СЕРГІЙ РУБАНОВ: ЛИШЕ ТОРІК МИ ПІДГОТУВАЛИ ПОНАД П’ЯТЬ ТИСЯЧ ФАХІВЦІВ У СФЕРІ АВІАБЕЗПЕКИ ДЛЯ УКРАЇНИ, СНД І КРАЇН БАЛТІЇ
У наш непередбачуваний час безпека у сфері авіації є проблемою, яку ігнорувати не варто. Страшні кадри терактів в авіапортах щоразу ставлять це питання на порядок денний, змушуючи робити прискіпливішими і жорсткішими правила контролю.
Високі вимоги висувають до фахівців у сфері гарантування авіабезпеки. З’ясувалося, що їх готують у Навчальному центрі ІКАО (Міжнародна організація цивільної авіації) з авіабезпеки ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль». Тут навчають фахівців не тільки для України, а й для СНД і країн Балтії. Лише торік з її стін вийшло 5214 слухачів. Із керівником цього особливого навчального закладу Сергієм Рубановим спілкувався наш кореспондент.
— Сергію Васильовичу, як і коли виникла ідея створення такого центру?
— У Радянському Союзі за авіабезпеку в аеропортах відповідала міліція. Однак уже наприкінці 1995 року в незалежній Україні ці функції передали працівникам служб авіаційної безпеки. Автоматично постала потреба у фахівцях, які стежать за доступом у контрольовані зони, зони обмеженого доступу, гарантують безпеку пасажирів, членів екіпажу та персоналу. У 1996 році в структурі служби авіабезпеки аеропорту «Бориспіль» створили навчальний центр із підготовки відповідного персоналу. Спочатку це були постійно діючі курси підготовки та перепідготовки таких фахівців, а вже в лютому 1997-го Державна авіаційна адміністрація України сертифікувала їх. Нині Навчальний центр ІКАО з авіабезпеки аеропорту «Бориспіль» — один із двадцяти трьох світових центрів у цій галузі.
— Кого готують у навчальному центрі?
— Спочатку найбільша потреба була в операторах, які працюють у пунктах контролю і гарантують безпеку за допомогою стаціонарних та ручних металодетекторів, а також рентгено-телевізійних установок. Окрім того, треба було стежити за доступом у контрольовані, стерильні зони та зони обмеженого доступу. Оскільки за чинними на той час національними нормативними документами персонал не мав права виконувати ці функції без відповідного сертифіката, то почали підготовку саме таких фахівців.
— Наскільки розширено цей перелік нині?
— Наразі проводимо перепідготовку та підвищення кваліфікації персоналу з авіабезпеки за 21 національною програмою та програмами ІКАО. Найзатребуванішим є курс первинної підготовки з основ авіаційної безпеки. За цією програмою проходять навчання всі працівники, задіяні у контрольованих зонах та зонах обмеженого доступу аеропорту. Це — своєрідний лікнеп для працівників летовища, які мусять володіти елементарними навичками з питань авіабезпеки. Іншими словами — відповідати міжнародному принципу: авіаційна безпека — справа кожного.
— Хто може навчатися на ваших курсах і які до нього вимоги?
— На навчання та, відповідно, подальшу роботу в службі авіабезпеки підбирають кандидатів, які є громадянами України, мають середню чи вищу освіту, спроможні за станом здоров’я здійснювати покладені на них функції (бажано проходження військової служби в частинах Міноборони, Прикордонних військ, МВС, СБУ). Особливу увагу приділяємо стану зору, розрізненню кольорів, запахів, хорошому слуху. Кандидат має бути віком від 18 до 50 років. Щоправда, лише з 21 року він зможе виконувати функції, пов’язані з використанням зброї.
— Яка система оплати за навчання?
— Наш навчальний центр — структурний підрозділ ДП МА «Бориспіль», тому своїх фахівців навчаємо за рахунок підприємства. Щодо працівників інших організацій — для них уся інформація розміщена на спеціальному сайті центру, де можна ознайомитися як з розкладом та курсами навчання, так і з вартістю оплати за нього. Приміром, навчання за таким затребуваним одноденним курсом, як «Первинна підготовка з основ авіаційної безпеки», коштує 390 гривень із ПДВ за одного слухача.
