ІОАН ГЕОРГІЙ ПІНЗЕЛЬ— ГЕНІАЛЬНИЙ СКУЛЬПТОР XVIII СТОЛІТТЯ
Іоан (Йоган) Георгій Пінзель — український майстер релігійної скульптури XVIII ст., роботи якого порівнюють з шедеврами Мікеланджело, хоча за надзвичайною експресією їх можна порівняти і з творами іншого великого італійця доби бароко — Лоренцо Берніні.
Відзначають також подібність творів Пінзеля з рельєфною пластикою австрійських майстрів, спорідненість зі скульптурою чеської школи. На думку дослідників, сповнені драматичної виразності і містичного натхнення, творіння митця є унікальним явищем в історії світового мистецтва.
Про життя Іоана Пінзеля відомо небагато, навіть його походження залишається таємницею. Імовірно, він народився на початку XVIII ст. У молоді роки багато мандрував, був ознайомлений із кращими творами мистецтва епохи Відродження, навчався в італійських майстрів, або у Відні чи Празі.
Справжній талант Пінзеля розкрився у місті Бучачі, на Тернопільщині, що належало тоді українському магнатові Миколі Потоцькому, який не шкодував грошей на будівництво храмів і монастирів. З архівних записів стало відомо, що з 1740 р. Пінзель працював при дворі М. Потоцького разом з архітектором Бернардом Меретином. Разом вони збудували і оздобили алегоричними скульптурами Бучацьку ратушу, яка належить до найдосконаліших зразків архітектури XVIII ст.
Статуї, що збереглися, зображують міфічного Геракла, бога морів Посейдона, біблійного Давида — переможця велетня Голіафа. Виготовлені з місцевого м’якого каменю, усі вони, на жаль, ушкоджені часом. Львівські скульптори працюють над виготовленням копій, які займуть місце на ратуші, у той час як оригінали залишаться у музеї.
У травні 1751 р. Іоан Пінзель одружився із вдовою Маріанною Єлизаветою Кейтовою з родини Маєвських. У шлюбі народилися сини: Бернард (1752), названий на честь хрещеного батька Бернарда Меретина, і Антон (1759). Для костелу Успіння Богородиці (де скульптор брав шлюб та хрестив дітей, неподалік від якого були розміщені його майстерні) він зробив два вівтарі. Для церкви Святої Покрови виготовив іконостас, амвон, вівтарі, алегоричні скульптури Віри, Мужності, скульптуру св. Товія. «На плечі скульптури «Алегорія Мужності» є зображення обличчя,— розповідає Віра Стецько, заввідділу Тернопільського краєзнавчого музею.— У мене виникла гіпотеза, що це автопортрет самого майстра... Тоді художники мали традицію не підписувати своїх творів, а вводити до композиції роботи автопортрети».
Можливо, драматичний портрет-маска — єдиний автопортрет майстра Пінзеля, що зберігся до нашого часу. Пінзель створив також кам’яні фігури Богородиці та Яна Непомука, встановлені на околиці Бучача, а для монастиря у селі Рукомиш неподалік від Бучача — скульптуру св. Онуфрія і статую «Непорочне зачаття» перед Хрестовоздвиженською церквою.
Протягом наступних років скульптор плідно працював у Львові, Городенці, Монастириськах, Годовиці, Буданові, переважно спільно з Б. Меретином. Для собору Святого Юра у Львові, відбудованому в середині ХVIII cт., створив монументальні зображення покровителів родини Шептицьких, св. Афанасія і св. Лева на фасаді храму, а також динамічну скульптурну групу «Юрій-Змієборець», що увінчує аттик, оздобив скульптурами костели Святого Мартина та Отців Тринітаріїв.
У 1758–59 рр. майстер робив вівтарі для церков з численними фігурами святих і пророків, великими композиціями, вирізьбленими з дерева (липи) і вкритими позолотою: «Розп’яття», «Жертвоприношення Авраама», «Самсон, що роздирає пащу лева» тощо.
Шедеври Пінзеля — незабутнє видовище, що захоплює бароковою пишністю, емоційною театральністю жестів, стрімкою динамікою постатей, яку утворюють майстерно вирізьблені складки одягу. Важко собі уявити, але чимало дерев’яних скульптур майстра було знищено під час руйнації костелів у минулому столітті, спалено і втрачено назавжди.
Помер майстер Пінзель, ймовірно, у 1761 р. Місце його поховання невідоме. Як скульптор, що оздоблював церкви, він міг бути похований у криптах костелу Успіння Богородиці, які були зруйновані під час війни. Вдова Пінзеля за рік по його смерті знову вийшла заміж (про що є запис у церковній книзі), разом із синами емігрувала до Німеччини і вивезла за кордон шість bocetti (ескізи до великих скульптур). У 1999 р. ці роботи з’явилися на баварському мистецькому ринку, їх придбав Баварський національний музей у Мюнхені.
Неоціненний внесок у дослідження та збереження спадку Іоанна Пінзеля зробив мистецтвознавець Борис Возницький, директор Львівської картинної галереї (на жаль, вже покійний). Він відкрив творчість геніального митця Україні та світові. 2007 рік був проголошений роком Пінзеля в Україні, після чого Бучач став справжньою меккою для істориків, краєзнавців, художників, туристів. Твори, які вдалося врятувати у 60–70 рр. ХХ ст., зібрані в музеї Пінзеля, розміщеному в центрі Львова, у костелі Кларисок. Ця споруда давно потребує ремонту.
Після трьохсот років забуття інтерес до творчості загадкового майстра зростає. Протягом трьох місяців 2012–2013 рр. експозиція з 27 скульптур Іоана Георга Пінзеля була представлена у серці паризького Лувру — королівській каплиці Людовіка XVI. Французів вразив талант українського майстра.
Після повернення з Франції, у березні, у приміщенні Мистецького Арсеналу (Київ) має відбутися виставка творів Пінзеля.
Ніна МАКСИМОВА
також у паперовій версії читайте:
- ЮВІЛЕЙ СОНЦЕСЯЙНОГО МАЕСТРО
- ФІЛЬМ ЗА ВІРШЕМ ШЕВЧЕНКА
- «НОВЕ КІНО ІРЛАНДІЇ» В УКРАЇНІ
назад »»»