сформульованої в 90-х роках минулого сторіччя: тоді серед науковців і юристів-практиків була популярна ідея невеликого за обсягом, жорсткого КК.
Розмита межа
Що вважатимуть кримінальним проступком? Визначення буде дано у законі, а нині до Верховної Ради подано кілька відповідних законопроектів.
Останній із них було внесено до порядку денного призначеного на вчора засідання парламентського Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.
За попередніми прогнозами, до цієї категорії віднесуть злочини невеликої тяжкості, а також діяння, передбачені Кодексом про адміністративне правопорушення, які не є управлінськими за своєю суттю і мають судову юрисдикцію (дрібні крадіжки чи дрібне хуліганство).
Можуть бути визнаними кримінальними проступками й окремі діяння, передбачені Митним кодексом, зокрема переміщення товарів чи транспортних засобів поза митним контролем чи приховування товарів від митного контролю.
Основне покарання за вчинення кримінального проступку — штраф, можливі також громадські роботи.
Попри беззаперечний позитивний вплив, який матиме запровадження згаданого інституту у правову систему, у нього є опоненти. Приміром, вони посилаються на те, що він суперечить низці статей Конституції, адже там говориться лише про таке поняття, як злочин, а кримінальний проступок не згадується.
Ще одне contra викликане побоюванням «криміналізації» суспільства через те, що частина нинішніх адміністративних правопорушень перейде до категорії кримінальних проступків.
Проте в цьому контексті йдеться лише про формальну сторону справи, оскільки особа в такому випадку не вважатиметься судимою, тобто не матиме плям у біографії, які впливатимуть у подальшому на реалізацію певних прав, зокрема проходження держслужби тощо. Водночас така особа під час досудового розслідування буде наділена всіма процедурними правами і гарантіями, передбаченими в кримінальному процесі.
Скептики також наголошують на тому, що межа між злочином і кримінальним проступком є розмитою і майже невловимою, посилаються на те, що досі не дано чіткої відповіді, за яким критерієм можна відокремити злочини від адмінправопорушень.
Замість того, щоб виробити недвозначні підходи до такої диференціації, бачимо намагання вибудувати ще одну категорію. Не бракує також побажань дбати не тільки про особу, яка скоїла правопорушення, а й про права та інтереси потерпілого.
Такі дискусії характерні не тільки для вітчизняних учених. Наприклад, у Німеччині суперечки з приводу розмитості межі точилися майже сторіччя, однак чіткого рішення так і не знайдено, розповів під час однієї з міжнародних конференцій старший прокурор Нижньої Саксонії Альбрехт Штанге.
Тож нині там водорозділом слугує формальний критерій — суворість покарання. Діяння, за які передбачено кару у вигляді позбавлення волі на строк понад місяць, віднесено до сфери кримінального права. Якщо особу позбавлено волі на строк понад рік, значить, вона вчинила не кримінальний проступок, а злочин.
Тим часом науковці дискутують і щодо термінів. Так, професор Павло Фріс наголошує на тому, що за вчинення кримінального проступку неможливо призначати покарання, адже воно — найжорсткіший вид реакції держави на злочин. А реакцію на проступок має визначати термін «покута» (так запропоновано в науковій літературі).
Професор Віталій Куц виступає за більш звичні терміни: до винних у вчиненні злочинів слід застосовувати покарання, а кримінальних проступків — стягнення, тож це не матиме наслідком судимості.
Попри обговорення роботу над законодавством про кримінальні проступки планують завершити в першому півріччі 2013-го. Генеральний прокурор Віктор Пшонка прогнозує, що його ухвалять на початку 2014-го. Без цього комплексна реформа кримінальної юстиції неможлива.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ЗАПИТУВАЛИ— ВІДПОВІДАЄМО
- ЧИСЛЕННІ І НЕЗАХИЩЕНІ
- ЗАМІСТЬ ПРИТУЛКІВ — ДИТСАДКИ
назад »»»