— Тривалість навчання для всіх однакова?
— Ні, вона різна. Усе залежить від категорії персоналу. Якщо це курс навчання з основ авіабезпеки, то це день, для фахівців служб авіаційної безпеки — до 12 робочих днів.
— Як щодо іноземців? Вони навчаються на загальних підставах?
— Наш навчальний центр — один із трьох, що діють у російськомовному регіоні. Маємо програми навчання не лише національні, а й міжнародні, затверджені генсеком ІКАО. Представник будь-якої держави, який звертається до нас із проханням пройти навчальний курс, мусить відповідати певним вимогам. Претендент на навчання за програмою ІКАО заповнює спеціальну форму, однією з вимог якої є володіння російською мовою. Керівник підприємства надсилає її нам, а ми переправляємо до Європейського Північноатлантичного бюро в Парижі. Це і є процедура зарахування на курси. Іноземці можуть навчатись і українською за бажанням.
— Хто працює інструкторами на курсах?
— Це високопрофесійні фахівці служби авіаційної безпеки нашого аеропорту, які мають вищу освіту і стаж роботи в службі не менше трьох років. Хто, як не практик, найкраще може передати початківцям професійні знання та навички?
— Наскільки центр обладнаний усім необхідним для проведення навчання?
— Завдяки менеджменту аеропорту центр повністю укомплектований обладнанням, технікою, комп’ютерами та відповідає міжнародним і національним стандартам. Для підготовки операторів спеціальних засобів контролю за безпекою використовуємо комп’ютерні тренажери. Маємо три комп’ютерних тренажерних класи, де відпрацьовуємо практичні навички. Навчальний пункт контролю укомплектований як справжній, котрий використовують у терміналах аеропортів України та зарубіжжя. До послуг курсантів сучасний рентгено-телевізійний інтроскоп, стаціонарні та ручні металодетектори. У достатній кількості маємо імітатори саморобних вибухових пристроїв та їхніх компонентів, різних запалювальних сумішей, з якими у своїй роботі можуть стикатися фахівці з авіаційної безпеки.
— Чи мають ваші випускники проходити перепідготовку, і якщо так, то через який час?
— Для тих фахівців, які є найважливішими в системі авіаційної безпеки (це — оператори та керівники служб), перепідготовка проводиться кожні два роки, для всіх інших категорій — раз на три роки.
— Із потоком охочих навчатися в центрі справляєтеся?
— Ми постійно розширюємося. Якщо на початку існування центру мали тільки одне приміщення площею 12 кв. м, то нині — понад 400 кв. м. Окрім того, прагнемо бути в курсі всіх ноу-хау у сфері авіаційної безпеки. Беремо участь у міжнародних заходах, які стосуються цієї галузі. Приміром, нині я їду на десяту зустріч директорів всесвітніх навчальних центрів ІКАО, яка відбудеться в Тулузі. На таких нарадах нас ознайомлюють не лише з усіма новинками у сфері авіабезпеки, а й з новітніми тенденціями її розвитку. Зараз у центрі триває робота з удосконалення матеріально-технічної бази та ведеться розробка нових навчальних програм.
Загалом же про наш внесок у систему навчання фахівців з авіабезпеки свідчить той факт, що майже на всіх міжнародних нарадах зустрічаємо чимало наших колишніх студентів. Ось, скажімо, на останній зустрічі в Парижі з тридцяти учасників — одинадцять навчались у Борисполі. Зокрема, торік курси пройшли керівники підрозділів з авіабезпеки державіаадміністрацій Азербайджану, Вірменії, Молдови, аеропортів Литви та Болгарії.
Лариса ДАЦЮК
також у паперовій версії читайте:
- ЗА ПАСАЖИРСЬКИМ ЛАЙНЕРОМ — ЛЕГКИЙ ТРАНСПОРТНИК
назад »»»